Постанова

від 09.12.2014 по справі 914/2530/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа № 914/2530/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів № 14-11-07019 від 17.10.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 року

у справі № 914/2530/14

за позовом: Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "Захід Клуб", м.Львів

про: стягнення 17 495,97 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю.І. - прокурор відділу (службове посвідчення №020325 від 06.09.2013р.);

від позивача : Жуган І.О. - представник за довіреністю №18-11-02447 від 07.04.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2014 року у справі № 914/2530/14 (суддя Іванчук С.В.) позов прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до відповідача Приватного підприємства «Захід Клуб», про стягнення 17 495,97 грн. задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Захід Клуб» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 12 138 грн. 39 коп. - основного боргу, 753 грн. 17 коп. - пені та 2 653 грн. 56 коп. - інфляційних витрат. Також стягнуто з Приватного підприємства «Захід Клуб» в дохід Державного бюджету України 1623 грн. 28 коп. судового збору, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області в дохід Державного бюджету України 203 грн. 72 коп. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що 23.11.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством «Захід Клуб» (надалі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 93 (надалі - договір оренди № 93). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з лютого 2014 року по 05.05.2014р. не проводив жодних оплат орендних платежів, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість в сумі 17340грн. 56коп., з яких: 12138грн. 39коп. - 70% до держбюджету та 5202грн. 17коп. - 30% балансоутримувачу, що підтверджується розрахунком позивача. Також згідно статті 625 Цивільного кодексу України, у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, останній на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку із чим суд першої інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення нарахувань, встановив, що позивач припустився арифметичної помилки, та в перерахунку задоволив 2 653 грн. 56 коп. інфляційних втрат. Крім того, судом зазначено, що пунктом 3.6 договору оренди №93 від 23.11.2005р. встановлено, що плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету, балансоутримувачу у визначеному п.3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. Суд першої інстанції здійснивши перерахунок дійшов висновку про стягнення пені однак в іншій сумі аніж заявлялась позивачем, оскільки при перевірці проведених нарахувань, судом встановлено, що позивач припустився помилки, включивши загальну суму боргу з орендної плати, яка була стягнена згідно рішень господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі 914/4299/13 та від 24.04.2014р. у справі №914/662/14, та включаючи інфляційне збільшення відповідно до ст.625 ЦК України в суму на яку проводиться нарахування пені, не врахувавши 10-ти денний строк встановлений договором, щодо оплати (п.3.3 договору оренди №93 від 23.11.2005р.) та вийшовши за межі 6-ти місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України. Відтак, суд першої інстанції вказав, що пеня підлягає перерахунку за 6 місяців із врахуванням 10-ти денного строку, встановленого договором, яка розраховується із фактичної суми боргу - а саме проіндексованої орендної плати із врахуванням заборгованості з орендної плати обмеженої 6-ти місячним нарахуванням, без включення інфляційних втрат згідно ст.625 ЦК України у період визначений позивачем у поданих розрахунках, а саме з лютого 2014 року по 05.05.2014р. та складає в перерахунку 753грн. 17коп., яка підлягає задоволенню. Окрім того, місцевим господарським судом встановлено, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 376грн. 70коп. є безпідставною та задоволенню не підлягає, оскільки відповідач своєчасно виконав свій обов'язок щодо повернення речі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2014 року у справі № 914/2530/14, позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області - подало апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 року у справі № 914/2530/14 є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до п.3.3. Договору оренди №93 від 23.11.2005 року укладеного між сторонами, орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції у відповідному співвідношенні. Станом на даний час загальна сума заборгованості по договору оренди № 93 від 23.11.2005 становить 45814,45. Згідно з рішеннями господарського суду Львівської області у справі №914/4299/13 та у справі № 914/662/14 з відповідача стягнуто заборгованість на загальну суму 29973,34 тис. грн. яка виникла станом на 31.01.2014 (за період по січень 2014 року включно) та боржником не погашена. Відповідно п. 3.5. Договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується до бюджету у визначеному п. 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п 7.1 Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Як зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, відмовляючи в позові в частині стягнення 524,99 грн. пені, суд першої інстанції посилається на п. 6 ст. 232 ГК України згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Скаржником, за неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання, щодо орендної плати, нараховано пеню у сумі 1278,16 грн., за період з 01.02.2014, тобто, пеню нараховано в межах шестимісячного строку згідно з приписами п.6.ст.232 ГК України. Рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014 р. у справі набрало законної сили 06.05.2014 р. та цього ж дня був підписаний Акт приймання (повернення) нерухомого майна. Враховуючи той факт, що у Акті не зазначено години, коли майно було повернуто, регіональне відділення правомірно нарахувало плату за користування майном за повний день його використання.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 30.09.14 р. у справі № 914/2530/14 та задовольнити позов повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2530/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів - Марка Р.І. та Мирутенка О.Л..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 р. у справі № 914/2530/14 в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 11.11.2014 р. та відстрочено скаржнику сплату судового збору в сумі 913,50 грн. до 11.11.2014 р.

Ухвалою суду від 03.11.2014 р., з ініціативи суду було виправлено допущену описку та внесено необхідні зміни в ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 р., щодо дати їх винесення, а саме замість « 31.10.2014 р.» зазначено « 29.10.2014 р.». В решті ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 р. залишено без змін.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Марка Р.І. розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. в склад колегії для розгляду даної справи замість судді Марка Р.І. введено суддю Данко Л.С..

Ухвалою суду від 11.11.14 року розгляд справи відкладався на 25.11.14 року, з підстав викладених у ній.

У зв'язку із зайнятістю суддів Мирутенка О.Л. та Данко Л.С. у складі інших судових колегій, розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. в склад колегії для розгляду даної справи замість суддів Мирутенка О.Л. та Данко Л.С. введено суддів Желіка М.Б. та Марка Р.І..

Ухвалою суду від 25.11.14 року розгляд справи відкладався на 09.12.14 року, з підстав викладених у ній.

В ході судового засідання сторонам роз'яснені права і обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заперечень щодо складу суду не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

В судове засідання 09.12.2014 р. з'явився прокурор, надав усні пояснення по суті справи.

Представник апелянта (позивача) в судове засідання 09.12.2014 р. з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав із зазначених у ній мотивів, просив суд апеляційну скаргу задоволити. Окрім того, скаржник подав через канцелярію суду клопотання вих. № 14-11-08296 від 05.12.2014 р. (вх. № 01-04/7314/14 від 08.12.2014 р.) в якому зазначає, що нарахування орендної плати здійснено за допомогою автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Етап-Оренда», яка розроблена в центральному апараті Фонду державного майна України як внутрішня база Фонду та його регіональних відділень і була запроваджена відповідно до наказу ФДМУ від 01.07.2003 р. «Щодо введення в дію ІПС «Етап-Оренда » з подальшими змінами. Також до даного клопотання позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків та конкретизований розрахунок боргу з орендної плати та пені.

Відповідач в судове засідання 09.12.2014 року явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не довів, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить поштовий конверт із копією ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р., який повернутий органом поштового зв'язку на адресу Львівського апеляційного господарського суду у зв'язку із вибуттям адресату.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає що, згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача в судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 23.11.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством «Захід Клуб» (надалі - орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 93 (надалі - договір оренди № 93), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно, а саме: нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 99,6кв.м., які розміщені на першому поверсі будівлі готелю цирку, за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 83, що перебуває на балансі Львівського державного цирку Міністерства культури і туризму (надалі - майно). Вартість зазначеного орендованого майна визначена відповідно до звіту про оцінку майна, складеного станом на 30.06.2005р., становить 15 7628 грн. 00коп. Приміщення передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування - кафе-бар.

Факт передачі орендованого приміщення орендарю підтверджений актом приймання-передачі № 93/2005 від 23.11.2005 року.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2005 року 1334,68 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця.

Договором про внесення змін від 14.12.2012р. до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, від 23.11.2005р. № 93 сторони погодили викласти пункт 3.1. договору в такій редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (далі-Методики) становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди - листопад 2012 року 5 249,27 грн. Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 19.11.2012».

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням Державного казначейства України; 30% - на рахунок балансоутримувача.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової проплати, в розмірі орендної плати за один місяць, з розрахунку за перший (повний) місяць оренди (п.3.7. договору оренди №93 від 23.11.2005р.).

Як визначено п. 10.1. договору, його укладено терміном на 364 днів і діє з 23.11.2005 року по 21.11.2006 року.

В п. 10.1 внесено зміни договором про внесення змін від 14.12.2012 року і визначено, що договір укладено строком на 2 роки, що діє з 19.11.2012 року по 18.11.2014 року включно.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач з лютого 2014 року по 05.05.2014р. не проводив жодних оплат орендних платежів, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість в сумі 17340грн. 56коп., з яких: 12138грн. 39коп. - 70% до держбюджету та 5202грн. 17коп. - 30% балансоутримувачу, що підтверджується розрахунком позивача. Дані обставини не спростовані, доказів оплати боргу не представлено.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Пунктом 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; орендна плата встановлюється у грошовій формі.

Згідно з п.3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Суд першої інстанції підставно встановив, що на день прийняття рішення, оплата заборгованості проведена не була, а відтак заборгованість відповідача склала 12138,39 грн..

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р.

Суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено про стягнення заборгованості з орендної плати із врахуванням інфляційних втрат в загальній сумі 15841,11 грн., у тому числі 12138,39 грн. орендної плати та 3702,77 грн. інфляційних нарахувань, які проведені за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р. із загальної суми боргу проіндексованої орендної плати за спірний період, та враховуючи 18682,22 грн. заборгованості із орендної плати, стягненої згідно із рішенням господарського суду Львівської області від 13.01.2014р. у справі №914/4299/13 та заборгованості із орендної плати в сумі 11291,12 грн. стягненої згідно із рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14. Однак, при перевірці розрахунку позивача суд першої інстанції припустився арифметичної помилки, вирішивши, що задоволенню підлягає 2653,56 грн. інфляційних втрат. Однак, такого перерахунку в рішенні судом наведено не було, а судом апеляційної інстанції така помилка виявлена не була.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 3.6 вищезазначеного договору оренди №93 від 23.11.2005р. встановлено, що плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. З цієї підстави позивач за період з лютого 2014 року по 05.05.2014р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 1278,16 грн.. Суд першої інстанції надав помилкову оцінку змісту договору, у якому передбачено обов'язок боржника сплатити пеню не лише за кожен день прострочки, а до дати фактичної оплати. Правильність обчислення пені підтверджується поданим розрахунком позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Скаржник нарахував відповідачу неустойку в розмірі 376,70 грн. за один день користування річчю.

За умовами ч.5 ст.188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14 розірвано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, №93 від 23.11.2005р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області і Приватним підприємством "Захід Клуб" та зобов'язано приватне підприємство "Захід Клуб" звільнити та повернути об'єкт оренди - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 99,6 кв.м., що розміщені на першому поверсі готелю цирку, за адресою: 79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83. На виконання рішення господарського суду Львівської області від 24.04.2014р. у справі №914/662/14 видано наказ, в якому встановлено, що рішення набрало законної сили 06.05.2014р..

06.05.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Приватним підприємством "Захід Клуб" (орендар) складено акт приймання-передачі (повернення) нерухомого державного майна, загальною площею 99,6кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 83. По цьому акту приймання-передачі орендар передав, а балансоутримувач прийняв дане майно. Відмовляючи у позові в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок звільнити приміщення виник у відповідача з дати набрання судовим рішенням законної сили. Однак, зазначеним судовим рішенням лише був врегульований існуючий між сторонами спір та встановлено, що обов'язок відповідача звільнити приміщення настав з 05.05.14 року, а вказаним наказом лише було забезпечено примусове виконання такого обов'язку. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 376,70 грн. підлягає задоволенню.

У той же час, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про задоволення решти позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. У встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 р. у справі № 914/2530/14 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1, 4 3 , 21, 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задовольнити. Рішення господарського суду Львівської області від 30.09.2014 р. у справі № 914/2530/14 скасувати, позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Захід Клуб" (79016, м.Львів, вул.Городоцька,83, код ЄДРПОУ 33665977) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3 ,код ЄДРПОУ 3366977 )-12138,39 грн. основного боргу, пені - 1278,16 грн., та 376,70 грн. - неустойки.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Захід Клуб" (79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83, код ЄДРПОУ 33665977) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Захід Клуб" (79016, м.Львів, вул.Городоцька, 83, код ЄДРПОУ 33665977) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул.Січових Стрільців,3 ,код ЄДРПОУ 3366977 ) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львіським апеляційним господарським судом.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

6.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.12.2014 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І

Суддя Желік М.Б.