Постанова

від 30.06.2015 по справі 804/4399/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2015 рокусправа № 804/4399/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Кисельов А.В. дов від 21.05.2015

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року

у справі № 804/4399/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропром-М» звернулося до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просив визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу №11-15 від 29.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач фактично не використовує земельну ділянку з липня 2010 року у зв'язку з відчуженням нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці. У разі переходу права власності на нерухоме майно до іншої особи до неї також переходить і право користування земельною ділянкою, на якій таке нерухоме майно розташоване. Таким чином, з часу укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна до покупця перейшло і право користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим у позивача відсутній обов'язок з цього часу сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Позивач наголошує, що неодноразово звертався із письмовими заявами про розірвання договору оренди земельної ділянки до міського голови м. Дніпропетровська та відповідача, але відповіді жодна зі сторін не надала, а відтак, з огляду на вжиття позивачем всіх можливих заходів для юридичного оформлення факту припинення дії договору оренди, який з незалежних від нього обставин не був юридично розірваний, він не повинен нести обов'язки по сплаті орендної плати за землю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 адміністративний позов задоволено повністю. Постанову суду мотивовано тим, що фактично користування ТОВ «Дніпропром - М» земельною ділянкою припинено після передачі ним ОСОБА_2 (покупцю) права власності на розташовану на земельній ділянці нежитлову будівлю згідно договору купівлі - продажу від 30.07.2013. З моменту державної реєстрації вказаного договору укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Дніпропром - М» договір оренди земельної ділянки від 05.03.2010 припинено, отже відсутні підстави для нарахування позивачу орендної плати за землю, позивач не може нести обов'язки по сплаті орендної плати за землю за 2013 та 2014 роки.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою самостійно задекларованої суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки. Відповідач вказує, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили право власності на житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянках та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів. Отже платником орендної плати за землю є той платник, з яким на теперішній час укладено діючий договір оренди земельної ділянки, в даному випадку між позивачем та Дніпропетровською міською радою, а відтак дії податкового органу щодо формування та направлення податкової вимоги в повні мірі відповідають нормам діючого законодавства і є правомірними.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 05.03.2010 між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) на підставі рішення Дніпропетровської міської ради НОМЕР_2 від 28.12.2009 укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер в Державному реєстрі земель НОМЕР_1. Договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем А. С. за реєстровим номером 44.

Відповідно до п. 2.1 Договору площа переданої в оренду земельної ділянки становить 0,5556 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Строк дії договору оренди, згідно п. 3.1 Договору, становить п'ятнадцять років.

Відповідно до п. 4.1 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (в гривнях з урахуванням п. 2.1 договору), у розмірі одного відсотка від нормативної грошової оцінки, та дорівнює розміру земельного податку. Орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів його діяльності, у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця (п. 4.4 Договору).

Пунктом 12.3 Договору передбачено, що підставами для його припинення є: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, передбаченому законом; ліквідація юридичної особи. Згідно з п.12.4 Договору дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 12.5 розділу 12 Договору передбачено також можливість розірвання договору за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом

Відповідно до пункту 12.6 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

22.01.2013 позивачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій позивачем визначено річну суму плати за землю (орендної плати), яка підлягає сплаті за даними платника, - 261359,24 грн., та щомісячні платежі - 21779,94 грн. (а.с.24).

30.07.2013 між позивачем (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1, Б-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою Ю. О. за реєстровим номером 1440. Означений договір цього ж дня зареєстрований в Державному реєстрі правочинів та в подальшому право власності за яким зареєстровано Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

02.10.2013 позивач звернувся до міського голови м.Дніпропетровська Куліченка І.І. із заявою (вх.№ 0210) про вилучення із його користування земельної ділянки, площею 0,5556 га, кадастровий номер НОМЕР_1 згідно договору оренди земельної ділянки від 05.03.2010 з огляду на відчуження нежитлової будівлі, проте відповіді отримано не було.

10.10.2013 позивач листом № 10 повідомив відповідача про припинення сплати орендної плати з юридичних осіб з огляду на відчуження нерухомого майна та фактичне припинення користування земельною ділянкою.

06.11.2013 листом № 12608/10/04-64 відповідач повідомив позивача, що зважаючи на те, що платником орендної плати за землю є той платник з яким на теперішній час укладено діючий договір оренди земельної ділянки, сплата орендної плати позивачем є обов'язковою.

29.01.2014 відповідачем сформовано податкову вимогу №11-15 на загальну суму боргу 43852,46 грн. - орендна плата на землю (а.с.9).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За приписами п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2-288.4 статі 288 ПК України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.п.285.1, 285.2 ст.283 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Положеннями п.286.2 ст.286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За приписами п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В абз.1 п.59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що податковий борг з орендної плати за землю виник у позивача у зв'язку з несплатою задекларованої позивачем суми даного виду податку у поданій до податкового органу податковій декларації на 2013 рік.

Оскільки позивачем самостійно визначено у поданій податковій декларації з плати за землю за 2013 року податкові зобов'язання, відтак заборгованість відповідача з орендної плати за землю у розмірі 43652,46 грн. є узгодженою.

За приписами статті 31 «Припинення договору оренди землі» Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 № 161-XIV (в редакції на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

З системного аналізу норм чинного законодавства (Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду землі») вбачається, що поняття «припинення права користування земельною ділянкою» є ширшим за своїм обсягом від поняття «припинення договору оренди землі» і включає в себе цілий ряд правових підстав, визначених законом.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Апеляційний суд погоджується з позивачем, що з моменту припинення дії договору оренди у позивача припиняється обов'язок як орендаря, в тому числі, сплачувати орендну плату за певну земельну ділянку, проте, приймаючи до уваги правовий статус позивача у спірних правовідносинах, вважає помилковим запропонований позивачем алгоритм дій, з яким погодився суд першої інстанції: повідомлення податкового органу про припинення договору оренди - припинення зобов'язання з сплати орендної плати.

Відповідно до п.286.5 ст. 286 ПК України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Проте вказана норма регулює питання нарахування плати за землю фізичним особам - землекористувачам, а як встановлено вище, спірні орендні відносини виникли з орендарем - юридичною особою, внаслідок чого наведена норма на спірні правовідносини не розповсюджується. Повідомлення платника орендної плати - юридичної особи в якості підстави для звільнення позивача від обов'язку сплати орендної плати законодавцем не визначено.

В даному випадку позивач як юридична особа відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України самостійно обчислив суму орендної плати за земельні ділянки і подав з цього приводу податкову декларацію на 2013 рік, якою визначив до сплати річну суму орендної плати в розмірі 261359,24 грн. із розбивкою вказаної суми рівними частками за місяцями - 21779,94 грн.

За правилами абз.2 п.286.4 ст.286 ПК України у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Виходячи з наведених правових норм, приймаючи до уваги, що станом на дату формування відповідачем оскаржуваної податкової вимоги від 29.01.2014 № 11-15 позивач не подав контролюючому органу відповідну податкову декларацію за період в якому, як він вважає, у нього став відсутнім об'єкт орендної плати, тобто не змінив самостійно визначені грошові зобов'язання, самостійна обчислена сума орендної плати у поданій позивачем податковій декларації за правилами ст.54 ПК України вважається узгодженою, тому у відповідача були наявними законні підстави для формування та направлення позивачу податкової вимоги від 29.01.2014 № 11-15 на суму 43852,46 грн. (ст.59 ПК України).

Посилання позивача на той факт, що 20.03.2014 ним подано уточнюючу декларацію з плати за землю за 2013 рік (прийнята відповідачем 20.03.2014 - а.с.33) з уточненими показниками за період з 01.08.2013 колегія суддів не приймає в якості підстави для визнання неправомірною та скасування оскаржуваної податкової вимоги, оскільки показники податкової декларації з плати за землю за 2013 рік відкориговані позивачем вже після направлення відповідачем вказаної податкової вимоги від 29.01.2014 № 11-15.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи спірну податкову вимогу, відповідач діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством України, в зв'язку чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від 03.07.2014 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі № 804/4399/14 - скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко