Постанова

від 30.09.2014 по справі 826/5576/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5576/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ремточмеханіка» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ремточмеханіка» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ремточмеханіка» (далі - позивач, ТОВ «Завод Ремточмеханіка») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2013 року №0008322207, №0008332207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Завод Ремточмеханіка» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Завод Ремточмеханіка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.11.2013 року №2163/26-58-22-07-17/03058690.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги чинного законодавства України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 952407,00 грн. та до заниження ПДВ на загальну суму 934974,00 грн.

На підставі акту від 05.11.2013 року №2163/26-58-22-07-17/03058690 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0008322207, яким ТОВ «Завод Ремточмеханіка» було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1125957,00 грн., у тому числі: 934974,00 грн. - за основним платежем та 190983,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0008332207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1104774,00 грн., у томі числі: 952407,00 грн. - за основним платежем та 152367,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами у спірний період часу, не мають реального характеру, а тому в даному випадку відсутні підстави для його задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон №334/94-ВР ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, у відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правові норми закріплені у статті 7 Закону № 168/97-ВР та статті 5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові приписи містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника податку.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року позивач перебував у фінансово-господарських правовідносинах з ТОВ «Компанія «Дефанс», ТОВ «Софтпорт», ТОВ «АМКР - СК», ТОВ «Торгівельна компанія «Євромаркет», ПП «Сан Інтернейшенл», ТОВ «Віта Плюс», ТОВ «ОВК- Технологія», ТОВ «РОККО», ТОВ «Хозстройсервіс», ТОВ «НВП «Дніпромашбуд».

Так, між позивачем і ТОВ «Компанія «Дефанс» було укладено договір про надання послуг від 01.02.2011 року, реальність фінансово-господарських операцій за яким підтверджується податковою накладною, актом надання послуг, витягом з банківської виписки, договором купівлі-продажу частин нежилого будинку, свідоцтвом про право власності.

Між позивачем і ТОВ «Софтпорт» укладено договір поставки від 26.10.2011 року №261011 та договір про надання послуг від 28.11.2011 року №281111, на підтвердження реальності господарських операцій за якими товариством було надано до суду копії актів здачі-прийняття робіт, податкові та видаткові накладні, витяг з банківських виписок, акти списання, технічні описи на товар.

Між позивачем і ТОВ «АМКР - СК» укладені договори про надання послуг від 11.07.2012 року №110712, від 01.06.2012 року №010612, від 19.06.2012 року №190612, реальність фінансово-господарських операцій за яким підтверджується податковими та видатковими накладними, актами наданих послуг, витягами з банківських виписок.

Між позивачем і «Торгівельна компанія «Євромаркет» укладено договір поставки від 15.04.2011 року №150411, на підтвердження реальності господарських операцій за яким позивачем було надано до суду копії податкових, видаткових та прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, акти списання, довідку про вартість будівельних робіт, локальний кошторис, витягами з банківських виписок.

Між позивачем і ПП «Сан Інтернейшенл» укладено договори про надання послуг від 14.08.2012 року №140812, від 19.08.2012 року №190812, від 21.08.2012 року №210812. В підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії податкових накладних, акти наданих послуг, витяги з банківських виписок з рахунку, акти здачі-прийняття робіт, квитанції.

Між позивачем і ТОВ «віта Плюс» укладено договори зберігання від 31.05.2011 року №310501, від 31.05.2011 року № 310502, договір надання рекламних послуг від 31.05.2011 року №310503, реальність фінансово-господарських операцій за якими підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, витягами з банківських виписок по рахунку, копіями наказів.

Між позивачем і ТОВ «ОВК- Технологія» укладено договори поставки від 25.06.2012 року №250612, від 27.08.2012 року №270812, від 27.06.2012 року №270612, на підтвердження реальності господарських операцій за якими товариством було надано до суду копії податкових, видаткових та прибуткових накладних, витяги з книги довіреностей, акти списання, банківські виписки.

Між позивачем і ТОВ «РОККО» укладено договори про надання послуг від 16.02.2012 року №160212, від 17.02.2012 року №170212, від 17.10.2011 року №171011, від 18.10.2011 року №181011, від 19.10.2011 року №191011, від 19.12.2011 року №191211, від 20.02.2012 року №200212, від 21.02.2012 року №210212, від 24.02.2012 року №240212, від 15.02.2012 року №150212, реальність фінансово-господарських операцій за якими підтверджується копіями податкових, видаткових, прибуткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг, витягами з банківських виписок з рахунку, товарно-транспортними накладними.

Між позивачем і ТОВ «Хозстройсервіс» укладено договори про надання послуг від 26.12.2011 року №261211, від 02.04.2012 року №020412, від 20.12.2011 року №201211, від 23.12.2011 року №23122011, від 27.12.2011 року №271211, від 27.12.2011 року №2712111, на підтвердження реальності господарських операцій за якими товариством було надано до суду копії податкових накладних, акти здачі-прийняття робіт, описи, паспорта на партію товару, накладні видачі до квитанції, видаткові та прибуткові накладні, акти списання, витяги з банківських виписок з рахунку, технічні описи товару.

Між позивачем і ТОВ «НВП «Дніпромашбуд» укладено договори про надання послуг від 30.11.2011 року №031111, від 14.06.2012 року №140612, від 27.06.2012 року №270612, від 22.06.2012 року №22061211, від 27.06.2012 року №2706121 та договір оренди обладнання від 18.06.2012 року №170612, реальність фінансово-господарських операцій за якими підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт, актами надання послуг, податковими накладними, витягами з банківських виписок по рахунку.

При цьому, колегія суддів відзначає, що всі перелічені первинні документи складені у відповідності з вимогами, закріпленими в ч.2 ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88.

Таким чином, оскільки витрати позивача при здійсненні господарських операцій з вказаними контрагентами у період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, рух коштів за спірними господарськими операціями підтверджується належною бухгалтерською документацією, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеними контрагентами є не обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів відзначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване результатами зустрічних звірок контрагентів позивача з посиланням на ланцюг господарських операцій між контрагентами позивача та їх контрагентами.

Водночас, згідно зі ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Виходячи з цього, судова колегія вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Більш того, судова колегія звертає увагу, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження не було надано суду жодних доказів, які б спростовували доводи і аргументи ТОВ «Завод Ремточмеханіка», зазначені в його позові та апеляційній скарзі.

Таким чином, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, яка є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України, не довела правомірність винесених нею податкових повідомлень-рішень від 03.12.2013 року №0008322207, №0008332207 та не переконала суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Натомість, апелянт надав як до суду першої інстанції, так і під час здійснення апеляційного провадження у справі, достатні та необхідні в розумінні ст.70 КАС України докази, якими повністю підтверджуються його доводи та спростовуються висновки суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було помилково обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, а тому, виходячи з приписів ст.ст.11, 105, 162 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне змінити зазначений спосіб захисту на належний та, враховуючи вищевикладене, визнати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0008322207, №0008332207 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ремточмеханіка» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 липня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Ремточмеханіка» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.12.2013 року №0008322207, №0008332207 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.