Постанова

від 25.09.2014 по справі 810/4490/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року 810/4490/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002862301 від 22.07.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Елкор» вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункті 200.1, 200.2 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Електротех». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Елкор» та ТОВ «Електротех» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, генеральним дорученням, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками та специфікаціями до договору поставки.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Елкор», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки.

Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ТОВ «Елкор» №430/22-2/35623732 від 11.07.2013 року не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області при проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Елкор» права на формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Електротех». Також просив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елкор» зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 18.12.2007 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200118591.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 10.07.2013 року по 11.07.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу №606 від 10.07.2013року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.11.2012року по 30.11.2012року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Електротех». Результати перевірки оформлено актом № 430/22-2/35623732 від 11.07.2013року (далі по тексту - Акт перевірки).

На основі висновків Акту перевірки, 22.07.2013 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002862301, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор» з податку на додану вартість на суму 499 785,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 124 946,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача ТОВ «Елкор» звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Елкор» та ТОВ «Електротех» при укладанні та виконанні договору, який на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 01.09.2011 року між ТОВ «Елкор» та ТОВ «Електротех» укладено договір купівлі-продажу №01/01/11. Згідно умов вказаного договору, Продавець (ТОВ «Електротех») зобов'язується поставити в обумовлений термін, а Покупець (ТОВ «Елкор») прийняти у власність товар, найменування, ціна та кількість яких визначається у накладних.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт зберігання, передачі, оплати товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Товари були передані ТОВ «Електротех» за видатковими накладними, копії яких є в матеріалах справи.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В якості оплати за поставлені ТОВ «Елкор» товари, ТОВ «Елкор» перерахувало на користь ТОВ «Електротех» грошові кошти, що підтверджується банківською випискою за період з 01.11.2012року по 30.11.2012року.

На виконання умов договору купівлі-продажу товарів ТОВ «Елкор» отримало від ТОВ «Електротех» податкові накладні копії яких є в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Елкор» та ТОВ «Електротех» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу №01/01/11, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Елкор» та ТОВ «Електротех» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «Електротех» та безтоварність операцій між ТОВ «Електротех» та їх контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Електротех» є поставка кабелю, хомуту. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Електротех» та їх контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Електротех» та їх контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Електротех» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ТОВ «Елкор» відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також наявними в матеріалах справи письмовими доказами про подальше використання придбаних товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч.5 ст.203, ч.1.2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, п.185.1 ст.185 та п.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3 п 198.6 ст.198, п.200.1, п200.2 ст.200 Податкового Кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Електротех» є безпідставними. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області №0002862301 від 22.07.2013року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Електротех».

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 70, 71, 94, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів України у Київській області № 0002862301 від 22.07.2013року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елкор» (код ЄДРПОУ 35623732) судовий збір із Державного бюджету України у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.