Ухвала

від 02.10.2014 по справі 826/769/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/769/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Красикова Г.О.

представника відповідача Гучок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0006022207, №0006032207 від 20.09.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 вересня 2013 року № 0006022207 і № 0006032207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.08.2013 по 03.09.2013 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Івниця" (ідентифікаційний код 35192488) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертренд" (ідентифікаційний код 37593524) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт від 10.09.2013р № 1234/26-58-22-07-17/35192488.

Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за 2012 рік на суму 14 359, 00 грн. та податку на додану вартість за звітний період грудень 2012 року на суму 13 675, 00 грн.

Такі висновки мотивовані тим, що правочин між ТОВ "Івниця" і названим підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому надані до перевірки первинні документи не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ТОВ "Івниця" сум валових витрат і податкового кредиту.

На підставі акта перевірки, відповідачем 20 вересня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0006032207 (форми "Р"), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ "Івниця" суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 17 949, 00 грн., в т.ч. 14 359, 00 грн. - основного платежу, 3 590, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0006022207 (форми "Р"), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ "Івниця" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17 094, 00 грн., в т.ч. 13 675, 00 грн. - основний платіж, 3 419, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами у перевіряє мий період та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкової накладної, виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому відповідачем було протиправно донараховано позивачу суми податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідач, в обґрунтування апеляційної скарги що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Івниця" (ідентифікаційний код 35192488) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтертренд" (ідентифікаційний код 37593524) за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р. були встановлені порушення позивачем вимог норм п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено податок на прибуток підприємства за 2012 рік на суму 14 359, 00 грн. внаслідок включення до складу валових витрат суму коштів у розмірі 68 376, 00 грн., та податок на додану вартість за періоди грудень 2012 року на загальну суму 13 675, 00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту аналогічної суму цього податку по податковим накладним, виписаним контрагентом ТОВ "Інтертренд", які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що належними доказами (Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013р. № 481/22.8-17/37593524 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтертренд", код за ЄДРПОУ 37593524, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.11.2012 по 31.01.2013 року") не підтверджується реальність здійснення ТОВ "Інтертренд" господарських операцій з придбання та продажу товарів (послуг) за перевіряємий період, в т.ч. на користь ТОВ "Івниця", що свідчить про відсутність у позивача права на формування сум валових витрат і податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, а також враховуючи пояснення представників сторін колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10 грудня 2012 року між ТОВ "Івниця" (Замовник), в особі директора Піньковського В.А., і ТОВ "Інтертренд" (Виконавець), в особі директора Матвієнка В.В., був укладений договір на автотранспортні послуги за № 10.

За умовами цього Договору Виконавець за дорученням Замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується надати автотранспортні послуги згідно заявки останнього. Детальні умови замовлення (вид послуг, маршрут і режим роботи) зазначаються у заявці Замовника та узгоджуються з Виконавцем. Вартість послуг узгоджується сторонами згідно заявки, розрахунок за цим Договором здійснюється в безготівковій формі.

На підтвердження фактів отримання транспортних послуг від ТОВ "Інтертренд" позивач надав до суду копії: договору на автотранспортні послуги від 10.12.2012р. № 10; актів, згідно з якими виконавцем надані послуги буксирування по маршруту м. Луганськ - м. Київ, м. Ромни - м. Васильків - м. Київ на загальну суму 82051,20 грн., податкових накладних на суму ПДВ 13675,20 грн., при цьому судом встановлено, що вся сума податку на додану вартість по яких була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період грудень 2012 року в повному обсязі, банківські виписки по розрахунковому рахунку ТОВ "Івниця" за 15 січня 2013 року, а також копію запиту ТОВ "Івниця" від 18.09.2013р. № 1809 адресованого ТОВ "Інтетренд" з питання необхідності підтвердження господарських відносин по договору від 10.12.2012р. № 10 та супровідного листа ТОВ "Інтетренд" від 23.09.2013р. № 25, адресованого відповідачу, на виконання запиту позивача від 18.09.2013р. № 1809, з питання надання документів по господарським відносинам з ТОВ "Івниця", та з відміткою вхідного штампу ДПІ.

Також, на підтвердження реально здійснення господарських операцій, позивачем було надано: копії свого Статуту, реєстраційних та інших документів на автомобілі; штатних розкладів ТОВ "Івниця"; наказу ТОВ "Івниця" про прийняття ОСОБА_6 на роботу від 01.02.20121р. № 29 (на посаду водія-експедитора); наказів ТОВ "Івниця" від 0207.2012р. № 58 та від 17.10.2012р. № 17 щодо передачі в експлуатацію водію-експедитору ОСОБА_6 певних автомобіля та напівпричепа цистерни; копії договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.09.2011р. № Р/11/09/29-1 та договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.10.2012р. № 0110, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, та ін.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, перевірками не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Інтертренд" у перевіряє мий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду справи представник відповідача на такі не посилався.

В той же час, як вірно встановлено судом, господарський договір від 10 грудня 2012 року №10 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) суми податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, матеріалами справи підтверджується, що замовлення та придбання спірних послуг було пов'язано безпосередньо з господарською діяльністю ТОВ "Івниця", а саме: 29 вересня 2011 року між ТОВ "Івниця" (Перевізник) та ТОВ "Кредо Інтернешнл" (Замовник) був укладений договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом за № Р/11/09/29-1, за умовами якого позивач зобов'язувався на користь Замовника та за плату здійснити перевезення вантажу (палива для реактивних двигунів марки ТС-1 згідно ДСТУ 320.00149943.011-99). На виконання умов цього Договору 2 грудня 2012 року ТОВ "Івниця" здійснило доставку авіапалива ТС-1 в аеропорт м. Луганськ. Зокрема, в поїздку був відряджений працівник позивача - водій-експедитор ОСОБА_6 на автомобілі "Рено Магнум" д.н. НОМЕР_3 з причепом д.н. НОМЕР_4. Однак на зворотному маршруті Луганськ-Київ зазначений автомобіль позивача зламався. Для буксирування автомобіля з м. Луганськ до м. Києва через ТОВ "Інтертренд" був залучений тягач-буксир, який супроводив вийшовший з ладу автомобіль до м. Києва. За результатами наданої послуги буксирування зламаного автомобіля за відповідним маршрутом між ТОВ Івниця" та ТОВ "Інтертренд" був оформлений акт від 10.12.2012р. № 10.

Також, 1 жовтня 2012 року між ТОВ "Івниця" (Покупець) і ТОВ "Ватікан" був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів за № 0110, за умовами якого Продавець зобов'язувався реалізовувати на користь Покупця нафтопродукт в асортименті згідно зі специфікацією. При цьому відпуск нафтопродуктів за цим Договором здійснювався шляхом доставки автотранспортом Продавця за адресою вказаною Покупцем, або самовивозом транспортом Покупця зі складу ПММ Продавця. На виконання умов цього Договору купівлі-продажу працівник позивача - водій ОСОБА_6 на автомобілі Рено Магнум д.н. НОМЕР_3 був відряджений до м. Ромни Сумської області. На зворотному шляху автомобіль був завантажений паливом моторним альтернативним А95Е Турбо та по проходженню за маршрутом зламався. Аналогічно для доставки зламаного авто до м. Києва був відряджений тягач буксир з м. Києва, який відбуксирував автомобіль до місця зливу ПММ у м. Києві та м. Василькові. По результату наданих послуг з буксирування зламаного автомобіля між ТОВ "Івниця" та ТОВ "Інтертренд" був складений акт від 24.12.2012р. № 48.

Буксирування зламаного автомобіля відбувалося автомобілем, тягач сідловий Рено Магнум 470 д.н. НОМЕР_5, який на час надання послуг з буксирування належав третій особі - ТОВ "Грузовик Транс Сервіс".

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013р. № 481/22.8-17/37593524 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтертренд", код за ЄДРПОУ 37593524, щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.11.2012 по 31.01.2013 року".

Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.

На думку судової колегії, акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Інтертренд" та зазначені в них обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах на імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтертренд", факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене вище колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем було протиправно донараховано позивачу суми податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень №0006022207, №0006032207 від 20.09.2013 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 6 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.