Рішення

від 02.10.2014 по справі 297/952/14-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/952/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого Драб В. І., при секретарі Гарані О. А., за участю позивача ОСОБА_1, його представника за договором адвоката ОСОБА_2, представника відповідача за договором адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів управління держземагентства у м. Берегово та Берегівському районі, про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Берегівського районного суду з позовом до ОСОБА_4, Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів управління держземагентства у м. Берегово та Берегівському районі про скасування державного акту на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_3, яка розташована у багатоквартирному будинку та має спільний двір, на якому розташовані допоміжні споруди. Відповідач ОСОБА_4 - власник сусідньої квартири № 3, приватизував земельну ділянку площею 0,0181 га, яка розташована у загальному дворі та отримав державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК № 052044 від 06.12.2004 року. При цьому було приватизовано земельну ділянку, на якій знаходився належний до квартири позивача сарай. З позивачем не узгоджували порядку використання належної до будинку земельної ділянки та прибудинкової території, а акт встановлення меж був складений без його відому, тому вважає що його права порушені і просив скасувати зазначений державний акт на земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за договором ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому. Представник позивача додав, що є всі докази для визнання державного акту недійсним, адже порушена процедура видачі акту, зокрема, підписи суміжних землекористувачів підроблені.

Представник відповідача за договором ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що доводи позивача та його представника не відповідають дійсності, а проти позову заперечив і вважав, що у його задоволенні слід відмовити з декількох підстав: 1) позивач не надав суду документів, згідно яких він є суміжним землекористувачем, а дозвіл повинні надавати тільки суміжні землекористувачі; 2) тим не менше, відповідач отримав дозвіл у позивача (він наявний у матеріалах справи); 3) є рішення вищого спеціалізованого суду, згідно якого напередодні слухання справи сарай, самочинно збудований позивачем, був знесений, отже, ця підстава як визнання держакту недійсним, відпала; 4) ставить під сумнів взагалі наявність державного акту на право приватної власності на землю, так як позивач надав суду тільки копію акту; 5) неможливо визнати недійсним державний акт, не скасувавши при цьому рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано акт.

Інші учасники до судового засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення по справі, суд вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків звільнення від доказування.

23 жовтня 2003 року на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Мирончук О. В. та зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2-5098, позивач отримав у подарунок квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням двадцять першої сесії Берегівської міської ради Закарпатської області IV скликання від 27 серпня 2004 року № 584 позивачу передано у власність земельну ділянку площею 0,0181 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення Берегівською міською радою Закарпатської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 052044 від 06 грудня 2004 року (кадастровий номер земельної ділянки: 2110200000:01:003:0018) (далі - Державний акт).

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 31 серпня 2005 року № 341 позивачу надано дозвіл на добудову до квартири АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 червня 2007 року № 404 позивачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції незакінченої будівництвом літньої кухні під квартиру по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 23 серпня 2007 року № 617 затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку - закінченої реконструкцією незакінченої будівництвом літньої кухні під квартиру загальною площею 37,5 кв. м. по АДРЕСА_1 з присвоєнням номера квартирі «№ 5». Надано дозвіл на оформлення права приватної власності на квартиру № 5 загальною площею 37,5 кв. м., яка знаходиться по АДРЕСА_1., за ОСОБА_4. Доручено видати свідоцтво про право власності на вказану квартиру, а КП «Берегівське БТІ БРР» - провести державну реєстрацію права власності на неї.

04 вересня 2007 року виконавчим комітетом Берегівської міської ради Закарпатської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ № 429774 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 28 липня 2009 року № 270 із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 04 грудня 2009 року № 416, позивачу надано дозвіл на будівництво добудови до квартири № 5, закритої веранди та гаражу по АДРЕСА_1.

16 грудня 2009 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 2385 на виконання будівельних робіт з добудови до квартири № 5 закритої веранди та гаражу по АДРЕСА_1.

Однак, вищевказані будівельні роботи не можуть бути виконані, оскільки на частині земельної ділянки, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 052044 від 06 грудня 2004 року, власником квартири № 1 цього ж будинку - ОСОБА_1 збудовано сарай (далі - Сарай).

Відповідно до листа виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 15 березня 2013 року № Г-1282 позивач має всі необхідні документи на виконання будівельних робіт з добудови до квартири № 5 закритої веранди та гаражу по АДРЕСА_1, однак не вирішено питання щодо знесення господарської будівлі (Сараю) збудованого ОСОБА_1, який відмовляється добровільно знести її.

Оскільки відповідач збудував Сарай на земельній ділянці, що не була відведена йому, без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи та без належно затвердженого проекту, зазначене будівництво вважається самочинним відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України.

У звязку з цим, у травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення вищевказаної будівлі Сараю.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року вказаний позов задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка належить останньому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 876457 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 2110200000:01:003:0076), шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі (сараю) на вказаній земельній ділянці; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 114,70 гривень; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 92-93).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 10 вересня 2013 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 94-95).

Втім, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року вказане рішення суду апеляційної інстанції скасовано, та залишено в силі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року (а.с. 96-97).

01 жовтня 2014 року відділом державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції Закарпатської області на виконання вищевказаного судового рішення знесено самочинно збудовану господарську будівлю (сарай) на належній відповідачеві земельній ділянці, про що складено відповідний акт державного виконавця (а.с. 98).

Таким чином, на сьогоднішній день відсутні правові підстави для задоволення заявленого позову, оскільки належний позивачу Сарай, земельну ділянку під яким, на думку останнього, було незаконно передано відповідачеві, знесений, а поскільки позивач пов'язував незаконність виданого державного акту саме з цією обставиною, то в задоволенні позовних вимог останнього слід відмовити.

Способи захисту прав на земельні ділянки наведені в статті 152 ЗК України. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Як вбачається із змісту позовної заяви ОСОБА_1, останнім не наведено правових підстав, з яких він просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Позивач не зазначив, якій саме нормі Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, іншого акта цивільного законодавства суперечить виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку.

Захист порушених прав та інтересів особи здійснюється із застосуванням передбачених законом належних способів захисту, здатних відновити порушене право позивача.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України. Одним із таких способів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Тобто, з наведених вище норм випливає, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Із системного аналізу вищенаведених правових норм також слідує, що при зверненні за захистом права землекористування позивач зобов'язаний довести набуття ним в установленому порядку прав на землю, які він вважає порушеними та на захист яких ним подано позов.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Саме такого правового висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 18 квітня 2012 року.

Також необхідно зазначити, що земельну ділянку площею 0,0181 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщений Сарай відповідача, відповідачу було передано у власність рішенням Берегівської міської ради Закарпатської області від 27 серпня 2004 року № 584, тобто майже дев'ять років тому назад, про що було відомо позивачеві, оскільки останній разом із іншими суміжними землекористувачами погоджували межі земельної ділянки відповідача, про що свідчить акт установлення та погодження меж землекористування від 16 серпня 2004 року.

Втім, позивач, достеменно знаючи про те, що збудований ним Сарай знаходиться на земельній ділянці, яка зазначеним вище рішенням була передана у власність відповідача, ніколи не оскаржував його.

Виходячи з вищенаведеного, позов є недоведеним, і у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст. 203 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів управління держземагентства у м. Берегово та Берегівському районі про скасування державного акту серії ЗК № 052044 від 06.12.2004 року на земельну ділянку площею 0,0181 га, що розташована в АДРЕСА_1, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Драб В. І.