Ухвала

від 30.09.2014 по справі 818/1974/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 818/1974/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2014р. по справі № 818/1974/14

за позовом Приватного підприємства "Вогнезахист"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

05 серпня 2014 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов приватного підприємства "Вогнезахист" до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 10 липня 2014 року №0001812204.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, відповідач вказує на факт відсутності реального вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "ТСТ Трейд". Заявник вважає, що у зв'язку з ненаданням до перевірки позивачем всіх передбачених чинним законодавством первинних документів, а саме: оформлених належним чином товарно-транспортних накладних, податковий орган позбавлений можливості встановити факт придбання, перевезення та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підприємства позивача. Крім того, наголошуючи на виявлених під час проведеної перевірки порушеннях, заявник посилається також на акт перевірки від 01.06.2012 року №709/22-00/37868196, проведеної відносно ТОВ "ТСТ Трейд", та на постанову про порушення кримінальної справи від 23.05.2012 року№28-38, відповідно до яких встановлено підроблення підпису директора ТОВ "ТСТ Трейд" в первинних бухгалтерських документах підприємства, що, в свою чергу, свідчить на користь фіктивності правочину між ПП "Вогнезахист" та ТОВ "ТСТ Трейд".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах) проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Вогнезахист" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "ТСТ Трейд" за період з 01.02.2012р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт від 10.06.2014р. № 2158/22-04/31849779/203 (а.с.11-19).

Згідно висновків акту перевірки підприємством "Вогнезахист" порушено вимоги пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.198.1, 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в лютому та березні 2012 року на загальну суму 68657грн.

10 липня 2014 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0001812204 про збільшення ПП "Вогнезахист" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 85821грн., у тому числі за основним платежем - 68657 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17164 грн. (а.с.23).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок оплати цих товарів з господарською діяльністю позивача доведено наявними у матеріалах справи первинними документами. Угода, укладена між позивачем та ТОВ "ТСТ Трейд", мала реальний характер.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції правомірним, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2012 року між ТОВ "ТСТ Трейд" (продавець) та ПП "Вогнезахист" (покупець) укладено договір купівлі-продажу вогнезахисних сумішей та інших будівельних матеріалів(а.с.26).

На підтвердження факту виконання вказаного договору до матеріалів справи залучено копії видаткових накладних, податкових накладних (а.с.122-123, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152). На перевірку були також надані сертифікати якості отриманих товарів та банківські документи про оплату товару. В підтвердження переміщення товарів від продавця до покупця позивачем були надані подорожні листи.

Колегія суддів, дослідивши наявні у матеріалах справи первинні документи бухгалтерського обліку, вважає, що усі витрати позивача з придбання товарів у ТОВ "ТСТ Трейд" підтверджені належним чином, первинні документи складені у відповідності до вимог щодо їх форми та змісту, порушень приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, не виявлено.

Згідно Акту перевірки від 10.06.2014р. №2158/22-04/31849779/203, підставою для висновків про порушення ПП "Вогнезахист" норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в лютому та березні 2012 року стала відсутність товарно-транспортних накладних на придбаний та перевезений позивачем товар, а також наявність податкової інформації про непідтвердженість факту реального вчинення контрагентом позивача ТОВ "ТСТ Трейд" господарських операцій в період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року, про що свідчить Акт перевірки від 01.06.2012 року №709/22-00/37868196.

Надаючи оцінку доводам відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" наявність товарно-транспортних накладних є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях. При цьому ТТН включена в перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні на договірній основі, а відповідно до п.2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009р., в разі, коли водій юридичної особи здійснює вантажні перевезення для власних потреб підприємства, необхідність наявності ТТН не передбачена, а обов'язкова наявність накладної або іншого документу, який підтверджує право власності на вантаж.

Відповідачем у акті перевірки не заперечувався той факт, що перевезення придбаного позивачем у ТОВ "ТСТ Трейд" товару здійснювалось власним автотранспортом ПП "Вогнезахист" (а.с.15). За фактом здійснених перевезень складено та надано до перевірки подорожні листи.

За висновками відповідача у апеляційній скарзі, укладений між позивачем та ТОВ "ТСТ Трейд" договір не створює реальних юридичних наслідків та є нікчемним в силу ч. 1, 5 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та з урахуванням відсутності у контрагента позивача необхідних умов для провадження господарської діяльності.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів, а також визнання їх недійсними, унормовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Між тим, ст. 228 ЦК України, з урахуванням змін внесених Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI, які набрали чинності з 01.01.2011 року, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма ч. 3 ст. 228 ЦК України кореспондується з нормами ч. 1 ст. 207 та ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З наведеного вбачається, що з 01.01.2011 року, правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, виключені з кола нікчемних правочинів та їх віднесено законодавцем до оспорюваних.

Зміст наведеної норми ст. 228 ЦК України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Крім того, відповідачем не доведено факт наявності у позивача умислу на укладення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, що могло би бути підставою для визнання їх судом недійсними.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2014р. по справі № 818/1974/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І. Судді (підпис) (підпис) Спаскін О.А. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.