Ухвала

від 15.10.2015 по справі 814/3956/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/3956/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.08.2013 року №0000231702 про нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 888 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 302 грн., №0000241702 про нарахування грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 71 867,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16 451,55 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не відповідають дійсності. Податковий кредит позивача та витрати від здійснення підприємницької діяльності підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, за якими в повній мірі вбачається виконання господарських операцій з постачання товару, їх обсяг, зміст, оплата тощо. Не належний аналіз податковим органом господарської діяльності позивача на підставі всіх первинних та бухгалтерських документів, правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування витрат, понесених під час провадження господарської діяльності, призвело до необґрунтованого збільшення грошових зобов'язань з цих податків та застосування штрафних (фінансових) санкцій, що є безумовною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Суд скасував податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.08.2013 року №0000231702, №000241702.

В апеляційній скарзі Южноукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Миколаївської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби у період з 26.06.2013 року 17.07.2013 року (з урахуванням продовження терміну) проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 24.07.2013 року № 11/17-106/НОМЕР_1.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, зокрема, п. 14 ст. 14 Розділу ІVДекрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92, п. 7.1 ст. 7, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 167.1 ст. 167, п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177, п. 177.3 ст. 177, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року у розмірі 71 867,93 грн., а саме за 2010 рік - у розмірі 6 061,73 грн., за 2011 рік - 52 251,62 грн., за 2012 рік - 13 554,58 грн., п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 888 грн., а саме за 2011 рік - у розмірі 988 грн., за 2012 рік - 900 грн.

На підставі виявлених порушень Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013 року №0000231702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1 888 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 302 грн., №0000241702, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 71 867,93 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 16 451,55 грн.

Підставою для висновків про завищення позивачем витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, та податкового кредиту є не підтвердження первинними документами валових витрат за період 2010-2012 роки у загальному розмірі 321 790,92 грн., включення позивачем до складу валових витрат за період 2010-2012 роки витрат, які не пов'язані з отриманням доходу, у загальному розмірі 126 867,66 грн., а також не підтвердження сум податку на додану вартість податковими накладними, зокрема, за операціями з ТОВ «Оріон-плюс» у лютому 2011 року на суму ПДВ 684,39 грн., з ФОП ОСОБА_3 у вересні 2011 року на суму ПДВ 304 грн., з ТОВ «Березовський Агро» у квітні 2012 року на суму ПДВ 225,42 грн., з ФОП ОСОБА_3 у жовтні 2012 року на суму ПДВ 675,09 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем правил формування податкового кредиту та витрат, понесених під час провадження підприємницької діяльності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами та податковою звітністю платника, тому податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), виконанням робіт та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно із положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені, зокрема, податковими накладними, не відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу податкову накладну, яка відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності цього товару. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема, є податкова накладна.

Згідно із положеннями п. 177.1, п. 177.2, п. 177.3, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. До об'єкту оподаткування входить чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Такі ж правила оподаткування доходу передбачали ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92.

Таким чином, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включаються витрати, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді позивач придбав у ТОВ «Оріон-Плюс» товар-запчастини на суму 4 106,32 грн., в тому числі ПДВ - 684,39 грн. Під час постачання товару ТОВ «Оріон-Плюс» виписано позивачу податкову накладну від 22.02.2011 року №429 (Т. 5, а.с. 181).

Також, у квітні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Березовський Агро» товар (метизи, стрем'янка, ланка) на суму 1 352,51 грн., в тому числі ПДВ - 225,42 грн. Під час постачання товару ТОВ «Березовський Агро» виписано позивачу податкову накладну від 20.04.2012 року №42 (Т. 5, а.с. 180).

За операціями з ФОП ОСОБА_3 у вересні 2011 року, жовтні 2012 року позивач придбав товар-запчастини на суму 2 050,92 грн., в тому числі ПДВ 341,82 грн., та на суму 4 050,56 грн., в тому числі ПДВ - 675,09 грн. Під час постачання товару ФОП ОСОБА_3 виписано позивачу податкові накладні від 22.09.2011 року №281, від 31.10.2012 року №390 (Т. 5, а.с. 178, 179).

Суми ПДВ по операціям зі своїми контрагентами на підставі даних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту у лютому, вересні 2011 року, квітні, жовтні 2012 року.

Таким чином, оскільки за результатом своєї господарської діяльності з ТОВ «Оріон-Плюс», ТОВ «Березовський-Агро», ФОП ОСОБА_3 у лютому, вересні 2011 року, квітні, жовтні 2012 року, позивачем підтверджено сплату податку на додану вартість в ціні придбаного товару податковими накладними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про дотримання позивачем правил податкового законодавства в частині правильності визначення податкового кредиту та безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з цього податку із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Також, в податковій декларації про доходи, одержані позивачем з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, сума доходу, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2010 рік, становить 75 259,28 грн., отже сума податкового зобов'язання з вказаного податку становить 11 288,89 грн. (15% від 75 259,28 грн.).

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи від 08.02.2012 року за 2011 рік, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, сума задекларованих витрат (вартість товарно-матеріальних цінностей) склала 1 126 860 грн., сума одержаного доходу - у розмірі 1 138 964 грн., чистий (оподатковуваний) дохід - у розмірі 12 104 грн. (1 138 964 грн. - 1 126 860 грн.) та сума податкового зобов'язання - у розмірі 1 815,6 грн. (15% від 12 104 грн.).

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи від 10.02.2013 року за 2012 рік, розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, сума задекларованих витрат (вартість товарно-матеріальних цінностей) склала 800 983,37 грн., сума одержаного доходу - у розмірі 814 541,49 грн., чистий (оподатковуваний) дохід - у розмірі 13 558,12 грн. (814 541,49 грн. - 800 983,37 грн.) та сума податкового зобов'язання - у розмірі 2 033,72 грн. (15% від 13 558,12 грн.).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що задекларовані позивачем суми доходу та витрат у зв'язку із провадженням господарської діяльності підтверджені первинними та розрахунковими документами щодо виду, найменування, кількості придбаного/реалізованого у перевіряємий податковим органом період товару, його вартість та оплата.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що податковим органом не ставиться під сумнів дійсність цих первинних документів та реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Таким чином, оскільки позивачем первинними та розрахунковими документами підтверджено задекларовані данні по податку з доходів фізичних осіб, валові витрати та суми доходу сформовані позивачем виключно за результатом провадження господарської діяльності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зменшення позивачу його витрат у зв'язку із провадженням підприємницької діяльності та збільшення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції вірно зазначено про помилковість висновків податкового органу щодо обов'язковості реалізації придбаного товару у звітному періоді для отримання платником права на формування за рахунок цих сум витрат, які фактично понесені у вказаному періоді.

З огляду на викладене, враховуючи підтвердження позивачем первинними та розрахунковими документами витрат, понесених у зв'язку із провадженням підприємницької діяльності за період 2010-2012 роки, правильність визначення у звітності податкових зобов'язань, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення контролюючим органом зобов'язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1