Постанова

від 20.11.2014 по справі 910/9577/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа№ 910/9577/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Шевченко І.О.

від відповідача - Клімчук О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобаль Трейд»

про стягнення коштів ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Кобаль Трейд» про стягнення штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 14 595 грн., пеню у розмірі 15 637,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому просить частково скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 в частині зменшення розміру пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.10.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд у складі суддів: головуючий Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представник позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по справі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

10.05.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №8116112201.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити сильфонні збірки, виробництва «KSB AG», Німеччина для ВП 2Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктами 2.1 та 2.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язується на вимогу покупця забезпечити право провести оцінку продукції на заводі-виробнику на відповідність кресленням, технічним характеристикам, вказаним у специфікації, документації, якою встановлені вимоги щодо якості, умовам договору.

Виробник продукції повинен знати та виконувати правила, які стосуються виготовлення продукції, що використовується в системах важливих для безпеки АЕС. Якщо виробник не пройшов попередню оцінку і не має відповідного дозволу, він повинен надати право ДП НАЕК «Енергоатом» на проведення аудиту системи якості на предмет його можливості виробляти продукцію для СВБ.

Згідно п.п. 3.1 та 3.2 договору ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації, а сума договору становить 4 170 000 грн., у тому числі ПДВ 20% - 695 000 грн.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору встановлено, що покупець сплачує вартість продукції за ціною зазначеною в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальниками у наступному порядку: 1) покупець перераховує аванс у розмірі 30% від вартості продукції за специфікацією за умови виконання постачальником п. 4.3 договору.

Сума авансу становить - 1 251 000 грн. з ПДВ. Допускається оплата авансу частинами; 2) остаточна оплата продукції в розмірі 70% від вартості поставленої партії продукції за специфікацією здійснюється покупцем протягом 30 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі на поставлену партію продукції.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що строк поставки продукції зазначено в специфікації. Допускається дострокова поставка та поставка партіями.

У специфікації вказано, що термін постачання: протягом 14 місяців від дати укладання договору.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Як вбачається з пояснень представника позивача та підтверджується відповідними документами, що наявні в матеріалах справи, відповідачем поставка продукції була здійснена з пропущенням встановлених договором строків, а саме 24.09.2013.

24.09.2014 представниками було підписано та скріплено печатками сторін видаткову накладну №РН-0000009, а 29.10.2013 - акт приймання-передачі ТМЦ №1/12/397, у відповідності до яких постачальник передав, а покупець прийняв сильфонні збірки у кількості 2 штуки загальною вартістю 4 170 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 695 000,00 грн.

У зв'язку з простроченням, на думку позивача, постачальником строків поставки продукції він направив на адресу останнього претензією №2284/51 від 18.03.2014 про неналежне виконання та стягнення неустойки за договором, в якій просив відповідача сплатити пеню та штраф у загальному розмірі 608 820,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначав, що дійсно прострочення поставки мало місце, проте між керівниками підприємств була домовленість про продовження терміну поставки продукції, хоча й додаткова угода до договору стосовно строків поставки підписана не була.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 5.1 договору та специфікації постачальник повинен був поставити покупцю продукцію протягом 14 місяців від дати укладання договору (10.05.2012), тобто - до 10 07.2013.

Матеріалами справи підтверджується (актом приймання-передачі ТМЦ №1/12/397 та видатковою накладною №РН-0000009 від 24.09.2013), факт поставки товару загальною вартістю 4 170 000,00 грн., що в свою чергу не заперечується позивачем.

Покупець вказує, що постачальником був порушений строк поставки продукції та прострочено виконання своїх зобов'язань за договором, а саме - Товариством поставлено Підприємству продукцію 24.09.2013 замість 10.07.2013, тобто відповідачем було прострочено 76 календарних днів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Сторонами було визначено у п. 7.2 договору, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Позивачем, при розрахуванні розміру пені, період такого нарахування визначений з 11.07.2013 по 24.09.2013.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення пені, зазначив, що періодом нарахування необхідно визначити з 11.07.2013 по 23.09.2013, оскільки поставка була здійснена 24.09.2013, а тому, відповідно до приписів чинного законодавства України, день поставки не зараховується до періоду прострочення виконання зобов`язання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до приписів статті 253 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, постачальник згідно умов договору зобов'язаний був поставити покупцю продукцію до 10.07.2013, натомість сильфонні збірки були поставлені Товариством Підприємству 24.09.2013.

Умовами договору та нормами чинного законодавства передбачено стягнення пені в установленому розмірі за кожен день прострочення.

Як зазначалося вище, поставка продукції відбулася з прострочення строку, а саме замість 10.07.2013, 24.09.2013, тобто поза межами, встановленими договором, а отже 24.09.2013 також є днем прострочення і за даний день теж необхідно нараховувати пеню.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 31.10.2013, 10.04.2014.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 11.07.2013 по 24.09.2013 у розмірі 316920 грн. підлягає повному задоволенню.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штраф за порушення строків поставки в розмірі 291900 грн., що становить 7% від вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до п. 7.2 договору за прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції просила зменшити нараховану позивачем неустойку та стягнути з Товариства 30 000 грн.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У частині 4 статті 551 Цивільного кодексу України зазначено розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У статті 233 Господарського кодексу України вказано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд міста Києва зменшив розмір штрафу і з даною позицією погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 1.1 договору сторони, зокрема позивач, визначили, що сильфонні збірки мають бути виключно виробництва «KSB AG», Німеччина. Тобто, даним пунктом встановлено конкретного виробника продукції, а самим договором не було передбачено можливості постачальника поставити продукцію, виготовлену іншим виробником.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів, а саме листа виробника №1-03/07.13 від 03.07.2013, продукція була відправлена виробником на повторне виробництво оскільки під час проведення випробувань сильфонних збірок був виявлений брак.

Тобто, постачальник лише за 8 днів до спливу строку поставки був повідомлений виробником про неможливість виконати свій обов'язок у встановлений договором строк, про що він на наступний день повідомив покупця, зокрема листом №1416 від 04.07.2013.

З листа виробника від 31.07.2013 вбачається, що постачальником продукція була замовлена завчасно та розміщена у виробництво 25.05.2013.

Тобто, Товариством було розміщено заявку на виготовлення виробником продукції своєчасно, до отримання від Підприємства авансу, передбаченого п. 4.2 договору, а отже, вчинено всі необхідні дії для виконання свого обов'язку з поставки продукції належним чином та вжито всіх заходів для попередження покупця про неможливість та причини його невиконання.

У листі №5809/43 від 05.07.2013 (за підписом Заступника генерального директора із забезпечення виробництва ВП «Запорізька АЕС» Задорожнього В.Д.) зазначено, що перенесення строку поставки сильфонних збірок до 20.09.2013 не призведе до негативних наслідків роботи енергоблоків ВП ЗАЕС.

До того ж, представники позивача в судовому засіданні не підтвердили наявність збитків у Підприємства у зв'язку з порушенням Товариством своїх зобов'язань за договором.

По-четверте, продукція, яку Товариство взяло на себе зобов'язання поставити, була замовлена з метою використання в системах важливих для безпеки АЕС, а тому першочерговим завданням постачальника є поставка такої продукції належної якості, яке відповідач виконав належним чином, що не заперечується Підприємством.

Стосовно твердження відповідача проте, що керівники сторін домовилися про перенесення строків поставки продукції, а тому прострочення з боку відповідача відсутнє, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У пункті 12.1 Договору вказано, що специфікації, додаткові угоди та додатки до Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладення їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін.

Представниками сторін не було надано суду підписаної представниками та скріпленої печатками сторін додаткової угоди № 1 до договору, на яку посилається відповідач.

З наданих Товариством листів Підприємства, на які відповідач посилається як на докази погодження нового терміну поставки продукції, вбачається, що таке листування велось між керівниками підрозділів позивача.

Однак, жодний із даних листів не адресований Товариству. Тобто, погодження продовження строку поставки до 20.09.2014 відбувалось між структурними підрозділами позивача, проте доказів погодження таких змін до договору між сторонами договору - Товариством та Підприємством суду надано не було.

Абзацом 3 пункту 4.3 договору передбачено, що термін дії гарантійного документу - термін поставки продукції згідно специфікації плюс 45 днів.

У випадку переносу терміну постачання постачальник зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту внесення змін в договір змінити термін дії гарантійного документа з урахуванням обговорених сторонами термінів поставки.

Таким чином, умови договору передбачали можливість перенесення терміну поставки за погодженням сторін та необхідність при цьому внесення змін до терміну дії гарантійного документа.

В судовому засіданні при розгляді позову, представники сторін підтвердили, що Товариством не було пролонговано дію гарантійного документу, що в свою чергу свідчить про недосягнення позивачем та відповідачем згоди в частині перенесення терміну поставки продукції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2014 у справі № 910/9577/14 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 по справі № 910/9577/14 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Трейд» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 29; ідентифікаційний код 36411700) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ідентифікаційний код 24584661) штраф у розмірі 14 595 грн., пеню у розмірі 316920 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 6630,30 грн.»

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кобальт Трейд» (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 29; ідентифікаційний код 36411700) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3; ідентифікаційний код 24584661) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3150,53 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 910/9577/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов