Рішення

від 30.09.2014 по справі 914/2530/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 р. Справа №914/2530/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача : Приватного підприємства "Захід Клуб", м.Львів

про стягнення 17495грн. 97коп.

За участю представників:

від прокуратури : Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова;

від позивача : Парамонов О.С. - провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу; Базюк І.Я. - присутня;

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників прокуратури та позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Приватного підприємства "Захід Клуб" про стягнення основного боргу в сумі 15841грн. 11коп., пені у розмірі 1278грн. 16коп. та неустойки в розмірі 376грн. 70коп.

Ухвалою суду від 16.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 09.09.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 23.09.2014р. Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, а також невиконання учасниками судового процесу в повному обсязі вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи відкладено на 30.09.2014р.

30.09.2014р. представник прокуратури, через канцелярію суду (вх.№42339/14) подав письмові пояснення до позовної заяви, в яких прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст.625 ЦК України позивач має право на відшкодування інфляційних втрат, тому провів нарахування інфляційних втрат на загальну суму боргу та просить стягнути у позовній заяві орендну плату із врахуванням інфляційних втрат в сумі 15841грн. 11коп.

30.09.2014р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№41881/14) подав клопотання №14-11-06621 від 30.09.2014р., в якому зазначив, що станом на даний час загальна сума заборгованості по договору оренди №93 від 23.11.2005р. становить 45814грн. 45коп. Згідно із рішеннями господарського суду Львівської області у справі №914/4299/13 та у справі №914/662/14 з відповідача стягнуто заборгованість на загальну суму 29973грн. 34коп., яка виникла станом на 31.01.2014р. (за період по січень 2014 року включно) та боржником не погашена. Представник позивача також зазначив, що регіональне відділення здійснює нарахування заборгованості з орендної плати за кожний місяць наступним чином: для прикладу сума заборгованості станом на 11.03.2014р. з врахуванням індексу інфляції обчислюється: (сума заборгованості станом на 31.01.2014р. 29973грн. 34коп.*індекс інфляції за лютий 1,006 + нарахування орендної плати за лютий 2014 року у сумі 3729грн. 25коп.)*індекс інфляції за березень 1,022 = 34628грн. 35коп. Крім цього, представник позивача зазначив, що у даній справі заявлено позовні вимоги на суму 15841грн. 11коп., яка становить різницю між загальною сумою заборгованості станом на сьогоднішній день 45814грн. 45коп. та сумою заборгованості станом на 31.01.2014р. 29973грн. 34коп. До даного клопотання представник позивача долучив розрахунок заборгованості.

В судове засідання 30.09.2014р. прокурор та представник позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити.

В судове засідання 30.09.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 30.09.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

23.11.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Захід Клуб» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №93 (далі по тексту - договір оренди №93).

Розділом 1 договору оренди №93 від 23.11.2005р. встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 99,6кв.м., які розміщені на першому поверсі будівлі готелю цирку, за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 83, що перебуває на балансі Львівського державного цирку Міністерства культури і туризму (надалі «Майно»). Вартість зазначеного орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного станом на 30.06.2005р., становить 157628грн. 00коп. Приміщення передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування - кафе-бар.

Згідно п.2.1. договору оренди №93 від 23.11.2005р. орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Обов'язок по складенню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п 2.5. даного договору).

23.11.2005р. між сторонами був підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 99,6кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 83 №93/2005.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору оренди №93 від 23.11.2005р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2005 року 1334,68 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця.

Згідно із п.10.1., 10.6. договору оренди №93 від 23.11.2005р. цей договір укладено терміном на 364 дні та діє з " 23" листопада 2005р. по " 21" листопада 2006р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір може бути продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Доказів в підтвердження надіслання заяв про припинення дії договору оренди, суду не представлено, доказів припинення дії договору не подано.

14.12.2012р. між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.11.2005р. №93, згідно з яким п.10.1. договору оренди №93 від 23.11.2005р. викладено в наступній редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 19.11.2012 року по 18.11.2014 року включно».

Відповідно до п.3.3 договору оренди №93 від 23.11.2005р., орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням Державного казначейства України; 30% - на рахунок балансоутримувача.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуюються у вигляді авансової проплати, в розмірі орендної плати за один місяць, з розрахунку за перший (повний) місяць оренди (п.3.7. договору оренди №93 від 23.11.2005р.).

Договором від 14.12.2012р. про внесення змін до договору оренди індивідуально-визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.11.2005р. №93 сторони погодили викласти пункт 3.1. договору в такій редакції: "Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. № 86 (далі-Методики) становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди - листопад 2012 року 5249,27 грн. Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 19.11.2012".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з лютого 2014 року по 05.05.2014р. не проводив жодних оплат орендних платежів, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість в сумі 17340грн. 56коп., з яких: 12138грн. 39коп. - 70% до держбюджету та 5202грн. 17коп. - 30% балансоутримувачу, що підтверджується розрахунком позивача. Дані обставини не спростовані, доказів оплати боргу не представлено.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору

Згідно з п.1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі. Згідно з п.3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 12138грн. 39коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р. Згідно до змісту позовної заяви (абз.9 стор.2) та долучених до позовної заяви розрахунків позовних вимог та письмових пояснень прокурора щодо предмета позову, позов заявлено про стягнення заборгованості з орендної плати із врахуванням інфляційних втрат в загальній сумі 15841грн. 11коп., у тому числі 12138грн. 39коп. орендної плати та 3702грн. 77коп. інфляційних нарахувань, які проведені за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р. із загальної суми боргу проіндексованої орендної плати за спірний період, та враховуючи 18682грн. 22коп. заборгованості із орендної плати, стягненої згідно із рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі №914/4299/13 та заборгованості із орендної плати в сумі 11291грн. 12коп. стягненої згідно із рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки, тому в перерахунку підлягає задоволенню 2653грн. 56коп. інфляційних втрат.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 3.6 договору оренди №93 від 23.11.2005р. встановлено, що плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Так, згідно п.3.6. договору оренди №93 від 23.11.2005р., позивач за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 1278грн. 16коп. При перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки, включивши загальну суму боргу з орендної плати, яка була стягнена згідно до рішень господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі 9147/4299/13 та від 24.04.2014р. у справі №914/662/14, та включаючи інфляційне збільшення відповідно до ст.625 ЦК України в суму на яку проводиться нарахування пені, не врахувавши 10-ти денний строк встановлений договором, щодо оплати (п.3.3 договору оренди №93 від 23.11.2005р.) та вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Тому пеня підлягає перерахунку за 6 місяців із врахуванням 10-ти денного строку, встановленого договором, яка розраховується із фактичної суми боргу - а саме проіндексованої орендної плати із врахуванням заборгованості з орендної плати обмеженої 6-ти місячним нарахуванням, без включення інфляційних втрат згідно ст.625 ЦК України у період визначений позивачем у поданих розрахунках, а саме з лютого 2014 року по 05.05.2014р. В перерахунку пеня складає 753грн. 17коп., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі 376грн. 70коп. за один день користування річчю.

За умовами ч.5 ст.188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14 розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №93 від 23.11.2005р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області і Приватним підприємством "Захід Клуб" та зобов'язано приватне підприємство "Захід Клуб" звільнити та повернути об'єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 99,6 кв.м., що розміщені на першому поверсі готелю цирку, за адресою: 79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83. Відповідно до ст.85 ГПК України повний текст рішення виготовлено 25.04.2014р. Згідно із ч.5 ст.85, ст.93 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. На виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14 видано наказ, в якому встановлено, що рішення набрало законної сили 06.05.2014р. (а.с.№67 у справі №914/662/14).

Як встановлено судом, 06.05.2014р. між Державним підприємством «Львівський державний цирк (балансоутримувач) та Приватним підприємством «Захід Клуб» (орендар) складено акт приймання-передачі (повернення) нерухомого державного майна, загальною площею 99,6кв.м. за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 83. По цьому акту приймання-передачі орендар передав, а балансоутримувач прийняв дане майно. Відтак, відповідач своєчасно виконав свій обов'язок щодо повернення речі, тому безпідставним є вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 376грн. 70коп., тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача з основного боргу із врахуванням інфляційних втрат в загальній сумі 14791грн. 95коп., що включає 12138грн. 39коп. - орендної плати та 2653грн. 56коп. - інфляційних втрат, а також пені у розмірі 753грн. 17коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. І згідно із ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 3 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Відповідно до абз.4 п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір в розмірі 1623грн. 28коп., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України, а також враховуючи і те, що у позові відмовлено частково, судовий збір у розмірі 203грн. 72коп. пропорційно до розміру позовних вимог, в яких відмовлено у позові, стягується з позивача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Захід Клуб» (79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83, код ЄДРПОУ 33665977) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) 12138грн. 39коп. - основного боргу, 753грн. 17коп. - пені та 2653грн. 56коп. - інфляційних витрат.

Стягнути з Приватного підприємства «Захід Клуб» (79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83, код ЄДРПОУ 33665977) в дохід Державного бюджету України 1623грн. 28коп. судового збору.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) в дохід Державного бюджету України 203грн. 72коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 03.10.2014р.