Постанова

від 02.10.2014 по справі 920/1043/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 920/1043/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Коломієць Д.М., дов. б/н від 26.08.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2793 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2014 року у справі № 920/1043/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", м. Суми,

до Туристично-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід", м. Суми,

про стягнення 97 241,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Туристично-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід", відповідача, та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яку було прийнято господарським судом Сумської області до провадження, просив суд стягнути з відповідача суму боргу за укладеним сторонами договором оренди нежитлового приміщення б/н від 15.02.2001 року в розмірі 93811,81 грн., пеню в сумі 2114, 01 грн., 3% річних в сумі 1316,08 грн..

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.08.2014 року у справі №920/1043/14 (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 93811,81 грн., пеню в сумі 2114, 01 грн., 3% річних в сумі 1316,08 грн., а також 1984,93 грн. витрат по оплаті судового збору.

Відповідач із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем не наведено обгрунтованого розрахунку основної суми боргу та не встановлено, за який саме період виникла заборгованість по орендній платі.

Також, відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не було досліджено та оцінено такий доказ, як укладений між позивачем та відповідачем договір оренди від 15.02.2001 року, а також акт приймання-передачі об'єкта оренди і в матеріалах справи такі документи відсутні.

Отже, за висновком відповідача, відсутність підписаного сторонами договору та акту прийому-передачі дає підстави вважати, що цивільні права та обов'язки між сторонами не виникли та об'єкт оренди в тимчасове платне користування не було передано, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Шепітько І.І.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 01.10.2014 року на 09:30 год.

Розпорядженням секретаря палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О., у зв"язку із відпусткою судді Шепітько І.І.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження секретаря палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що в матеріалах справи містяться гарантійні листи, акт звірки взаємних розрахунків, відповідь на претензію, якими відповідач повністю визнає за собою не тільки наявність самої заборгованості, але і її розмір. При цьому, достовірність, справжність та автентичність зазначених документів відповідачем не спростовано та не заперечується.

Також, вказує на те, що з матеріалів справи, а саме: додаткових угод, актів приймання-передачі приміщень, касових книг, банківських виписок, гарантійних листів, відповіді на претензію вбачається факт перебування позивача та відповідача у правовідносинах щодо оренди виробничих приміщень.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам та третім особам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Також, 01.10.2014 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява (вх. №8370 від 01.10.2014 року) відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення боргу у сумі 99245,76 грн., з посиланням на те, що про наявність зазначеного боргу позивач дізнався 01.04.2010 року, а звернувся з позовом про її стягнення лише 16.06.2014 року, тобто, з пропуском встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

При цьому, відповідач вказує на те, що зазначену заяву він не подавав при розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки його представник ОСОБА_1 був призваний до лав Збройних сил України.

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву, дійшла висновку про відмову в її задоволенні, так як згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, тоді як відповідач подав таку заяву лише в суді апеляційної інстанції, тобто, вже після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 15.02.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка", орендодавцем, та Туристично-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Схід", орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування приміщення в будівлі позивача по пр-ту. Курському, 14 в м. Суми.

01.01.2007 року договір оренди нежитлового приміщення б/н від 15.02.2001 року викладено в новій редакції. Відповідно до редакції договору від 01.01.2007 року відповідач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 535,7 м.кв. за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 14.

27.12.2011 року відповідач повернув позивачу із свого платного користування два приміщення площею 34,7 м.кв, і 118.3 м.кв., та отримав у строкове платне користування нове приміщення площею 121,3 м.кв.

З 01.01.2012 року відповідач орендує приміщення позивача площею 504,0 .кв.м. за адресою: м. Суми, пр.-т Курський, 14.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті орендних платежів станом на 01.04.2010 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 115475,94 грн., про що відповідачу було направлено відповідний лист за № 1/45 від 31.03.2010 року.

12.04.2010 року відповідач надав гарантійний лист № 17, яким гарантував погашення простроченої заборгованості на суму 115475,00 грн. протягом 2010-2011 років.

Проте, протягом 2010-2011 років відповідач не оплатив суму простроченої заборгованості у відповідності до гарантійного листа № 17 від 12.04.2010 року.

08.06.2012 року відповідач знову надав гарантійний лист № 8, відповідно до якою він зобов'язувався погасити прострочену заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 92411,65 грн. протягом 2012-2013 років.

Однак, впродовж 2012-2013 років відповідач також не погасив суму простроченої заборгованості.

14.02.2014 року відповідачу було направлено претензію № 1/14 про сплату заборгованості.

20.02.2014 року відповідач надав відповідь на претензію, якою знову пропонував вирішити питання погашення простроченої заборгованості шляхом реструктуризації боргу.

При цьому, домовленості щодо реструктуризації боргу сторонами не було досягнуто, оскільки відповідач продовжував неналежним чином виконувати свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів.

10.04.2014 року відповідачу направлено претензію про сплату заборгованості в розмірі 110708,85 грн.

Станом на 16.06.2014 року заборгованість відповідача по сплаті орендних, платежів становила 95815,67 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив борг за травень 2014 року в сумі 2000,00 грн. та червень 2014 року в сумі 9900,00 грн. Таким чином, сума боргу за оренду приміщення склала 93 811,81 грн.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 7.1 договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до пункту 5.2 договору орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця наперед на наступний місяць не пізніше 5-го числа поточного місяця. Під час внесення чергового платежу, сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору оренди передбачено, що за порушення строків внесення орендної плати, орендар сплачує пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем відповідачеві нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем суму заборгованості спростовано не було, як не було надано в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів її сплати, а тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем не наведено обгрунтованого розрахунку основної суми боргу та не встановлено, за який саме період виникла заборгованість по орендній платі.

Також, відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом не було досліджено та оцінено такий доказ, як укладений сторонами договір оренди від 15.02.2001 року, а також акт приймання-передачі об'єкта в оренду і в матеріалах справи такі документи відсутні.

Отже, за висновком відповідача, відсутність підписаного сторонами договору та акту приймання-передачі дає підстави вважати, що цивільні права та обов'язки між сторонами не виникли та об'єкт оренди в тимчасове платне користування не було передано, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, так як в матеріалах справи міститься копія договору оренди нежитлового приміщення б/н від 15.02.2001 року (а.с. 17-21), підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін.

Також, в матеріалах справи наявні копії актів приймання-передачі спірних приміщень від 27.12.2011 року (а.с. 28-29) від орендаря до орендодавця, що свідчить про те, що ці приміщення до 27.12.2011 року перебували в оренді відповідача, що неможливо без їх попередньої передачі від орендодавця орендареві.

Також, в матеріалах справи містяться гарантійні листи, акт звірки взаємних розрахунків, відповідь на претензію, якими відповідач повністю визнає за собою не тільки наявність самої заборгованості, але і її розмір. При цьому, достовірність, справжність та автентичність зазначених документів відповідачем не спростовано та не заперечується.

До того ж, з матеріалів справи, а саме: додаткових угод, актів приймання-передачі приміщень, касових книг, банківських виписок, гарантійних листів, відповіді на претензію вбачається факт перебування позивача та відповідача у правовідносинах щодо оренди виробничих приміщень за договором нежитлового приміщення б/н від 15.02.2001 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2014 року у справі №920/1043/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.10.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.