Постанова

від 01.11.2013 по справі 814/3956/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01 листопада 2013 року Справа № 814/3956/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О. М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54000

доЮжноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область,55002

проскасування податкового повідомлення - рішення від 07.08.2013р. № 0000231702, №0000241702, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби від 07.08.2013 року № 0000231702, № 0000241702.

Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від року № 88, Конституції України.

Відповідач письмових заперечень суду не надав.

Сторони надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд вивчив доводи позову, дослідив наявні в справі письмові докази, оцінив їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, та встановив наступні факти та обставини.

24.07.2013 року Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби проведена документальна планова перевірка ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.12, про що складений акт № 11/17-106/НОМЕР_3 (далі: акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлені порушення вимог: п.177.3 ,177.4 ст. 177, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу, та п. 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000241702, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем по прибутковому податку з громадян у сумі 88319,48 грн. у тому числі за основним платежем - 71 867,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 16 451,55 грн., та податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000231702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 2190 грн. у тому числі за основним платежем - 1 888,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 302,00 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000241702 судом встановлено наступне.

Згідно висновків акту перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу на суму 448 658,58 грн. в порушення вимог п. 138.4 ст. 138, п.177.3,п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з прибуткового податку у сумі 71 867,93 грн., є висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2010 рік в сумі 39071,58 грн., за 2011 рік - 319223,15 грн., за 2012 рік-9,363,85 грн., на загальну суму 448 658,58 грн., внаслідок включення позивачем до валових витрат не підтверджених первинними документами.

З даним твердженням суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, єдиною обов'язковою підставою для твердження про неналежність до складу валових витрат є відсутність відповідних документів, що їх підтверджують.

Позивачем до суду надано усі первинні документи на підтвердження валових витрат (т.1 (а.с.64-250), Т.2-8, Т.9 (а.с. 1-25).

Як зазначає позивач, під час проведення перевірки на виконання вимог податкового органу надано в повному обсязі документи, що підтверджують здійснення платником податків витрат за перевіряємий період. Це твердження не заперечено податковим органом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу: крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Відповідно до частини 2 ст. 13 Декрету № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією (ГДПІ) України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.

Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, затверджені ГДПІ України в додатку № 6 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993 р. № 12, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за № 64.

Згідно з додатком № 7 «Про склад валових витрат виробництва /обігу/, що виключаються з валового доходу платників податку -фізичних осіб» до названої Інструкції положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями, які відповідають переліку статті 5, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

До складу витрат фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що при визначенні сукупного чистого доходу, як об'єкту оподаткування, до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат.

Твердження відповідача в акті перевірки про ненадання первинних документів не підтверджуються фактами, так в акті перевірки не зазначено переліку документів, які позивачем не було надано в підтвердження здійснення платником податків витрат, внаслідок чого висновок про заниження чистого доходу на суму 448 658,58 грн., є безпідставним, не ґрунтується на фактах.

З акту перевірки вбачається, що первинні документи є в наявності та буди надані інспектору при проведення перевірки. Так, в таблиці акту (а.с. 19 Т.1) перевірки наведено валовий дохід (обсяг виручки) згідно даних декларації про доходи та даних перевірки.

Актом перевірки визначено (а.с16 Т1.), що розрахунки у період з 01.10.2010 року по 31.10.2012 року за придбаний товар проводились шляхом зарахування коштів на банківські рахунки постачальників, а розрахунки за продані товари проводились у безготівковій формі шляхом зарахування коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_1 Як вбачається з банківської виписки позивача за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року надходження коштів на р/р з ПДВ складає 1 178 687,39грн із них: надходження коштів за проданий товар з ПДВ -1 138 964,00 грн.; помилково перераховані кошти на р/р - 3 423,39 грн.; поповнення р/р коштами - 36 300,00 грн.

Таким чином загальний обсяг одержаного доходу за 2011 рік , який повинен бути відображений в декларації за 2011 рік та за результатами перевірки становить 949 136,67 грн. (1 138 964,00/1,2).

На підставі вищевикладеного відповідач неправомірно відобразив в акті перевірки збільшення оподаткованого доходу на 189 827,33 грн (1 138 964,00 - 949 136,67 грн ) та відповідно безпідставно донараховано суму податку з доходів фізичних осіб.

В акті перевірки зазначено (а.с.22,23), що позивачем включені до складу валових витрат в 2010 році документально не підтверджені витрати в сумі 12 716,31 грн., а також зазначено дані сум витрат згідно декларації (521 253,78 грн.) та наданих первинних документів за результатами перевірки (508 537,47 грн.).

Перевірка проводилась за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на підставі даних декларації про доходи сума витрат, пов'язаних з одержаним доходом за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року становить 177 734 98 грн., однак відповідачем визначено в сумі 508 537,47 грн., тим самим встановлено завищення витрат.

Крім того, відповідачем були враховані залишки товарів станом на 30.09.2010 року. В додатку № 1 до акту перевірки відображені залишки , які не відповідають даним обліку. Аналіз даних свідчить, що ці відомості наведені з суми придбаних товарів по податковим накладним, які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних в грудні 2010 р, 2011 р., 2012 р.

Слід зазначити, що чинним законодавством не заборонено мати залишки ТМЦ на кінець року. Якщо за даними обліку рахуються залишки товарів на кінець 2010 року, то даний товар був реалізований на протязі наступних років. Даний факт інспектор не відслідковував, а наявність залишків відобразив як порушення. Чим не правомірно відобразив заниження витрат та відповідно збільшення оподаткованого доходу на 126867,66 грн.

Зазначені порушення пов`язані з недодержанням відповідачем вимог щодо порядку проведення перевірок.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, що підтверджують наявність факту порушення Позивачем норм податкового законодавства.

Так, відповідно до.2.3.2.1. п.2.3.2 розділу 11 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС «у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно : ... зазначити первинні документи , а підставі яких вчинено запис з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази , що підтверджують наявність факту порушення. ....в разі відсутності первинних документів, зазначити інші докази, що підтверджують дійсно факт порушення.

Враховуючи вказане можна зробити висновок про порушення Відповідачем порядку проведення перевірки у зв'язку з неналежним оформленням її результатів.

Наявність у діях Позивача порушень податкового законодавства, крім суб'єктивної думки перевіряючих, заснованої на домислах і припущеннях, жодними належними та допустимими доказами не підтверджується.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач свою позицію суду не довів, заперечень не надав.

Таким чином, висновки акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу на суму 448 658,58 грн. в порушення вимог п. 138.4 ст. 138, п.177.3,п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України не ґрунтуються на фактичних обставинах і суперечать закону, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 0000241702-скасуванню.

Щодо правомірності від 07.08.2013 року № 0000231702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у сумі 2190 грн. у тому числі за основним платежем - 1 888,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 302,00 грн., суд встановив наступне.

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Відповідачем в акті перевірки визначено, що позивачем допущено порушення та п. 198.2, ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на 1888,00 грн.

Так, ФОП ОСОБА_1 віднесла суму 684,39 грн. до податкового кредиту за лютий 2011 року за операцією з контрагентом ТОВ «Оріон-плюс», що не підтверджена податковою накладною, з ФОП ОСОБА_2 на суму ПДВ 152 грн. що не підтверджена податковою накладною; віднесла суму 225,42 грн. до податкового кредиту за квітень 2012 року за операцією з контрагентом ТОВ «Березовський - Агро», що не підтверджена податковою накладною; віднесла суму 675,09 грн. до податкового кредиту за жовтень 2012 року за операцією з контрагентом ТОВ «Березовський - Агро», що не підтверджена податковою накладною.

Зазначені твердження відповідача не відповідають фактичним даним, так судом встановлено, що всі податкові накладні в наявні, а саме: податкова накладна № 429 від 22.02.2011 року, виписана ТОВ «ОРІОН- ПЛЮС » (ІПН- 321032526584) на загальну суму 4 106,32 грн в т.ч. ПДВ 684,39 грн. (а.с.181 т.5); податкова накладна № 42 від 20.04.2012 року, видана ТОВ «Березовський - Агро» (ІПН- 371683511237) на загальну суму 1 352, 51 грн. в т.ч. ПДВ 225,42 грн.(а.с.180 Т.5); податкова накладна № 390 від 31.10.2012 року видана ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на загальну суму 4 050,56 грн. в т.ч. ПДВ 675,09 грн. (а.с179 т.5); податкова накладна № 281 від 22.09.2011 року видана ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4) на загальну суму 2 050,92 грн в т.ч. ПДВ 341,82 грн. (а.с.178 Т.5).

Слід зазначити, що податкові накладні оформлені у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України, а тому останні мають всі необхідні обов'язкові реквізити, що визначені для податкової накладної та встановлені у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, ФОП ОСОБА_1, отримуючи від своїх контрагентів у перевіряємому періоді податкові накладні, оформлені відповідно до приписів ст. 201 Податкового кодексу України, правомірно нарахувала суми ПДВ, що відносяться до складу податкового кредиту.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач свою позицію суду не довів, заперечень не надав.

Таким чином, висновки акту перевірки про завищено податкового кредиту з ПДВ за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на 1888,00 грн. не ґрунтуються на фактичних обставинах і суперечать закону, тому позов в цій частині також підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 року № 0000231702-скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.08.2013 року №0000231702

Скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.08.2013 року №000241702.

Присудити з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (ідентифікаційний код 38115806) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судовий збір в сумі 905,10 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник