Рішення

від 02.10.2014 по справі 909/932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 р. Справа № 909/932/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ,

АДРЕСА_3,

(адреса для кореспонденції:

вул.Дубнівська,12, кв. 48, м.Луцьк, 43000),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ",

вул. Миру, буд 90, кв. 55, м. Івано-Франківськ, 76006,

про стягнення 1 770,00 євро попередньої оплати (контракт №17-03 від 12.09.11), 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами, (що в еквіваленті до курсу гривні встановленого НБУ на час подання позову становить всього разом 35 048,81грн.)

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат, (посвідчення НОМЕР_2 від 26.10.10);

від відповідача представники не з'явилися,

встановив: ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ", про стягнення 1 770,00 євро попередньої оплати (контракт №17-03 від 12.09.11), 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами та судових витрат, що включатимуть витрати на правову допомогу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить суд позов задоволити. Крім того, надав суду: письмові пояснення по справі б/н від 10.09.14 (вх.№13937/14 від 10.09.14), клопотання б/н від 11.09.14 (вх.№13964/14 від 11.09.14) про витребування у відповідача доказів та заяву про долучення до мктеріалів справи документів б/н б/д (вх.№15195/14 від 02.10.14).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.08.14, 11.09.14 не виконав. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду: від 28.08.14 (вих.№7892-894 від 29.08.14) та від 11.09.14 (вих.№8455-457 від 12.09.14), які направлялись відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19209553 від 28.08.14 місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Миру, буд 90, кв. 55, м. Івано-Франківськ, 76006, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвали відповідачу.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до додатку №5 від 12.09.11 до контракту №17-03 від 12.09.11, позивачем, ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ сплачено відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "МІБ", 1 770,00 євро по рахунку - фактурі №4 від 26.09.11, як передоплату за товар, копія якого наявна в матеріалах справи.

Представник позивача в засіданні суду наголосив, що до позовної заяви долучено підтвердження банку про сплату позивачем по рахунку - фактурі №4 від 26.09.11 (копія), як доказ перерахування відповідачу зазначених вище коштів.

Однак, відповідачем не здійснено поставку товару.

Крім того, представник позивача зазначає, що митне оформлення в режимі "експорт" товару паливні тирсові пресовані гранули, де відправник Товариство з обмеженою відповідальністю "МІБ", а отримувач - ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ проводилось Івано - Франківською митницею відповідно до митної декларації. В підтвердження надав суду листи: Львівської митниці Міндоходів та Івано-Франківської митниці Міндоходів.

Як наслідок, представник позивача звернувся до відповідача з претензією (вимогою про повернення коштів) №01 від 11.04.13. Однак, лист повернувся на адресу представника позивача із відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (довідка ф. 20).

В судовому засіданні представник позивача вказав, що оскільки сплата позивачем вартості товару була передоплатою, то остання підлягає поверненню, а саме: 1 770 євро.

Крім того, за користування чужими грошовими коштами представник позивача нарахував відповідачу проценти, що становлять 354,17 євро.

Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача перед позивачем становить 1 770 євро попередньої оплати, 354,17 євро процентів за користування чужими грошовими коштами (що в еквіваленті до курсу гривні встановленого НБУ на час подання позову становить всього разом 35 048,81грн.).

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем сплачено відповідачу 1 770,00 євро по рахунку - фактурі №4 від 26.09.11, як передоплату за товар.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок здійснити поставку товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином, свої зобов'язання, в частині здійснення поставки товару на суму 1 770 євро, то вимога позивача підлягає до задоволення в повному обсязі.

Станом на момент звернення позивача з позовом докази повернення попередньої оплати в зазначеній сумі відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк. Аналізуючи наведені вище норми права судом встановлено, що не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Про строк виконання обов'язку продавця передати товар вказує ст. 663 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів повернення попередньої оплати за товар, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Із листів Львівської митниці міндоходів №13-70-51/56-2345 від 13.03.14 та Івано-Франківської митниці міндоходів №2038/4/09-Ю-61-0154 від 06.05.14, вбачається, що 03.10.11 відповідно до митної декларації №206000009/2011/005833 посадовими особами Івано-Франківської митниці здійснено митне оформлення в режимі експорт товару "паливні тирсові пресовані брикети", де відправник - ТзОВ "МІБ", одержувач - ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ. Однак, станом на сьогоднішній день позивач товар не отримав.

З урахування того, що вимогами закону передбачено право покупця на повернення попередньої оплати та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: оплати позивачем в рахунок поставки товару попередньої оплати в розмірі 1 770 євро, ненадання відповідачем доказів передачі позивачу товару на цю суму або доказів повернення останньої позивачу після отримання претензії (вимоги про повернення коштів) №01 від 11.04.13, дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу проценти за користування чужими коштами, що становлять 354,17 євро. За таких обставин дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Матеріали справи містять довідку Управління Національного банку України у Волинській області з якої вбачається, що Національним банком України встановлений офіційний курс гривні до євро за станом на 26.08.14, а саме: за 100 євро - 1772,5239грн. (до 14:00 год.), за 100 євро - 1803,0419грн. (з 14:00 год.).

Судом встановлено, що станом на день подання позову борг відповідача перед позивачем становить 1 770,00 євро попередньої оплати, 354,17 євро процентів за користування чужими коштами ( що в еквіваленті до курсу гривні встановленого НБУ на час подання позову становить всього разом 35 048,81грн .). Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Судом встановлено, що позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем позовні вимоги доказами не спростовано. З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Що стосується вимоги про стягнення витрат за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, довідки - розрахунку витрат на правову допомогу позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12 264,82грн. Зазначену вимогу позивача суд вважає за правильне задоволити та виходить з наступного .

28.03.14 між ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ, з одного боку, та адвокатом ОСОБА_2, який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 10.11.10, з іншого боку уклали договір про надання правової допомоги та додаток до договору №1 від 04.08.14.

Крім того, до матеріалів справи додано квитанції до прибуткових касових ордерів №11 від 10.04.13 на суму 3 160,00грн. та №12 від 01.10.14 на суму 9 200,00грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Пунктом 6.3 Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Судом встановлено, що розмір відшкодування витрат за надання правової допомоги співвідноситься з розміром суми, що підлягає до стягнення. Витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 12 264,82грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст.509,525,526,530,655,663,693,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.32,33,34,44,48,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задоволити позов ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" про стягнення 1 770,00 євро попередньої оплати , 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами, 12 264,82грн. судових витрат на оплату послуг адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ", вул. Миру, буд 90, кв. 55, м. Івано-Франківськ, 76006 (код ЄДРПОУ 22196682) на користь ОСОБА_3 ПІДПРИЄМЕЦЬ, АДРЕСА_3 (НІП: НОМЕР_1, РЕГОН: НОМЕР_4):

- 1 770,00 євро попередньої оплати та 354,17 євро процентів за користування чужими коштами (що в еквіваленті до курсу гривні встановленого НБУ на час подання позову становить всього разом 35 048,81грн.);

- 12 264,82грн. судових витратна оплату послуг адвоката;

- 1 728,00грн. судових витрат.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 06.10.14