Ухвала

від 02.12.2014 по справі 804/8392/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/8392/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієг-Авіастар»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Дієг-Авіастар» у червні 2014 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000222220 від 03.04.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 31.05.2013 по 05.06.2013 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дієг-Авіастар» з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УП Укрпромресурс» за квітень, червень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 2266/22-4/34884334.

На підставі висновків акту відповідачем 01 липня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002012220, яким ТОВ «Дієг-Авіастар» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 486723,16 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн. та № 0002002220, яким ТОВ «Дієг-Авіастар» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1231409,7 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 2530/10/04-36-10-04-09 від 17.09.2013, за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0002012220 скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 258687,56 грн. та збільшено в частині застосування штрафної (фінансової) санкції з ПДВ у сумі 114016,8 грн. та винесено нове за № 0000222220 від 03.04.2014, яким ТОВ «Дієг-Авіастар» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 228035,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 114017,80 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Дієг-Авіастар» з ТОВ «УП Укрпромресурс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, занижено податок на додану вартість у розмірі 228035,6 грн.

В основу таких висновків було покладено акти перевірок контрагента позивача, що надійшли від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя (№ 117/23-2/31775566 від 08.02.2011 та № 1046/22-6/36494745 від 08.04.2013), згідно з яким встановлено, що останній здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій з надання податкової вигоди третім особам.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Дієг-Авіастар» та ТОВ «УП Укрпромресурс» було укладено договір поставки феротитану та титану № 3110/8 від 31.10.2008.

На виконання вказаного договору були виписані податкові та видаткові накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Рух придбаного товару підтверджується ТТН та довіреностями на отримання ТМЦ, які також містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовано апелянтом жодними належними та достатніми доказами.

Вищезазначений договір не був визнаний недійсним в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Дієг-Авіастар» господарських операцій з ТОВ «УП Укрпромресурс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання апелянта на акти перевірок контрагента позивача колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року в адміністративній справі № 804/8392/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05 грудня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова