Ухвала

від 06.10.2014 по справі 2а-13872/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/32950/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Харківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011

у справі №2-а-13872/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок «Надія»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011, позов задоволено частково . Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об?єднаної державної податкової інспекції в Харківській області №0002152340/0 від 07.10.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо взаємовідносин з ПП «Екс-Постачальник 2008», за результатом якої складено акт № 3872/234/25612905 від 22.09.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження зобов?язань з податку на додану вартість за грудень 2009 року на загальну суму 300005,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0002152340/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 450007,5 грн., у т.ч. за основним платежем 300005,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 150002,5 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки реальність господарських операцій позивача з ПП «Екс-Постачальник 2008» за договором постачання №39/1 від 08.12.2009 знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована, укладений господарський договір за формою та змістом відповідає вимогам законодавства, його виконання підтверджується податковими та видатковим накладними, іншою первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оплата проведена в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками.

Видані позивачу податкові накладні постачальником товарів (робіт, послуг), складені відповідно до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення», на час їх видачі контрагент мав необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, був зареєстрованим платником ПДВ в установленому порядку на момент здійснення спірних господарських операцій.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів відсутності факту придбання позивачем товарів (робіт, послуг), виключення зі складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) протягом вказаного періоду, що в свою чергу виключало б можливість формування податкового кредиту за даними операціями.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання щодо сплати сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ПП «Екс-Постачальник 2008» договору, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун