Ухвала

від 18.09.2014 по справі 811/3454/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 811/3454/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

без представників сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 811/3454/13-а

за позовом малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Армікс"

до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

"28" жовтня 2013 р. Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Армікс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000892202 від 30.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму податку на прибуток у сумі 51 250 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій на суму 12 813 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу про нікчемність господарських операцій позивача. Позивач, посилаючись на індивідуальну відповідальну відповідальність платника податків, вказує на те, що не повинен відповідати за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Реальність здійснення господарської діяльності та правильність її оподаткування підтверджує первинними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 811/3454/13-а адміністративний позов малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Армікс" до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення. Відповідачем не надано достовірних доказів, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем угод, а тому висновки податкового органу судом визнані такими, що мають характер припущень та не можуть слугувати беззаперечним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 811/3454/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не приділив уваги тому факту, що контрагенти позивача мають всі ознаки фіктивності, що підтверджується матеріалами кримінальної справи. За таких обставин правочини укладені з «сумнівними» контрагентами не можуть спричинити реального настання юридичних наслідків.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 05.09.2013 року по 06.09.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Армікс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Міксбуд " за період з 01.08.2010 р. по 31.07.2009 р., ТОВ "Промагролізінг" за період з 01.07.2009 р. по 31.07.2009р., ТОВ "Агропромсервіс Трейд" за період з 01.08.2009 р. по 30.09.2009 р. та ТОВ "Сінергія - С" за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №65/11-23-22-02/13770656 від 13.09.2013 року, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, зокрема виявлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 року на загальну суму 15 000 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Міксбуд" та за 4 квартал 2010 року на суму 36 250 грн. в частині взаємовідносин з ТОВ "Сінергія-С".

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, в ході розслідування якої встановлено, що безпосередні контрагенти позивача ТОВ «Сінергія - С» та ТОВ «Міксбуд» є фіктивними підприємствами, створені з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів в готівку, за винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. На підставі податкової інформації контролюючим органом здійснено висновок про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгових приміщень, та інших матеріально-технічних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. За таких обставин, первинні документи, видані вказаними товариствами на підтвердження реальності укладених між МП ТОВ «Армікс» та ТОВ «Сінергія-С», ТОВ «Міксбуд» не мають юридичної сили. Крім того, відповідачем зазначено, що МП ТОВ «Армікс» до перевірки не надано документів, що підтверджують факт передачі товару, його транспортування та зберігання, що є підтвердженням позиції податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем правочинів та, як наслідок, безпідставного завищення валових витрат.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000892202 від 30.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму - 64 063 грн., з яких 51 250 грн. за основним платежем та 12 813 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи рішення податкового органу необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси суб'єкта господарювання, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції спирався на дослідження первинних документів, що підтверджують реальність укладених позивачем угод та правомірність оподаткування власної господарської діяльності, вказуючи на бездоказовість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства. Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає вмотивованим рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що 01.09.2010 року між позивачем та ТОВ «Міксбуд» укладено договір підряду, відповідно умов якого ТОВ «Міксбуд» (Підрядник) зобов'язаний виконати, а МП ТОВ «Армікс» прийняти та оплатити земельні роботи по переміщенню ґрунту на Коноплянському кар'єрі. Виконання робіт на загальну суму 48 000 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт №МБ-87 від 06.09.2010 року, №МБ-75 від 07.09.2010 року, №МБ-90 від 08.09.2010 року та №МБ-84 від 29.09.2010 року. Оплата виконаних робіт проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №749 від 07.09.2010 року, №804 від 29.09.2010 року, №823 від 05.10.2010 року, №841 від 08.10.2010 року. Зазначені угоди відображені в податковій звітності позивача на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Міксбуд» №07091 від 07.09.2010 року, №29092 від 29.09.2010 року, №06.09.21 від 06.09.2010 року, №080920 від 08.09.2010 року.

01.10.2010 року між позивачем та ТОВ «Сінергія - С» укладено договір підряду, відповідно умов якого ТОВ «Сінергія - С» (Підрядник) зобов'язаний виконати, а МП ТОВ «Армікс» прийняти та оплатити земельні роботи по переміщенню ґрунту на Коноплянському кар'єрі. Виконання робіт на загальну суму 174 000 грн. підтверджується актом здачі-прийняття робіт №С-219 від 29.10.2010 року, та актом маркшейдерського заміру виконаних робіт з переміщенню ґрунту від 29.10.2010 року. Оплата виконаних робіт проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №891 від 29.10.2010 року. Зазначені угоди відображені в податковій звітності позивача на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «Сінергія - С» №29101 від 29.10.2010 року.

На підставі отриманих документів, позивачем відображено в податковому обліку операції по взаємовідносинам з ТОВ «Міксбуд» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року на загальну суму 60 000 грн., у т.ч. ПДВ - 12 000 грн.; з ТОВ «Сінергія - С» за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 145 000 у т.ч. ПДВ 29 000 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону Україна «Про податок на додану вартість» про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариства - контрагенти позивача мали необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції..

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів використання отриманих послуг у неоподатковуваних операціях.

Доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення вищезазначених договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою сг.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними, суду не надано.

Крім того, не надано доказів того, що станом на час укладення позивачем з вказаними контрагентами договорів та їх виконання, дані юридичні особи не були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не перебували на обліку як платники податку на додану вартість.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то враховуючи норми Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Скаржник в обґрунтування свої позиції посилається на наявність кримінальної справи за фактом підроблення документів та фіктивного підприємництва шляхом створення, у тому числі ТОВ «Міксбуд» та ТОВ «Сінергія-С» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України.

Так, відповідач вважає, що контрагенти МП ТОВ «Армікс» створені без наміру займатись систематичною статутною господарською діяльністю, а лише для здійснення незаконної діяльності з метою надання податкової вигоди третім особам.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним не взяття до уваги судом першої інстанції факту порушення кримінальної справи № 58-479 р., оскільки, по-перше, вказана постанова не є вироком суду, по-друге, вказана постанова не містить висновків стосовно обставин, які є предметом розгляду у даній справі.

Отже, доводи скаржника про те, що факт порушення кримінальної справи є вагомим доказом створення ТОВ «Міксбуд» та ТОВ «Сінергія - С» для здійснення незаконної діяльності з надання податкової вигоди під прикриттям певних і господарських товариств, колегією суддів не приймає до уваги, оскільки дана обставина не доводить вини позивача.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (по ланцюгу постачальників) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що державні органи, які мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковий орган - особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Посилання скаржника на відсутність у контрагентів трудових ресурсів та матеріально-технічних засобів, як на доказ неможливості здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, виконання послуг з переміщення ґрунту на замовлення позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки податковим органом не надано доказів щодо дослідження можливого застосування найманої праці та оренди необхідного обладнання для виконання замовлених послуг контрагентами МП ТОВ «Армікс».

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 р. № 0000892202, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 64 063 грн., у тому числі за основним платежем 51 250 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 813 грн., і тому приходить до висновку, що судом першої інстанції цілком правомірно винесено постанову про скасування зазначеного податкового повідомлення -рішення.

Звідси, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 811/3454/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 р. у справі № 811/3454/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко