Постанова

від 30.09.2014 по справі 813/5948/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року № 813/5948/14

о 13 год., 05 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Лінія», представники - Гулін Ю.О., Микитчин А.Ф., Вербовський В.В. до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Шиба А.І. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000121510/8161 від 16.06.2014 року

Приватне підприємством «Лінія» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним, в 2010-2012 роках у зв'язку з невикористанням у виробничій діяльності основних засобів, такі було переведено до складу невиробничих та донараховано ПДВ в сумі 82346,46 грн., що підтверджується даними інвентаризації, первинними документами, бухгалтерськими проведеннями, наказами та актом перевірки № 10/2210/13799795 від 30.01.2014 року.

Згідно наказу від 02.01.2014 року за № 2 ПП «Лінія» вирішено ввести у виробниче використання основні засоби на загальну суму 1250301,00 грн. Згідно наказів від 03.01.2014 року за №№ 3 - 20 вирішено ввести у виробниче використання основні засоби.

Згідно бухгалтерських довідок, керуючись абз. 6 ст. 198.5 ПК України позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначених відповідно до п. 189.1 ст. 189 (на які за висновками акту перевірки було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 250061,00 грн. та на які платником було донараховане податкове зобов'язання з ПДВ самостійно в загальній сумі 82346,46 грн.) та відображено в декларації з ПДВ за січень 2014 року по рядку 16.5 в сумі 1662035 грн. (ПДВ - 332407 грн..)

Пункт 198.5 статті 198 ПК України не вбачає пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту. До цього пункту відноситься оподаткування при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Пункт 199.1 статті 199 ПК України вбачає пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту. До цього пункту відноситься пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту тільки на ті товари/послуги, необоротні активи, які придбані та/або виготовлені.

Висновок акту перевірки щодо розподілу податкового кредиту при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів є безпідставним та неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та докази, просили суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що згідно з поданою позивачем податкової декларації з ПДВ за лютий 2014 року та додатками, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах, що відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, становить за січень 2014 року 322249,00 грн. Позивачем у січні 2014 року задекларовано загальний обсяг постачання, який становить 718712,00 грн. (з них операцій, що оподатковуються за основною ставкою 92370,00 грн., та операції звільнені від оподаткування 626342,00 грн.).

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є коригування позивачем податкового кредиту у зв'язку переведенням невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів (р. 16.5 декларації з ПДВ за січень 2014 року). Під час проведення позапланової перевірки представлено накази директора ПП «Лінія» Вербовського В.В. «Про введення основних засобів в експлуатацію» (переведення з невиробничих необоротних активів), на підставі яких складено бухгалтерські довідки та проведено відповідні коригування податкового кредиту у р. 16.5 декларації з ПДВ за січень 2014 року на загальну суму 332407,00 грн.

Переведені основні засоби з невиробничих у виробничі, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково у звільнених (п. 197.1.27) то підприємству слід суму коригування податкового кредиту віднести в рядок 16.6.1 (кол. Б) декларації за січень 2014 року, пропорційно частці використання таких необоротних активів в оподатковуваних операціях (9,21 %, розраховано підприємством самостійно відповідно до ст. 199 Податкового кодексу України).

На порушення п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку оформлення та подання податкової звітності та п. 199.1 ст. 199, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено суму податкового кредиту (р.17 декларації з ПДВ за січень 2014 року) на 301792,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 20.2 «зарахування від'ємного значення, різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» за січень 2014 року на 301792,00 грн. та завищення значення рядка 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» за лютий 2014 року на 301792,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення, вказав на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

29.04.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за лютий 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 154/15-10/13799795.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку оформлення та подання податкової звітності Наказу Міністерства доходів та зборів України та вимог п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року у сумі 301792,00 грн.

16.06.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за №0000121510/8161, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 154/15-10/13799795 від 29.04.2014 року, встановлено порушення п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку оформлення та подання податкової звітності Наказу Міністерства доходів та зборів України, у зв'язку з чим позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 301792,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75448,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 199.1. ст. 199 цього ж Кодексу, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Згідно п. 200.4. ст. 200 цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки згідно доказів наданих позивачем (наказів позивача про введення основних засобів від 02-03.01.2014 року) позивачем вирішено ввести у виробниче використання основні засоби на загальну суму 494078,76 грн. Згідно наявних у справі бухгалтерських довідок та на підставі абз. 6 ст. 198.5 ПК України позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначених відповідно до п. 189.1 ст. 189 (на які за висновками акту перевірки було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 250061,00 грн. та на які платником було донараховане податкове зобов'язання з ПДВ самостійно в загальній сумі 82346,46 грн.), що відображено в декларації з ПДВ за січень 2014 року по рядку 16.5 в сумі 1662035 грн. (ПДВ - 332407 грн.), копія якої є матеріалах справи.

Судом також враховується обґрунтування позивача, що п. 198.5 ст. 198 ПК України не встановлює пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту, притому що саме цим же пунктом врегульовано оподаткування при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Судом не враховуються заперечення відповідача, щодо порушення позивачем вимог п. 199.1. ст. 199 ПК України, оскільки істотною ознакою для пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту за вказаною нормою є придбання та/або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів. В спірний період відбулось лише переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, що не можна ототожнювати із придбанням/виготовлення, а відтак формування податкового кредиту позивачем на підставі вищезгаданих бухгалтерських довідок щодо предмету спору по даній справі є правомірним та не є порушенням вимог п. 199.1. ст. 199, п. 200.4. ст. 200 ПК України, п. 4 Розділу ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідачем не спростовано пояснення позивача про те операція з переведення основних виробничих засобів до складу невиробничих основних засобів є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення. Відповідно платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно п. 189.1. ст. 189 ПК України, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості необоротних активів, з яких були визначені податкові зобов'язання в разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги ПП «Лінія» про визнання протиправними і скасувати податкового повідомлення - рішення від 16.06.2014 року за №0000121510/8161, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000121510/8161 від 16.06.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Лінія» (ЄДРПОУ 13799795, вул. Зелена, 105, м. Львів) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 06.10.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.