Постанова

від 02.10.2014 по справі 826/2132/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2132/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Деррік" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 347/23-611/35251246 від 19.09.2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» № 166 від 30.05.1997 року, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 856 681,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 00000692360 від 06 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 070 851 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

До набуття чинності Податковим кодексом України (чинний з 01.01.2011 року), спірні правовідносини регулювалися Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі, коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

В силу вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, зазначеними п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про передачу права власності на винахід від 26.04.2009 року, укладеного між позивачем (правонаступник), в особі заступника виконавчого директора з економіки Наумчука А.М., та ПП «Транснафтасервіс» (власник), в особі директора Пушкаренка С.М., позивачем отримано право власності на винахід за деклараційним патентом на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання».

Згідно з умовами вказаного договору, власник, який має право власності на деклараційний патент на винахід № 64430А «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання», передає правонаступнику право власності на вказаний деклараційний патент на винахід № 64430А і зобов'язується виконувати всі необхідні та достатні дії для підтримання його чинності до кінця терміну дії цього патенту, включаючи сплату патентних зборів, державного мита та інших платежів.

За передачу права власності на винахід, умови якого передбачені в п.1 договору, позивач зобов'язаний сплатити ПП «Транснафтасервіс» винагороду в розмірі 19 635 600,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 3 272 600,00 грн.

Так, ТОВ «Голден Деррік» було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 3 272 600 грн. по податковій накладній від 25.05.2009 року №2 за червень 2009 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість від 16.07.2009 року № 117980 з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

В акті перевірки встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відображенням в податковому обліку операцій з передачі права власності на винахід «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання» за деклараційним патентом на винахід №64430 від ПП «Транснафтосервіс».

Головною підставою для таких висновків стало те, що нематеріальний актив «Спосіб перетворення енергії гравітаційного поля в механічну енергію обертання», засвідчений деклараційним патентом на винахід №64430-А, позивачем в експлуатацію не введений, а у господарській діяльності не використовувався.

Позивачем вартість даного нематеріального активу до валових витрат не віднесено, амортизаційні відрахування не нараховувались, при цьому суму податку на додану вартість в розмірі 3 272 600 грн. віднесено до складу податкового кредиту за червень 2009 року.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Визначення господарської діяльності наведено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , відповідно до якого «господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Відсутність сукупності чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю в умовах звичайної ділової практики та звичаїв, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності правильно оформлених первинних та розрахункових документів.

З огляду на відсутність доказів використання придбаного деклараційного патенту на винахід у господарській діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за даною операцією.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили використання придбаного патенту у господарській діяльності позивача (введення в експлуатацію та використання, віднесення вартості даного нематеріального активу до валових витрат, здійснених амортизаційних відрахувань та ін.).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00000692360 від 06 жовтня 2011 року.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2014 року скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 07.10.2014 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.