Постанова

від 03.07.2014 по справі 804/4399/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/4399/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпропром-М" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ :

31 березня 2014р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить: визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 11-15 від 29.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 31.03.2014 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про слухання справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень до позову судом були встановлені наступні обставини.

29.01.2014 року Лівобережною об'єднаною державна податковою інспекцією м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів України в Дніпропетровській області (далі за текстом відповідач) винесено податкову вимогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропром - М» (код за ЄДРПОУ 35204133) (далі за текстом позивач) №11-15 на суму 43852,46 грн., за несплату орендної плати та податку на землю.

Позивач не погоджується з вказаною вимогою податкового органу, вважає її неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на думку позивача вона винесена на підставі протиправних та необгрунтованих висновків відповідача, які сформовано на безпідставних припущеннях.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія податкової вимоги; виписка з державного реєстру; копія статуту ТОВ «Дніпропром - М»; копія податкової декларації; копія відомості про наявні земельні ділянки, копія податкової декларації, копія квитанції № 2, копія договору оренди земельної ділянки, копія акту приймання - передачі земельної ділянки, копія розрахунку, копія акту обстеження земельної ділянки, копія заяви, копія договору купівлі - продажу нерухомого майна, копія заяви, копія повідомлення.

Відповідно заперечення до позову перевіряючи особи зробили висновок, що позивач має заборгованість перед бюджетом у зв'язку з несплатою самостійно задекларованої суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки.

У зв'язку з чим відповідачем було сформовано податкову вимогу від 29.01.2014 року № 11-15. На підставі вище зазначеного відповідач вважає, що форсування та направлення податкової вимоги в повній мірі відповідають нормам діючого законодавства, а тому є правомірні.

Судом встановлено, що зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, донараховані податковим органом згідно податкової вимоги, виникли з договору оренди земельної ділянки від 05.03.2010 року укладеного між ТОВ «Дніпропром - М» та Дніпропетровською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Так, згідно зазначеного договору, ОСОБА_3 надано у строкове платне користування строком на п'ятнадцять років земельної ділянки загальною площею 0,5556 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, по фактичному розміщенню належної ТОВ «Дніпропром - М» нежитлової будівлі літ. А-1, Б-1 за зазначеною адресою. 23.10.2007 р. право власності на зазначену нежитлову будівлю згідно договору купівлі-продажу № 4728 перейшло ТОВ «Дніпропром - М», а в подальшому, 30.07.2013 продано від ТОВ «Дніпропром - М» ОСОБА_4. Посилаючись на те, що разом з правом власності на нежитлову будівлю до ОСОБА_4 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, ми зазначаємо, що саме ОСОБА_4 є належним платником орендної плати за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у його користуванні.

При цьому, позивач неодноразово звертався до Дніпропетровської міської ради з листами про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.03.2010 р. за взаємною згодою сторін у зв'язку з неможливістю її фактичного використання, проте, згоди на розірвання договору Дніпропетровською міською радою надано не було, та будь яких відповідей також не надано.

Також, слід зазначити, що пунктом 12.4 розділу 12 «Зміна умов договору і припинення його дії» договору оренди землі від 05.03.2010 р. передбачено, що договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (до яких ми відносимо норми ст.ст. 102, 142 Земельного кодексу України, ст.ст. 6, 12, 31 Закону України «Про оренду землі»). Тобто, позивач вважає, що за умовами договору оренди, норми законодавства щодо оренди землі (зокрема, закону «Про оренду землі») в частині визначення підстав припинення договору оренди землі, поширюють свою дію на спірні правовідносини, а тому мали бути прийняті до уваги податковим органом.

Так, 05.03.2010 р. між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Дніпропром - М» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:015:0018. Підставою для надання зазначеної земельної ділянки у користування ТОВ «Дніпропром - М» є рішення Дніпропетровської міської ради від 28.12.2009 р. № 356/53.

Згідно п. 2.1 розділу 2 Договору, площа переданої в оренду земельної ділянки становить 0,5556 га, площа частки. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Строк дії договору оренди, згідно п. 3.1 Договору, становить п'ятнадцять років.

Відповідно до п. 4.1 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях з урахуванням п. 2.1 договору), у розмірі одного відсотка від нормативної грошової оцінки, та дорівнює розміру земельного податку. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності, у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця (п. 4.4 Договору).

Пунктом 12.3 розділу 12 Договору «Зміна умов договору і припинення його дії» передбачені підстави для його припинення, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, передбаченому законом; ліквідація юридичної особи.

Пунктом 12.4 розділу 12 Договору передбачено, що дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 12.5 розділу 12 Договору передбачено також можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом

Також, пунктом 12.6 розділу 12 Договору передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку. При цьому, підставами розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Також, відповідно до п. 12.6 розділу 12 Договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір оренди земельної ділянки від 05.03.2010 р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстровано в реєстрі за № 44.

30.07.2013 року між позивачем з однієї сторони, та ОСОБА_4 з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1, Б-1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 24 договору купівлі-продажу від 30.07.2013 р., право власності на нежитлову будівлю виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору.

Договір від 30.07.2013 р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрований у державному реєстрі за № 1440.

Укладення зазначеного договору купівлі продажу зареєстровано у державному реєстрі правочинів.

Право власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Після переходу до ОСОБА_4 права власності на нежитлову будівлю літ. А-1, літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ «Дніпропром - М» звертались до міського голови м. Дніпропетровська Куліченка І.І. та Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області із заявами, у яких позивач просив терміново розглянути питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки за вказаною адресою.

Не отримавши відповіді на зазначені звернення, позивач, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, у якій просили зобов'язати Дніпропетровську міську раду розірвати договори оренди земельної ділянки.

Так, згідно ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 03.07.1992 р. № 2535-ІІІ (в редакції закону від 22.12.2007 р. № 107-УІ), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-ІІІ, в редакції від 22.12.2007 р. № 107-УІ, передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 5 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України «Про плату за землю», нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», власники та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. п. 288.1, 288.2, 288.3, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, ТОВ «Дніпропром - М» мало сплачувати орендну плату у розмірі та порядку, встановлених договором від 05.03.2010 р., за використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, протягом дії зазначеного договору оренди.

Водночас, фактично користування ТОВ «Дніпропром - М» земельною ділянкою за зазначеною адресою припинено після передачі ним ОСОБА_4 права власності на розташовану на зазначеній земельній ділянці нежитлову будівлю згідно договору купівлі - продажу від 30.07.2010 р.

Так, ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було зазначено раніше, п.п. 12.4 розділу 12 Договору оренди передбачено припинення дії договору з підстав, визначених законом.

Згідно п.п. «а», «е» ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, а також набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Абзацем 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавством України прямо передбачено таку підставу для припинення договору оренди земельної ділянки, як набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншою особою.

Відповідно розділу 12 Договору оренди землі від 05.03.2010 р. також визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно договору купівлі-продажу від 30.07.2010 р., право власності на нежитлову будівлю літ. А-1, Б-1, розташовану на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_4 з моменту державної реєстрації договору, тобто, коли зазначений договір було зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Отже, з цього часу договір оренди земельної ділянки від 05.03.2010 р., укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Дніпропром - М», припинено. Відповідно відсутні підстави для нарахування позивачу орендної плати за землю.

При цьому, требо зазначити, що позивач звертався із письмовими заявами про розірвання зазначеного договору оренди земельної ділянки до міського голови м. Дніпропетровська та до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Але позивачем відповіді отримано не було.

Виходячи з умов договору оренди земельної ділянки від 05.03.2010 р., якими передбачено припинення дії договору з підстав, передбачених законодавством, а також враховуючи норми ч. 2 ст. 120, п.п. «а», «е» ст. 141 Земельного кодексу України, абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, якими передбачено припинення договору оренди земельної ділянки в разі набуття іншою особою права власності на розміщений на такій земельній ділянці будинок, будівлю або споруду, позивач стверджує, що договір оренди від 05.03.2010 р. земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Дніпропром - М», припинено 30.07.2013 р., тобто, з моменту переходу права власності на будівлю літ. А-1, Б-1, розміщену на зазначеній земельній ділянці, від ТОВ «Дніпропром - М» до ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.

При цьому, слід зауважити, що фактичне користування земельною ділянкою та нежитловою будівлею, розташованою на ній, здійснює новий власник будівлі, позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, про що на протязі 2013 року повідомляв орендодавця та просив розірвати договір оренди, крім того, законодавством як підставу для припинення договору оренди, передбачено перехід права власності на розміщений на орендованій земельній ділянці об'єкт нерухомого майна до іншої особи, а умовами договору оренди - можливість припинення його дії з підстав, визначених законом, тобто, за таких обставин позивач не може нести обов'язки по сплаті орендної плати за землю за 2013 та 2014 роки.

Отже, висновки відповідача при винесенні вимоги прямо суперечать нормам чинного законодавства та є незаконними.

У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що висновки податкового органу при винесені вимоги не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 11-15 від 29.01.2014 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром - М» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн.70 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.П. Павловський