Постанова

від 30.09.2014 по справі 804/8392/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 804/8392/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ТОВ «Дієг-Авіастар», звернувся до суду з позовом до Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.14 № 0000222220. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень, відповідно до якого органом державної податкової служби складається податкове повідомлення-рішення протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження. Також позивачем зазначено, що перевірка позивача була призначена та проведена без дотримання вимог законодавства, за відсутності належного та своєчасного повідомлення платника податків про проведення перевірки та без законодавчо закріплених підстав для її проведення. Позивачем зауважено, що здійснення правочину, укладеного між ТОВ «Дієг-Авіастар» та ТОВ «УП Укрпромресурс» підтверджується належним чином складеними первинними документами, які в повному обсязі були надані за запитом податкового органу; акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення ТОВ «Дієг-Авіастар» будь-яких норм чинного бухгалтерського законодавства; позивачем при реалізації умов договору з ТОВ «УП Укрпромресурс» від останнього отримувалися податкові накладні, на підставі яких у ТОВ «Дієг-Авіастар» виникло право на відображення сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару, у складі податкового кредиту з ПДВ у відповідні податкові періоди, тому позивач правомірно включив суму ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням ТМЦ у сумі 486 723,16 грн. до податкового кредиту. На думку позивача, з аналізу приписів податкового законодавства вбачається, шо податковому органу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Позивач 30.09.14 надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, про підтримання заяви про зупинення провадження у справі, поданої до канцелярії суду 22.07.14, представником позивача не зазначено.

Відповідач, Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував з мотивів не встановлення в ході перевірки реальної можливості придбання товарів позивачем у ТОВ «УП Укрпромресурс». Доводи, викладені відповідачем в обґрунтування заперечень, аналогічні положенням, наведеним в акті перевірки позивача, з посиланням на який прийнято спірне рішення (том 2 а.с.94-99). Відповідач в судове засідання не прибув, направив до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи без повідомлення причин неприбуття в судове засідання.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Положеннями ч.2 ст.49 КАС України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, розгляд справи не відкладається та справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.04.14 №0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 342 052,42 грн. (228 035,60 грн. - основний платіж, 114 017,80 грн. - штрафні санкції), вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 17.09.13 №2530/10/04-36-10-04-09, яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 (том 1 а.с.185).

Суд відмічає, що, як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача, акт перевірки за таким номером та датою відносно позивача відсутній, а наведені в спірному рішенні реквізити акту співпадають з реквізитами Рішення про результати розгляду скарги, прийнятого ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області за результатами розгляду первинної скарги позивача від 15.07.13 №386 на податкові повідомлення - рішення Лівобережної ОДПІ від 01 липня 2013 року № 0002002220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1 231 410,7 грн. та № 0002012220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 486 724,1 грн. (том 1 а.с.179-184).

Вказаним Рішенням від 17.09.13 №2530/10/04-36-10-04-09: - скасоване податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 01 липня 2013 року № 0002002220 в частині застосування штрафної санкції з податку на прибуток у сумі 1,0 грн., в іншій частині залишено вказане податкове-повідомлення-рішення без змін; - скасоване податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 01.07.13 №0002012220 в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 258 687,56 грн. (основний платіж); - збільшено податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ від 01 липня 2013 року №0002012220 в частині застосування штрафної санкції з ПДВ у сумі 114 016,80 грн., - зменшений розмір від'ємного значення ПДА у сумі 258 688 грн., задекларованій позивачем у податковій декларації з ПДВ за травень 2012р.

Підставою для прийняття такого Рішення слугували судження головного управлення про те, що Лівобережною ОДПІ при визначенні суми заниження податку на додану вартість у розмірі 486 723,16 грн., у тому числі за квітень 2011 року - 311 461,56 грн., червень 2011 року - 175 261,60 грн., не враховано зміни, внесені позивачем до податкової звітності з ПДВ щодо відображення у податковому кредиту спірних сум ПДВ. Адже, позивач у податковій звітності за листопад 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757) та липень 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757) зменшено відповідні суми ПДВ по контрагенту ТОВ «УП Укрпромресурс» за квітень 2011 року - 311 461,56 грн., червень 2011 року - 175 261,60 грн., а в подальшому ТОВ «Дієг-Авіастар» збільшено суми ПДВ по контрагенту ТОВ «УП Укрпромресурс» на 311 461,56 грн. та 175 261,60 грн., у податковій звітності за березень 2012 року (додаток 5 від 18.04.12 № 8705) та за травень 2012 року (додаток 5 від 08.06.12 № 9032142635) відповідно. Враховуючи дані податкових декларацій з ПДВ за березень 2012 року та за травень 2012р. - наявність від'ємних значень ПДВ (рядки 19, 21, 24 декларацій) та неправомірність віднесення ПДВ до складу податкового кредиту березня 2012 року та травня 2012 року у сумі 311 461,56 грн. та 175 261,60 грн., відповідно, розрахункова сума заниження податку на додану, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2012 року, дорівнює 228 035,60 грн. (за результатами перевірки - 486 723,16 грн., різниця - 258 687,56 грн. підлягає зменшенню); сума штрафних санкцій дорівнює 114 017,8 грн. (228 035,6 грн. х 50%) згідно з пунктом 123,1 ст.123 ПКУ та з урахуванням попереднього акту перевірки ТОВ «Дієг-Авіастар» від 29.05.13 та податкового повідомлення-рішення від 10.06.13 № 0001702210.

Враховуючи такі результати адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення від 01.07.13 №0002012220, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.04.14 №0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 342 052,42 грн. (228 035,60 грн. - основний платіж, 114 017,80 грн. - штрафні санкції).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області і винесеного на їх підставі спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 01.07.13 №0002012220, в результаті адміністративного оскарження якого відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, винесено ОДПІ на підставі акту перевірки від 07.06.13 №2266/22-4/34884334, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з УП «Укрпромресурс» (код ЄДРПОУ 31775566) за квітень, червень 2011 р. (том 1 а.с.164).

За висновками згаданого Акту перевірки позивачем допущені порушення, зокрема ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655,656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства, п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, 201.7, п.201.4 п.201.10 ст.201 ПКУ та завищено податковий кредит у квітні та червні 2011р. від ТОВ «УП Укрпромресурс» на загальну суму 486 723,16 грн.: в квітні 2011р. у сумі 311461,56 грн., в червні 2011р. у сумі 175 261,60 грн. Підставою для наведених висновків слугували судження контролюючого органу - ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, викладені в актах від 08.02.11 № 117/23-2/31775566, від 08.04.13 N1046/22-6/36494745 відносно контрагента позивача - ТОВ «УП Укрпромресурс», якими встановлено, що останній здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Конкретні зауваження до первинних документів, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, наявних у позивача за взаємовідносинами з вказаним контрагентом у відповідача відсутні.

Також судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 01.07.13 №0002012220 після адміністративного оскарження оскаржено позивачем до суду та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.14 у справі №804/14334/13-а визнано протиправним та скасовано. Станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення вказане судове рішення не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку податковим органом (ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.14 відкрито апеляційне провадження за відповідною апеляційною скаргою (том 2 а.с.88).

Відповідно до п.3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.12 «1236, зареєстрованого в Мінюсті 20.12.12 за №2135/22447, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу; якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу; податкове повідомлення-рішення складається згідно з цим пунктом органом державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Суд відмічає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем 03.04.13 на підставі Рішення про результати адміністративного оскарженні, яке прийнято 17.09.13, тобто з порушенням строків, визначених вказаним Порядком.

З приводу доводів Рішення про результати адміністративного оскарженні від 17.09.13 щодо неврахування ОДПІ внесених позивачем до податкової звітності з ПДВ змін щодо відображення у податковому кредиту спірних сум ПДВ, а саме зменшення позивачем у податковій звітності за листопад 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757) та липень 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757) відповідних сум ПДВ по контрагенту ТОВ «УП Укрпромресурс» за квітень 2011 року - 311 461,56 грн., червень 2011 року - 175 261,60 грн., та в подальшому збільшення позивачем сум ПДВ по контрагенту ТОВ «УП Укрпромресурс» на 311 461,56 грн. та 175 261,60 грн., у податковій звітності за березень 2012 року (додаток 5 від 18.04.12 № 8705) та за травень 2012 року (додаток 5 від 08.06.12 № 9032142635) відповідно, суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту наказу ОДПІ від 29.05.13 №619 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, повідомлення від 30.05.13 №74/1/224 (том 1 а.с.20-21) та акту перевірки від 07.06.13 №2266/22-4/34884334, періодом, що підлягає перевірки податковим органом, є квітень та червень 2011р. За викладених обставин у відповідача були відсутні правові підстави для врахування та, відповідно, перевірки податкової звітності позивача за листопад 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757) та липень 2011 року (додаток 5 від 16.11.11 № 9011125757), а також податкової звітності за березень 2012 року (додаток 5 від 18.04.12 № 8705) та за травень 2012 року (додаток 5 від 08.06.12 № 9032142635). Отже, такі доводи Рішення про результати адміністративного оскарженні від 17.09.13 є помилковими та безпідставними.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки суд не приймає до уваги з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена відповідачем на підставі рішення керівника контролюючого органу - Наказу від 29.05.13 №619 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дієг-Авіастар», копія вказаного наказу, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки направлені відповідачем на адресу позивача засобами поштового зв'язку 31.05.13, що не спростовано позивачем. Судовим розглядом справи встановлено, що позивач не скористався правом на оскарження наказу керівника ОДПІ від 29.05.13 №619, що вказує на фактичне допущення позивачем посадових осіб відповідача до проведення перевірки. Як вбачається з акту перевірки від 07.06.13, керівник позивача був ознайомлений з актом перевірки та не висловив щодо нього зауважень з приводу неотримання чи оскарження наказу на перевірку.

За таких обставин підстави вважати протиправними дії податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам УП «Укрпромресурс» за квітень, червень 2011р., за результатами якої складено Акт № 2266 від 07.06.13 відсутні.

Щодо формування позивачем спірних сум податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «УП Укрпромресурс» у квітні та червні 2011р. суд зазначає таке.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Аналіз наведених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: - придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети; а єдиною підставою виникнення такого права на податковий кредит є податкова накладна, оформлена належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видана суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, що спірна сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі податкових накладних, виписаних УП «Укрпромресурс» відповідно до Договору від 31.10.08 №3110/8 з додатковими угодами та специфікаціями за спірні періоди, за наявністю видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, що підтверджують оплату товару, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд зазначає, що зміст перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зважує, що умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовані Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві. Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі. Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Позивачем в підтвердження наявності відповідних довіреностей на отримання ТМЦ залучені до матеріалів справи копії таких довіреностей.

Суд відмічає, що відповідачем ані в акті перевірки відносно позивача, ані в рішення про результати розгляду скарги від 17.09.13, не наведені зауваження з приводу дефектності, невідповідності вимогами податкового законодавства наявних у позивача первинних документів, складених за спірними взаємовідносинами.

З приводу покликань відповідача про нікчемність вказаного правочину між позивачем та ТОВ «УП Укрпромресурс» суд зважує, що за змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.11) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.11 виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання правочину позивача з ТОВ «УП Укрпромресурс» недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

За викладених обставин суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсними правочинів, за яким платником податків були визначені податкові зобов'язання або сформований податковий кредит з ПДВ, твердження ОДПІ про вчинення позивачем порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за правочином з ТОВ «УП Укрпромресурс» є безпідставним.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки відносно ТОВ «УП Укрпромресурс» суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Також суд відмічає, що згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Отже вказані в Актах перевірок щодо контрагента позивача висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, котрі проводили такі перевірки.

Отже, судом за матеріалами справи встановлено, що фактичне виконання Договору позивача з ТОВ «УП Укрпромресурс» підтверджується наявними у позивача первинними документами, проти існування яких відповідач не заперечує. Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит в спірному розмірі. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 486 723,16 грн., в т.ч. у квітні 2011р. - 31 1 461,56 грн. та у червні 2011р. - 175 261,60 грн., відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 03.04.14 № 0000222220 - скасуванню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.04.14 № 0000222220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар» (код ЄДРПОУ 34884334) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев