Постанова

від 14.05.2019 по справі 813/5948/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/5948/14

адміністративне провадження №К/9901/39913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у складі судді Гавдик З. В.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у складі суддів Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І.

у справі № 813/5948/14

за позовом Приватного підприємства «Лінія»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

22 серпня 2014 року Приватне підприємство «Лінія» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2014 року №0000121510/8161, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 301 792 грн за основним платежем та застосовано штрафні санкції в сумі 75 448 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

30 вересня 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок того, що операція з переведення основних виробничих засобів до складу невиробничих основних засобів є об'єктом оподаткування ПДВ, база оподаткування якої визначається, виходячи з їх балансової вартості на момент переведення. Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у вартості необоротних активів, з яких були визначені податкові зобов'язання в разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. Пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не встановлює пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту, при тому що саме цим же пунктом врегульовано оподаткування при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

04 січня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме вимог пункту 198.5 статті 198, статті 199 Податкового кодексу України. Вказує, що позивачем не заповнено рядок 16.6 декларації з податку на додану вартість, який передбачає здійснення коригування, пов'язаного з початком використання, зокрема, необоротних активів, частково в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V Кодексу) та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу (крім пункту 15), міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України).

04 січня 2017 року податковим органом подано клопотання про заміну відповідача правонаступником, а саме Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, яке задоволено Верховним Судом на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

13 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/5948/14 (суддя Вербицька О. В.).

01 лютого 2017 року справа № 813/5948/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

06 лютого 2017 року Підприємством до Вищого адміністративного суду України подано заперечення на касаційну скаргу податкового органу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16 березня 2018 року справу № 813/5948/14 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у квітні 2014 року посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку платника податків з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт № 154/15-10/13799795 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54 статті 54 Податкового кодексу України винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення Підприємством вимог пункту 199.1 статті 199, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року у сумі 301 792 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 75 448 грн.

Правова підстава застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням не наведена.

Завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах на 301 792 грн, встановлено податковим органом внаслідок віднесення платником податків до складу податкового кредиту всієї суми податкових зобов'язань, які визначено при переведенні невиробничих основних засобів у виробничі, а не їх частини.

За позицією податкового органу, часткове зарахування сум податкового кредиту є необхідним у зв'язку із здійсненням Підприємством операцій, звільнених від оподаткування.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу від 02 січня 2014 року за № 2 Підприємством вирішено ввести у виробниче використання основні засоби на загальну суму 1 250 301 грн. Згідно наказів від 03 січня 2014 року за №№ 3 - 20 вирішено ввести у виробниче використання основні засоби на загальну суму 494 078 грн 76 коп. Вказані основні засоби у 2012 році було переведено до складу невиробничих та донараховано ПДВ.

Згідно наявних у справі бухгалтерських довідок та на підставі абзацу шостого статті 198.5 Податкового кодексу України позивачем включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, виходячи з бази оподаткування, визначених відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, (на які за висновками акта перевірки нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 250 061 грн. та на які платником донараховане податкове зобов'язання з ПДВ самостійно в загальній сумі 82 346,46 грн), що відображено в декларації з ПДВ за січень 2014 року по рядку 16.5 в сумі 1 662 035 грн (ПДВ - 332 407 грн.)

Згідно з абзацом першим пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Відтак, підприємство, що переводить виробничі основні засоби до складу невиробничих необоротних активів, повинне нарахувати податкові зобов'язання. База оподаткування визначається відповідно до пункту 189.1 Податкового кодексу України, а саме виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються переведення ОЗ до складу невиробничих активів. При здійсненні такої операції законодавчо передбачено складання податкової накладної на виконання вимог пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071.

Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01 липня 1997 року № 141, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 серпня 1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, зокрема, що суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом Рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" у випадку переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів у разі, якщо платник податків скористався правом на податковий кредит при придбанні зазначеного майна (пункт 1).

Якщо ж платник податків не сформував податковий кредит при придбанні виробничих основних засобів, що у подальшому переведені до складу невиробничих основних засобів, то такому платнику податків на підставі абзацу другого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України надано право включити до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості, зокрема, необоротних активів, якщо вони починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Отже, право на податковий кредит на підставі абзацу другого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України виникає у платників податків, які сплатили податкові зобов'язання при переведенні виробничих основних засобів до складу невиробничих необоротних активів, а у подальшому здійснили зворотній процес, і такі основні засоби починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Правомірність визначення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість при переведенні виробничих необоротних основних засобів у 2012 році до складу невиробничих, а також факт нарахування таких зобов'язань та сплати не є спірним питанням в межах цієї справи.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до обґрунтування необхідності віднесення до складу податкового кредиту не всієї суми податкових зобов'язань, а їх частини у зв'язку з тим, що Підприємство здійснює операції, звільнені від оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили, що положення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення податкових правовідносин) не встановлюють пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту, при тому, що саме цим же пунктом врегульовано оподаткування при переведенні невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Законодавчо визначено, що передумовою правомірності формування податкового кредиту на підставі абзацу другого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, є використання переведених невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Оподатковувана операція - це операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (підпункт 14.1.186 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

За змістом розділів V та підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ - 20%, ставкою 7%, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Відтак, поняття «операції, звільнені від оподаткування» не є тотожнім поняттю «неоподаткована операція», оскільки навпаки, «операції, звільнені від оподаткування» є різновидом «оподаткованих операцій».

У зв'язку із наведеним хибним є твердження податкового органу про необхідність поширення дії пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України на спірні правовідносини, оскільки за змістом цього пункту пропорційне віднесення сум податку до податкового кредиту передбачене лише у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні. У цьому випадку до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі № 813/5948/14 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер