Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/9577/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/9577/14 29.09.14

За позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Трейд" про стягнення 608 820,00 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Муляр Є.Г., Копусь А.А. Від відповідача: Клімчук О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - "Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Атомстройсервіс" (надалі - "Товариство") про стягнення 608 820,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач свої зобов'язання з прийняття та оплати продукції згідно договору №8116112201 від 10.05.2012 р. виконав, а відповідач належним чином свій обов'язок з поставки у встановлений вказаним договором строк продукції не виконав, у зв'язку з чим Підприємством було нараховано Товариству за порушення строків поставки продукції штраф у розмірі 291 900,00 грн. та пеню у розмірі 316 920,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. порушено провадження у справі №910/9577/14 та призначено її до розгляду на 05.06.2014 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду причин.

21.07.2014 р. до суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що затримка поставки продукції відбулась у зв'язку з виявленням виробником браку у цій продукції, про що позивач був повідомлений, а тому сторонами було погоджено продовжити строк на поставку до 20.09.2013 р. Відтак, Товариство просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Того ж дня до канцелярії суду надійшло клопотання Товариства про долучення до матеріалів справи виписки з ЄДР та статуту відповідача, оскільки відповідачем було змінено назву на "Товариство з обмеженою відповідальністю "Кобальт Трейд".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. зобов'язано позивача надати суду документи на підтвердження повноважень Віце-президента Підприємства А.А. Айсіна та оголошено перерву в судовому засіданні до 15.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. повторно зобов'язано позивача надати витребовувані ухвалою суду від 11.08.2014 р. документи та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.09.2014 р.

В судове засідання 29.09.2014 р. представники позивача з'явились, вимоги ухвал суду від 11.08.2014 р. та 15.09.2014 р. виконали, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2014 р. з'явилась, визнала позовні вимоги в частині заявленої до стягнення неустойки в загальному розмірі 30 000,00 грн., в іншій частині - проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 р. між Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) було укладено договір поставки №8116112201 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити сильфонні збірки, виробництва "KSB AG", Німеччина (далі - "продукція") для ВП "Запорізька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, належність до СВБ, її номенклатура і ціни зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).

У пункті 2.3 Договору зазначено, що продукція, яка закуповується, буде використовуватись в системах важливих для безпеки АЕС. Клас безпеки, категорія сейсмостійкості визначені в специфікації до Договору. Приналежність систем (елементів) до класу безпеки визначена відповідно НП 306.2.141-2008 "Общие положения безопасности атомных станций".

Пунктами 2.1 та 2.4 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується на вимогу покупця забезпечити право провести оцінку продукції на заводі-виробнику на відповідність кресленням, технічним характеристикам, вказаним у Специфікації, документації, якою встановлені вимоги щодо якості, умовам Договору. Виробник продукції повинен знати та виконувати правила, які стосуються виготовлення продукції, що використовується в системах важливих для безпеки АЕС. Якщо виробник не пройшов попередню оцінку і не має відповідного дозволу, він повинен надати право ДП НАЕК "Енергоатом" на проведення аудиту системи якості на предмет його можливості виробляти продукцію для СВБ.

Згідно п.п. 3.1 та 3.2 Договору ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації, а сума Договору становить 4 170 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 695 000,00 грн.

Пунктами 4.1 та 4.2 Договору встановлено, що покупець сплачує вартість продукції за ціною зазначеною в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальниками у наступному порядку: 1) покупець перераховує аванс у розмірі 30% від вартості продукції за специфікацією за умови виконання постачальником п. 4.3 Договору. Сума авансу становить - 1 251 000,00 грн. з ПДВ. Допускається оплата авансу частинами; 2) остаточна оплата продукції в розмірі 70% від вартості поставленої партії продукції за специфікацією здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі на поставлену партію продукції.

У відповідності до п. 4.3 Договору в забезпечення виконання зобов'язань по Договору у частині повернення авансових платежів, передбачених абзацом 1 п. 4.2 постачальник протягом 5 днів від дати підписання Договору, надає покупцю банківську гарантію або гарантію страхової компанії, яка пройшла відбір у ДП НАЕК "Енергоатом" (надалі - "гарантійний документ"), на суму відповідного авансового платежу - 1 251 000,00 грн. з ПДВ. Гарантійний документ має містити безвідкличне грошове зобов'язання банку або страхової компанії перед покупцем протягом 5 робочих днів сплатити кошти за постачальника в разі невиконання останнім своїх зобов'язань повернути авансовий платіж у повному обсязі у випадку порушення ним умов Договору щодо поставки продукції у визначений строк та належної якості. Термін дії гарантійного документу - термін поставки продукції згідно специфікації плюс 45 днів. У випадку переносу терміну постачання постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту внесення змін в Договір змінити термін дії гарантійного документа з урахуванням обговорених сторонами термінів поставки. Гарантійний документ буде повернуто постачальнику протягом 10 днів після повного виконання постачальником зобов'язань по поставці.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що строк поставки продукції зазначено в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка партіями.

У специфікації (Додаток №1 до Договору) вказано, що термін постачання: протягом 14 місяців від дати укладання Договору.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 Договору).

Пунктом 6.2.1 Договору встановлене право покупця достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це останнього протягом не менше ніж 20 календарних днів, а п. 6.3.2 Договору встановлено обов'язок покупця забезпечити відповідність якості продукції, що постачається, умовам Договору.

Сторонами було визначено у п. 7.2 Договору, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

24.09.2014 р. представниками було підписано та скріплено печатками сторін видаткову накладну №РН-0000009, а 29.10.2013 р. - акт приймання-передачі ТМЦ №1/12/397, у відповідності до яких постачальник передав, а покупець прийняв сильфонні збірки у кількості 2 штуки загальною вартістю 4 170 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 695 000,00 грн.

У зв'язку з простроченням, на думку Підприємства, постачальником строків поставки продукції позивач звернувся до Товариства з претензією (лист №2284/51 від 18.03.2014 р.) про неналежне виконання та стягнення неустойки за Договором, в якій просив відповідача сплатити пеню та штраф у загальному розмірі 608 820,00 грн.

Спір у справі пов'язаний з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов Договору в частині прострочення поставки товару, а тому Підприємство просить стягнути з Товариства штраф у розмірі 291 900,00 грн. та пеню у розмірі 316 920,00 грн., які нараховані за період з 11.07.2013 р. по 24.09.2013 р.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 5.1 Договору та специфікації постачальник повинен був поставити покупцю продукцію протягом 14 місяців від дати укладання Договору (10.05.2012 р.), тобто - до 10 07.2013 р.

Матеріалами справи підтверджується (актом приймання-передачі ТМЦ №1/12/397 та видатковою накладною №РН-0000009 від 24.09.2013 р.), факт поставки товару загальною вартістю 4 170 000,00 грн., що в свою чергу не заперечується Підприємством.

Підприємство стверджує, а Товариством не спростовуються такі твердження, що позивачем виконано свої зобов'язання з оплати поставленої продукції належним чином та оплачено поставлену продукцію у передбаченому п. 4.2 Договору порядку.

В той же час, покупець вказує, що постачальником було порушено строк поставки продукції та прострочено виконання своїх зобов'язань за Договором, а саме - Товариством поставлено Підприємству продукцію 24.09.2013 р. замість 10.07.2013 р., тобто відповідачем було прострочено 76 календарних днів.

Товариство у своєму відзиві вказує, що сторонами було змінено термін поставки товару, а саме - шляхом обміну листами було погоджено, що постачальник повинен поставити продукцію до 20.09.2013 р. Таке відтермінування було зумовлене виявленням виробником браку продукції, а тому Товариство звернулось до Підприємства з листом, в якому просило продовжити строк поставки за Договором та отримало згоду, зокрема Віце-президента Підприємства, на збільшення строків до 20.09.2013 р. З метою внесення відповідних змін до Договору відповідачем було направлено позивачу примірник підписаної ним та скріпленої печаткою Додаткової угоди №1 до Договору (лист №1482 від 02.09.2013 р.).

Представники позивача в судовому засіданні заперечували, що Підприємство погоджувало перенесення строків поставки та вказували, що вказані зміни до Договору не вносились.

На думку суду, такі твердження Підприємства підтверджуються наступним.

По-перше, згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У пункті 12.1 Договору вказано, що специфікації, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

Представниками сторін не було надано суду підписаної представниками та скріпленої печатками сторін Додаткової угоди №1 до Договору, на яку посилається відповідач.

По-друге, з наданих Товариством листів Підприємства, на які відповідач посилається як на докази погодження нового терміну поставки продукції, вбачається, що таке листування велось між керівниками підрозділів позивача. Однак, жодний із даних листів не адресований Товариству. Тобто, погодження продовження строку поставки до 20.09.2014 р. відбувалось між структурними підрозділами позивача, проте доказів погодження таких змін до Договору між сторонами Договору - Товариством та Підприємством суду надано не було.

По-третє, абзацом 3 пункту 4.3 Договору передбачено, що термін дії гарантійного документу - термін поставки продукції згідно специфікації плюс 45 днів. У випадку переносу терміну постачання постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту внесення змін в Договір змінити термін дії гарантійного документа з урахуванням обговорених сторонами термінів поставки.

Таким чином, умови Договору передбачали можливість перенесення терміну поставки за погодженням сторін та необхідність при цьому внесення змін до терміну дії гарантійного документа.

В судовому засіданні представники сторін підтвердили, що Товариством не було пролонговано дію гарантійного документу, що в свою чергу свідчить про недосягнення позивачем та відповідачем згоди в частині перенесення терміну поставки продукції.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження терміну поставки продукції до 20.09.2013 р. та підписання Додаткової угоди про внесення відповідних змін до Договору.

Отже, у відповідності до приписів статті 253 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, постачальник згідно умов Договору зобов'язаний був поставити покупцю продукцію до 10.07.2013 р., натомість сильфонні збірки були поставлені Товариством Підприємству 24.09.2013 р. (п. 5.4 Договору - датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, постачальником було порушено встановлений Договором термін поставки продукції, а з 11.07.2013 р. Товариство є таким, що прострочило виконання свого зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання ним свого обов'язку з поставки продукції у передбачений Договором строк штраф у розмірі 291 900,00 грн. та пеню у розмірі 316 920,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

У частині 2 статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Договору за прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору також передбачено, що за порушення строку поставки продукції за Договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Варто зазначити, що день фактичної поставки продукції не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, оскільки такі штрафні санкції нараховуються за весь день (24 години) прострочення, а здійснення поставки продукції в даний день виключає правомірність нарахування пені за 24 години цього дня.

Оскільки, постачальником було прострочено виконання свого обов'язку з поставки продукції з 11.07.2013 р. по 23.09.2013 р. (75 календарних дні), а вказаним пунктом Договору передбачено нарахування штрафу за прострочення поставки продукції понад 30 днів, то вимога Підприємства про стягнення з Товариства штрафу у розмірі 291 900,00 грн. є правомірною.

Враховуючи встановлений судом період, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання - з 11.07.2013 р. по 23.09.2013 р., передбачений сторонами розмір пені - 0,1 % від вартості не поставленої в строк продукції, яка нараховується за кожний день прострочення, суд приходить до висновку про правомірність стягнення пені у розмірі 312 750,00 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмірі 4 170,00 грн. обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Представник відповідача в судовому засіданні просила зменшити нараховану позивачем неустойку та стягнути з Товариства 30 000,00 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У частині 4 статті 551 Цивільного кодексу України зазначено розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У статті 233 Господарського кодексу України вказано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд, вважає за необхідне скористатись своїм правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню, з огляду на наступне.

По-перше, пунктом 1.1 Договору сторони, зокрема позивач, визначили, що сильфонні збірки мають бути виключно виробництва "KSB AG", Німеччина. Тобто, даним пунктом встановлено конкретного виробника продукції, а самим Договором не було передбачено можливості постачальника поставити продукцію, виготовлену іншим виробником.

По-друге, з наданого відповідачем листа виробника №1-03/07.13 від 03.07.2013 р. вбачається, що продукція була відправлена виробником на повторне виробництво оскільки під час проведення випробувань сильфонних збірок був виявлений брак. Тобто, постачальник лише за 8 днів до спливу строку поставки був повідомлений виробником про неможливість виконати свій обов'язок у встановлений Договором строк, про що він на наступний день повідомив покупця (лист №1416 від 04.07.2013 р.).

В той же час, дана продукція була замовлена постачальником завчасно та розміщена у виробництво 25.05.2013 р. про що свідчить лист виробника від 31.07.2013 р. Тобто, Товариством було розміщено заявку на виготовлення виробником продукції своєчасно, до отримання від Підприємства авансу, передбаченого п. 4.2 Договору, а отже, вчинено всі необхідні дії для виконання свого обов'язку з поставки продукції належним чином та вжито всіх заходів для попередження покупця про неможливість та причини його невиконання.

По-третє, у своєму листі №5809/43 від 05.07.2013 р. (за підписом Заступника генерального директора із забезпечення виробництва ВП "Запорізька АЕС" Задорожнього В.Д.) позивач вказує, що перенесення строку поставки сильфонних збірок до 20.09.2013 р. не призведе до негативних наслідків роботи енергоблоків ВП ЗАЕС.

До того ж, представники позивача в судовому засіданні не підтвердили наявність збитків у Підприємства у зв'язку з порушенням Товариством своїх зобов'язань за Договором.

По-четверте, продукція, яку Товариство взяло на себе зобов'язання поставити, була замовлена з метою використання в системах важливих для безпеки АЕС, а тому, на думку суду, першочерговим завданням постачальника є поставка такої продукції належної якості, яке відповідач виконав належним чином, що не заперечується Підприємством.

Крім того, з наданих відповідачем копій листів, вбачається, що між керівниками структурних підрозділів Підприємства велась переписка стосовно можливості перенесення строків поставки за Договором, в яких вони фактично погодили новий строк поставки - до 20.09.2013 р. Зокрема, наведене підтверджується листом №12002/04 від 23.08.2013 р. за підписом Віце-президента Підприємства Айсіна А.А.

Керуючись наведеним, суд вважає, що даний випадок є винятковим, оскільки замовлена покупцем продукція мала використовуватись на об'єкті підвищеної небезпеки, постачальником було виконано своє зобов'язання в повному обсязі, а прострочення, яке відбулось не з вини відповідача, оскільки ним були вчинені всі необхідні дії для виконання свого зобов'язання у встановлений Договором строк, неналежне виконання, не спричинило збитків іншим особам, а тому такий розмір заявленої до стягнення позивачем неустойки не відповідає наслідкам, поведінки винної сторони.

Відтак, суд на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про необхідність зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені) до 5% від розміру правомірно заявлених до стягнення позивачем штрафу та пені, а саме стягнути з відповідача штраф у розмірі 14 595,00 грн. та пеню у розмірі 15 637,50 грн., що разом складає суму 30 232,50 грн.

Як зазначено у абзаці 4 пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, в межах правомірно заявленої суми неустойки (штрафу, пені) - 604 650,00 грн. судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобальт Трейд" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 29; ідентифікаційний код 36411700) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ідентифікаційний код 24584661) штраф у розмірі 14 595 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 15 637 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 12 093 (дванадцять тисяч дев'яносто три) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ршення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 06.10.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко