Постанова

від 16.03.2015 по справі 909/932/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2015 р. Справа № 909/932/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - Хороший М.П., Танасійчук М.Д. - директор

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ», вих.№85-11/14 від 05.11.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року (підписане 06.10.2014 року), суддя Булка В.І.

у справі №909/932/14

за позовом ПРОГРЕСС БРИГІДА БУЙНО ПІДПРИЄМЕЦЬ, Слупськ, Польща

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ", м. Івано-Франківськ

про стягнення 1 770,00 євро попередньої оплати (контракт №17-03 від 12.09.11), 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами, (що в еквіваленті до курсу гривні встановленого НБУ на час подання позову становить всього разом 35 048,81 грн.)

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року по справі №909/932/14 позов ПРОГРЕСС БРИГІДА БУЙНО ПІДПРИЄМЕЦЬ задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ» 1770 євро - попередньої оплати, 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами та 12264,82 грн. - судових витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач відповідно до додатку №5 від 12.09.2011 року до контракту №17-03 від 17.03.2011 року сплатив відповідачу 1700 євро по рахунку-фактурі №4 від 26.09.2011 року, однак відповідачем поставку товару на вказану суму не здійснено, що є підставою, враховуючи ч.2 ст.693 ЦК України, для повернення позивачу суми попередньої оплати. Разом з тим, суд визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами та присудив до стягнення з відповідача 12264,82 грн. - судових витрат на оплату позивачем послуг адвоката.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІБ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області 02.10.2014 року по справі №909/932/14 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що позивач - ПРОГРЕСС БРИГІДА БУЙНО ПІДПРИЄМЕЦЬ не є стороною контракту №17-03 від 17.03.2011 року, який укладено відповідачем з AUTOPULS s.r.o. (Прага, Чехія), відтак, на думку апелянта, позивач не вправі пред'являти вимоги щодо повернення суми попередньої оплати до ТзОВ «МІБ» за контрактом №17-03 від 17.03.2011 року. Поряд з тим, скаржник вказує, що позивач фігурував лише як отримувач товару у додатку №5 від 12.09.2011 року до контракту №17-03 від 17.03.2011 року, а в товарно-транспортних накладних, митних деклараціях та фітосанітарних сертифікатах адреса останнього зазначалась як місце розвантаження вантажу. На думку скаржника, вимоги щодо оплати вартості поставленого товару чи повернення суми попередньої оплати може мати лише AUTOPULS s.r.o. (Прага, Чехія), що є стороною контракту (в даному випадку - покупцем). Крім того, апелянт наголошує, що місцевий господарський суд розглянув справу за відсутності його представника, поряд з тим, останній не повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що свідчить про порушення судом норм процесуального права та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області 02.10.2014 року по справі №909/932/14 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Поряд з тим, подали суду адресований відповідачу лист AUTOPULS s.r.o. (Прага, Чехія), що є покупцем за контрактом, в якому останній зазначив, що всі фінансові питання AUTOPULS s.r.o. з фірмою PROGRESS BRYGIDA BUJNO (Слупськ, Польща) врегульовано, у зв'язку з чим, польська сторона не може мати будь-яких претензій до ТзОВ «МІБ» , а заявлені вимоги позивача у даній справі не можуть бути підставними та законними.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (арк. арк. справи 154-156). Слід зазначити, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання (п.3.9.1 постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 року).

Слід зазначити, що представник позивача був присутній у попередньому судовому засіданні - 16.02.2015 року, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення.

Разом з тим, представник позивача подав суду клопотання про витребування доказів (б/н від 16.02.2015 року). Розглянувши вказане клопотання, враховуючи положення ст.38 ГПК України, з метою забезпечення принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності судового процесу, колегія суддів відхилила клопотання позивача.

У попередньому судовому засіданні - 16.02.2015 року, колегія суддів задоволила клопотання представника позивача та відклала розгляд справи на 16.03.2015 року для підготовки позивачем вмотивованого відзиву на апеляційну скаргу, однак, в судове засідання 16.03.2015 року представник позивача не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.

Оскільки, явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, а розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням представника позивача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву ПРОГРЕСС БРИГІДА БУЙНО ПІДПРИЄМЕЦЬ та порушено провадження у справі №909/932/14; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.09.2014 року о 10:00 год.

Згідно з штампом місцевого господарського суду, який міститься на звороті оригіналу вказаної ухвали, її копії відправлено учасникам судового процесу 29.08.2014 року.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Частиною першою ст.64 ГПК України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п.3.9.1 наведеної вище постанови Пленуму ВГС України).

Проте, матеріали справи №909/932/14 не містять жодного підтвердження направлення ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 28.08.2014 року про порушення провадження у справі №909/932/14 сторонам у справі, що унеможливлює зробити висновок про виконання місцевим господарським судом вимог ст.64 ГПК України щодо повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце засідання суду.

Відповідно до ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Згідно п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Враховуючи наведене, з огляду на розгляд місцевим господарським судом справи за відсутності відповідача, не повідомленим належно про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області 02.10.2014 року по справі №909/932/14.

В силу положень ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІБ» (Україна), (в тексті контракту - продавець) та AUTOPULS s.r.o. (Чехія), (в тексті контракту - покупець) укладено контракт №17-03 , відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 продавець продає, а покупець приймає і оплачує товар за ціною, кількістю та в асортименті, вказаних в додатках №№1, 2, 3, 4, що є невід'ємною частиною контракту (арк. справи 92).

Згідно п.3.1 контракту кількість товару, що поставляється за даним контрактом - 5500 МТ (метричних тонн).

Пунктом 5.4 контракту передбачено, що загальна вартість товару становить 470000 євро.

Товар поставляється автомобільним транспортом на умовах FCA м. Івано-Франківськ, Тячів Україна у відповідності з умовами (ІНКОТЕРМС 2000), за умови 100% передоплати від вартості партії (п.6.1 контракту).

Умови поставки товару передбачено розділом 7 контракту.

Так, відповідно до п.п.7.1, 7.2, 7.3 контракту товар поставляється автомобільним або залізно дорожнім транспортом. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Датою поставки партії товару вважається день митного оформлення в країні продавця.

У пункті 14.3 контракту сторони погодили, що останні не мають права передавати права і обов'язки за даним контрактом без письмової згоди другої сторони.

Пунктом 14.5 контракту передбачено, що останній вступає в законну силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року з можливістю продовження на наступний період.

Додатками №№1, 2, 3 від 17.03.2011 року до контракту №17-03 від 17.03.2011 року передбачено поставку товару на загальну суму 470000 євро.

12 вересня 2011 року між сторонами контракту укладено додаток №5 до контракту №17-03 від 12.09.2011 року, яким сторони погодили поставку товару в країну Польща, а фірму одержувача - PROGRESS BRYGIDA BUJNO (Слупськ, Польща) (арк. справи 13).

На підставі додатку №5 від 12.09.2011 року до контракту продавцем два рази здійснено поставку товару покупцю з місцем розвантаження товару - PROGRESS BRYGIDA BUJNO, Слупськ, Польща), а саме:

- паливні тирсові пресовані гранули 8 мм різної довжини з деревини в кількості 22000 кг по ціні 0,085 євро на загальну суму 1870 євро (рахунок-фактура №3 від 19.09.2011 року, міжнародна товарно-транспортна накладна від 29.09.2011 року, митна декларація (форма МД-2) від 29.09.2011 року, фітосанітарний сертифікат №75/09-013/ВА-004041 від 29.09.2011 року), (арк. арк. справи 96-100);

- паливні тирсові пресовані брикети в поліетиленовій упаковці по 10 кг з деревини в кількості 22080 кг по ціні 0,1 євро на загальну суму 2208 євро (рахунок-фактура №2 від 19.09.2011 року, міжнародна товарно-транспортна накладна №044427 від 03.10.2011 року, митна декларація (форма МД-2) від 03.10.2011 року, фітосанітарний сертифікат №75/09-013/ВА-004061 від 30.09.2011 року), (арк. арк. справи 101-104).

З огляду на наведене, в рамках контракту №17-03 від 17.03.2011 року між ТзОВ «МІБ» і фірмою AUTOPULS s.r.o. (Чехія) відправлено товар з місцем відвантаження вантажу - PROGRESS BRYGIDA BUJNO (Слупськ, Польща) на загальну суму 4078 євро .

З платіжного доручення від 27.09.2011 року, на яке позивач посилається обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вбачається, що останній оплатив відповідачу суму 3978 євро за поставлений у Польщу товар.

Докази, які б свідчили про здійснення позивачем будь-яких інших оплат в рамках контракту №17-03 від 17.03.2011 року, в матеріалах справи відсутні, позивачем суду не надавались.

Згідно ст.377 ГК України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача, який не є стороною контракту (укладеного між відповідачем та AUTOPULS s.r.o. (Чехія)) суми попередньої оплати, посилаючись при цьому на ст.693 ЦК України, частина друга якої передбачає право саме покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Згідно умов контракту №17-03 від 17.03.2011 року, а саме: п.1.1 продавець - ТзОВ «МІБ» продає, а покупець - AUTOPULS s.r.o. (Чехія) приймає та оплачує товар.

Разом з тим, листом (б/н від 22.01.2015 року) адресованим відповідачу - ТзОВ «МІБ» (продавцю за контрактом) фірма AUTOPULS s.r.o. (Чехія) (покупець за контрактом) повідомила, що по контракту №17-03 від 17.03.2011 року покупець два рази визначав місце розвантаження вантажу - PROGRESS BRYGIDA BUJNO (Слупськ, Польща), а для прискорення розрахунків та своєчасного поступлення коштів в Україну PROGRESS BRYGIDA BUJNO за погодженням з покупцем передавала через український банк кошти продавцю (відповідачу) без права мати в подальшому будь-які претензії до української сторони - ТзОВ «МІБ». Крім цього, покупець - фірма AUTOPULS s.r.o. повідомила, що за спільною домовленістю останнім передано позивачу - PROGRESS BRYGIDA BUJNO паливні тирсові пресовані гранули 8 мм різної довжини з деревини в кількості 22000 кг по ціні 0,085 євро на загальну суму 1870 євро; паливні тирсові пресовані брикети в кількості 22080 кг по ціні 0,1 євро на загальну суму 2208 євро, всього - 4078 євро, що узгоджується з митними деклараціями Івано-Франківської митниці (Україна) від 29.09.2011 року та 03.10.2011 року, рахунками-фактурами №№2, 3 від 19.09.2011 року. У листі покупець вказав, що всі фінансові питання AUTOPULS s.r.o. з фірмою PROGRESS BRYGIDA BUJNO (Слупськ, Польща) врегульовано, у зв'язку з чим, польська сторона не може мати будь-яких претензій до ТзОВ «МІБ», а заявлені вимоги позивача у даній справі не можуть бути підставними та законними.

Отже, з огляду на доведеність та підтвердження належними та допустимими доказами поставки відповідачем товару з місцем відвантаження - Польща на загальну суму 4078 євро, та оплату позивачем поставленого товару в розмірі 3978 євро, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1700 євро - попередньої оплати за контрактом №17-03 від 17.03.2011 року. Разом з тим, відсутні і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати, беручи до уваги при цьому лише додаток №5 до контракту, який долучено позивачем до позовної заяви, не витребувавши у сторін а ні самого контракту №17-03 від 17.03.2011 року, а ні додатків №№1,2,3,4 до нього, разом з тим, не надавши можливості відповідачу подати суду свої заперечення та надати відповідні докази, не повідомивши належним чином останнього про дату, час та місце судового засідання.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року по справі №909/932/14 незаконним та прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є підставою згідно ст.104 ГПК України для його скасування.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем такі обставини не доведено.

З огляду на все наведене вище, беручи до уваги умови укладеного між відповідачем та фірмою AUTOPULS s.r.o. (Чехія) контракту №17-03 від 17.03.2011 року, враховуючи те, що позивач - PROGRESS BRYGIDA BUJNO не є стороною вказаного контракту, а лише зазначався як отримувач товару (місце відвантаження товару), враховуючи також лист покупця за контрактом - фірми AUTOPULS s.r.o. (Чехія), колегія суддів вважає, що вимога позивача про повернення 1700 євро - попередньої оплати не підлягає задоволенню.

Відтак, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача 354,17 євро - процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи наведене, керуючись п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року по справі №909/932/14 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 12264,82 грн. - понесених позивачем витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, серед іншого, при відмові в позові - на позивача.

З огляду на наведене вище, враховуючи відмову в задоволенні позову, відсутні правові підстави для покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Щодо розподілу судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

У зв'язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду та прийняттям рішення про відмову в позові, з урахуванням ст.ст.44, 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 1827 грн. слід залишити за позивачем та стягнути з позивача на користь відповідача (скаржника) - 913,50 грн. (у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.ст.104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ» задоволити.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014 року по справі №909/932/14 скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ПРОГРЕСС БРИГІДА БУЙНО ПІДПРИЄМЕЦЬ, вул. Букова, 6, Слупськ, 76-200, Польща (НІП: 8391804243, РЕГОН: 220790109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІБ» (вул. Миру, 90/55, м. Івано-Франківськ, 76006, код ЄДРПОУ 22196682) 913,50 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/932/14 повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Повну постанову складено 23.03.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.