Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/16057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/16057/14 29.09.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. , при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16057/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", м. Вишневе Київської обл.,

до приватного підприємства "Олєвєр", м. Київ,

про стягнення 15 972,77 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Хомякова С.М. (довіреність від 12.03.2014 б/н);

відповідача - Міхно О.В. (довіреність від 01.08.2013 №б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (далі - ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг») як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги від 03.03.2014 (далі - Договір від 03.03.2014), укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» (далі - ТОВ «Кримська водочна компанія»), звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного підприємства «Олєвєр» (далі - ПП «Олєвєр»): 13 000 грн. заборгованості, що утворилася в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 29.01.2013 № 114 (далі - Договір); 1 204,13 грн. пені; 230,04 грн. 3% річних та 1 538,60 грн. втрат від інфляції, а всього 15 972,77 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 відкладено розгляд справи на 29.09.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

29.09.2014 від ПП «Олєвєр» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що пунктом 7.4 Договору від 03.03.2014 передбачено, що жодна із сторін не має права передавати свої зобов'язання за Договором від 03.03.2014 третім особам без письмової згоди на це іншої сторони; вимога про відступлення права вимоги від 25.03.2014 на підставі Договору від 03.03.2014 не підписана уповноваженою особою ПП «Олєвєр», а також не скріплена його печаткою, а тому відповідач вважає, що останнім не було надано згоди на передачу третім особам прав за Договором від 03.03.2014; таким чином, ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» не має підстав звертатися до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення грошових коштів на його користь у зв'язку із тим, що між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору.

У судовому засіданні 29.09.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, наголошуючи на доводах, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 ПП «Олєвєр» (покупець) та ТОВ «Кримська водочна компанія» (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (продукція і/або товар) в асортименті, партіями згідно з накладними на умовах Договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна (партії продукції), що поставляється за Договором, вказується в видаткових (товарних та товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1 Договору);

- ціна Договору визначається як загальна вартість продукції, яка поставлена протягом строку дії Договору (пункт 2.3 Договору);

- покупець зобов'язаний оплачувати вартість кожної переданої за Договором партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати покупцем отриманої за Договором продукції є видаткова накладна або ТТН №1-ТН/алкогольні напої/, або Договір (пункт 2.7 Договору);

- покупець зобов'язаний оплачувати кожну придбану за Договором партію продукції не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати її передачі (пункт 2.9 Договору);

- моментом передачі партії продукції (датою поставки продукції) є дата її фактичного отримання, що вказана покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника). У разі відсутності відмітки покупця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції датою поставки вважається дата, що вказана в такій накладній друкованим способом (пункт 2.10 Договору);

- моментом виконання зобов'язання покупця з оплати продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному розмірі на поточний рахунок постачальника (пункт 2.14 Договору);

- у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у пункті 2.9 Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти) календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якої прострочена (пункт 4.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорідні строки у випадку, якщо не менше ніж за 30 (тридцять) днів до спливу чергового строку дії Договору жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю (пункт 7.1 Договору).

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

ТОВ «Кримська водочна компанія» поставлено відповідачу товар за видатковими накладними від 15.10.2013 №РН-60-051593 на суму 7 769,52 грн. та від 21.10.2013 №РН-60-052745 на суму 6 879,84 грн., а всього на загальну суму 14 649,36 грн.

Станом на 01.06.2014 ТОВ «Істерн Беверідж Трейдінг» та ПП «Олєвєр» було підписано акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 13 000 грн.

Судом встановлено, що ПП «Олєвєр» було частково перераховано грошові кошти на загальну суму 2 000 грн., що підтверджується банківськими виписками від 07.03.2014 на суму 1 000 грн. (з котрих 649,36 грн. в рахунок оплати видаткових накладних, а 350,64 грн. в рахунок попередньої партії поставленого товару від 09.10.2013 №РН-60-050605) та від 12.03.2014 на суму 1 000 грн.

Таким чином, ТОВ «Кримська водочна компанія» було поставлено товар на загальну суму 13 000 грн. (14 649,36 грн. - 1 000 грн. - 649,36 грн.).

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Кримська водочна компанія» виконало умови Договору в повному обсязі, однак ПП «Олєвєр» грошові кошти за отриманий товар в повному обсязі не оплатило.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, заборгованість ПП «Олєвєр» за отриманий товар становить 13 000 грн.

03.03.2014 ТОВ «Кримська водочна компанія» (первісний кредитор) та ТОВ «Істерн Бевердж Трейдінг» (новий кредитор) укладено Договір від 03.03.2014, за умовами якого:

- первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимагати від боржника-покупця (ПП «Олєвєр») сплати на свою користь заборгованості за поставлений товар за Договором, неустойки (штрафу, пені), 3% річних, втрат від інфляції, що існували на час укладення Договору від 03.03.2014 та виникають після його укладення у зв'язку з несвоєчасною оплатою товару покупцем за Договором, заборгованість за котрим відступається (пункт 1.1 Договору від 03.03.2014);

- право вимоги, що відступається за Договором від 03.03.2014, оцінене сторонами в сумі, що дорівнює сумі заборгованості боржника-покупця, що надійде до нового кредитора (пункт 2.1 Договору від 03.03.2014);

- з моменту набрання чинності Договору від 03.03.2014 у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо сплати суми, визначеної сторонами у пункті 2.1 Договору від 03.03.2014 (пункт 3.2 Договору від 03.03.2014);

- новий кредитор приймає на себе зобов'язання повідомити боржника-покупця про відступлення права вимоги до нього, надавши останньому або надіславши за адресою боржника-покупця завірену новим кредитором копію Договору від 03.03.2014 (пункт 4.2 Договору від 03.03.2014).

ТОВ «Кримська водочна компанія» подано ПП «Олєвєр» повідомлення від 25.03.2014 про відступлення права вимоги, в якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 13 000 грн., яку необхідно перерахувати на користь ТОВ «Істерн Бевердж Трейдінг» на підставі Договору від 03.03.2014.

Вказане повідомлення підписано та скріплено печатками ТОВ «Кримська водочна компанія» та ПП «Олєвєр»; крім того, повідомлення про відступлення права вимоги підписано уповноваженими особами, а саме директором Київської філії ТОВ «Кримська водочна компанія» ОСОБА_3 та головним бухгалтером ПП «Олєвєр» ОСОБА_4.

З огляду на викладене доводи відповідача щодо того, що вимога про відступлення права вимоги від 25.03.2014 не підписана уповноваженою особою ПП «Олєвєр» та не скріплена його печаткою не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 195 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

Таким чином, оскільки відповідач суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, то позовні вимоги про стягнення з ПП «Олєвєр» на користь ТОВ «Істерн Бевердж Трейдінг» як нового кредитора за Договором від 03.03.2014 боргу у сумі 13 000 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 1 204,13 грн. пені; 230,04 грн. 3% річних та 1 538,60 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.9 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну придбану за Договором партію продукції не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів з дати її передачі.

Позивачем встановлено такі періоди просточення: з 14.12.2014 (шістдесятий день з моменту підписання видаткової накладної від 15.10.2013 №РН-60-051593) по 20.07.2014 (3% річних на суму 110,16 грн. та втрат від інфляції на суму 740,54 грн.) та з 21.12.2013 (шістдесят перший день з моменту підписання видаткової накладної від 21.10.2013 №РН-60-052745) по 20.07.2014 (3% річних на суму 119,88 грн. та втрат від інфляції на суму 798,06 грн.).

Проте господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено періоди нарахування санкцій; за розрахунком суду періодами прострочення є:

з 15.12.2014 (шістдесят перший день з моменту підписання видаткової накладної від 15.10.2013 №РН-60-051593) по 20.07.2014 (3% річних на суму 109,66 грн. та втрат від інфляції на суму 769,51 грн.);

з 21.12.2013 (шістдесят перший день з моменту підписання видаткової накладної від 21.10.2013 №РН-60-052745) по 20.07.2014 (3% річних на суму 119,88 грн. та втрат від інфляції на суму 826,49 грн.).

Однак, вказаний перерахунок суду втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції, а тому стягненню з відповідача підлягає 1 538,60 грн. відповідних втрат.

Розрахунок 3% річних проведений позивачем правильно, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 230,04 грн. суд вважає за необхідне задовольнити.

Що ж до стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних у пункті 2.9 Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти) календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії товару, оплата якої прострочена.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 204,13 грн. пені за періоди з 14.12.2013 по 20.07.2014 та з 21.12.2013 по 20.07.2014.

Так за приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок неправильний; позивачем неправильно визначено періоди нарахування штрафних санкцій; за розрахунком суду періодами прострочення є: з 15.12.2013 по 15.06.2014 на суму 461,28 грн. та з 21.12.2013 по 21.06.2014 на суму 525,32 грн., тобто за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 986,60 грн. пені за розрахунком суду; у стягненні решти суми пені (217,53 грн.) слід відмовити.

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Олєвєр» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код 30302704) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдінг» (01135, м. Київ, пр-кт Перемоги, 5-А; ідентифікаційний код 38679874): 13 000 (тринадцять тисяч) грн. основного боргу; 230 (двісті тридцять) грн. 04 коп. 3% річних; 1 538 (одну тисячу п'ятсот тридцять вісім) грн. 60 коп. втрат від інфляції; 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. пені і 1 802 (одну тисячу вісімсот дві) грн. 12 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2014.

Суддя О. Марченко