Рішення

від 01.10.2014 по справі 915/859/14 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 915/859/14 01.10.14

За позовом Приватного підприємства "Юголомресурс"

до Публічного акціонерного товариства Банк "Морський"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1) Національний банк України;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОПІК - Україна"

про розірвання кредитного договору

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Герман О.С. - представник за довіреністю від 29.05.14; від відповідачаПедак С.В. - представник за довіреністю № 40/16 від 01.07.14; від третьої особи-1Шилкаєва Ю.В. - представник за довіреністю № 18-225/39220 від 23.07.14; від третьої особи-2Педак С.В. - представник за довіреністю від 01.07.14

В судовому засіданні 01.10.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Миколаївської області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Юголомресурс" до Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" про розірвання кредитного договору № 1460613-КЮ від 19.06.13.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.07.2013 справу № 915/859/14 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України, за результатами автоматичного розподілу справа № 915/859/14 була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2014 справу № 915/859/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 13.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Юголомресурс" зазначає, що 19.07.13 між сторонами було укладено кредитний договір № 1460613-КЮ, пунктом 5 2.2 якого визначено, що позичальник має право достроково погасити кредит, сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором за умови письмового повідомлення Кредитора про це не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту дострокового погашення, за виключенням випадків, передбачених розділом VII даного договору. Позивач стверджує, що відповідач, істотно порушуючи умови кредитного договору, зокрема п 5.2.2. відмовився прийняти дострокове погашення кредиту, як наслідок Позивач позбавився того, на що розраховував під час укладення договору, а саме можливості погасити кредит достроково, не сплачуючи зайві відсотки та комісії, з огляду на що, договір підлягає розірванню.

13.08.14 через канцелярію суду позивач надав додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог, що було залучено судом до матеріалів справи.

13.08.14 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує з наступних підстав. Відповідач вказує, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ситуація з неможливістю дострокового погашення кредиту сталася з вини банку, тобто не надав доказів порушення саме банком умов кредитного договору. Позивач також не уточнив, якої саме шкоди завдано йому відповідачем, як і не зазначив точний розмір цієї шкоди. Відповідач вказує, що фактично неможливість погашення кредиту виникла не в зв'язку з порушенням умов договору самим банком, а через прийняття відповідного рішення регулятором - Національним банком України. На думку відповідача, до спірних правовідносин не може бути застосована ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні як 2 обов'язкові умови, при яких договір може бути розірвано в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 265: банк не порушував умови договору, банк своїми діями не завдавав шкоди позивачу. Відповідач зазначає, що банк жодної протиправної поведінки не вчиняв, будь-яка вина банку в ситуації, яка склалася з достроковим погашенням кредиту, відсутня. Крім того, відповідач зазначає, що позивач (боржник) не позбавлений можливості здійснити повне погашення кредиту, шляхом надання грошових коштів у депозит нотаріусу, але позивачем не надано доказів повернення відповідачу в повному обсязі кредитних коштів та відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.2014 залучено до участі у справі Національний банк України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 20.08.2014.

20.08.14 через канцелярію суду третя особа-1 надала письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких у позові просить відмовити.

Відповідач через загальний відділ діловодства суду 20.08.14 подав доповнення до відзиву, що були залучені судом до матеріалів справи. У доповненні до відзиву відповідач зазначає, що дії позивача направлені не на виконання договору належним чином та відповідно до його умов, а на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань за кредитним договором. Крім того, відповідач зазначає, що починаючи з 16.06.14 позивач мав можливість виконати свої зобов'язання за спірним договором так як відповідач відступив свої права за спірним договором ТОВ «Екопік-Україна».

Крім того, відповідач подав письмове клопотання про процесуальне правонаступництво, в обґрунтування якого зазначив наступне. У зв'язку з укладанням договору про відступлення права вимоги (цесії) від 16.06.14 банк відступив, а ТОВ «Екопік-Україна» прийняло право вимоги по погашенню заборгованості, яка виникла на підставі договору кредиту № 1460613-КЮ від 19.06.13, укладеного між позивачем та відповідачем, сума відступленого права вимоги складає 1621469,85 грн. Про дану обставину позивач був повідомлений листом від 17.06.14. Враховуючи викладене, керуючись ст.. 25 ГПК України, відповідач просить замінити сторону по справі № 915/859/14 Публічне акціонерне товариство Банк "Морський" на ТОВ «Екопік-Україна».

Згідно зі ст. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права.

У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Розглянувши в судовому засідання клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником, суд відхилив вказане клопотання, виходячи з того, що відповідно до умов договору від 16.06.14 про відступлення права вимоги за договором № 1460613-КЮ від 19.06.13, первісний кредитор (відповідач) відступив новому кредитору ТОВ «Екопік-Україна» тільки право грошової вимоги за кредитним договором, в той час як предмет спору у даній справі є вимоги про розірвання кредитного договору саме з підстав істотного порушення умов договору банком та як наслідок неможливості позивачем достроково погасити кредит.

В той же час, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р.).

З урахуванням вищенаведеного та враховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОВ «Екопік-Україна», суд прийшов до висновку про необхідність залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2014 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОПІК - Україна" третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 17.09.2014.

У судове засідання, призначене на 17.09.2014, з'явились представники позивача та третьої особи-1, які надали додаткові пояснення по суті спору. Представник позивача подав письмове клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 915/859/14.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 17.09.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, витребуваних ухвалою суду документів не надали.

Керуючись ст.ст. 69, 77 ГПК України, суд продовжив строк розгляду спору та відклав судове засідання на 01.10.14.

29.09.14 через канцелярію суду відповідачем подано додаткові пояснення стосовно заперечень позивача на відзив, що були залучені судом до матеріалів справи. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач не був позбавлений можливості сплатити кредит наступними способами: здійснювати часткові погашення кредиту готівковими коштами, погасити кредит через внесення коштів на депозит нотаріусу відповідно до ст.. 537 ЦК України, а також шляхом здійснення банківського переказу тощо. Крім того, починаючи з 17.06.14 позивач отримав можливість погасити кредит ТОВ «Екопік-Україна», оскільки даному підприємству передано право вимоги боргу від відповідача на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.06.14. Крім того, відповідач зазначає, що позивач безпідставно посилається на істотну зміну обставину як на підставу для розірвання спірного договору, оскільки позивачем не доведено наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору в судовому порядку. Відповідач зазначає, що згідно ст.. 42 ГК України, ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, оскільки позивач, як суб'єкт господарювання, здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, що узгоджується з правовою позицією ВГСУ, зокрема, у постанові від 14.12.10 № 14/194-10.

Крім того, відповідач зазначив, що робив усе можливе з метою якнайшвидшого отримання кредитних коштів, а саме направив позивачу лист-відповідь від 28.05.14 № 1359/04 на заяву ПП «Юголомресурс» від 26.05.14, в якому запропонував варіанти погашення кредиту, а також уклав договір уступки права вимоги від 16.06.14.

В судове засідання 01.10.14 з'явились представники учасників процесу, представник позивача позовні вимог підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, представник третьої особи-1 підтримав позицію викладену у письмових поясненнях від 20.08.14.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 червня 2013 року між Приватним підприємством "Юголомресурс" (далі - позивач, позичальник) та Публічним акціонерним товариством Банк "Морський" (далі - відповідач, кредитор) було укладено кредитний договір № 1460613-КЮ (далі - кредитний договір), відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття поновлювальної кредитної лінії з лімітом, який не може перевищувати 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

В додатку № 1 до кредитного договору сторони погодили Графік зниження ліміту кредитної лінії, відповідно до якого позичальник мав здійснювати погашення кредиту.

Згідно з п. .3.1 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на поточні рахунки контрагентів позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору банком було надано позивачу кредитні кошти.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору кредит надається на строк 36 місяців та повинен бути погашений в повному обсязі, в строки та розміри, які встановлені в п.2.2 цього договору, але не пізніше 17.06.2016р. (кінцевий строк погашення кредиту).

Згідно з п. 3.2 договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником в валюті кредиту, виходячи з встановленої кредитором фіксованої процентної ставки, в розмірі 23 % річних.

Відповідно до п. 5.2.2 кредитного договору позичальник має право достроково погасити кредит, сплатити проценти за період фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі за даним договором за умови письмового повідомлення Кредитора про це не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту дострокового погашення, за виключенням випадків, передбачених розділом VII даного договору (дострокове повернення кредиту на вимогу кредитора).

Згідно з п. 5.2.3 договору позичальник має право здійснювати дострокове часткове погашення кредиту за даним договором, тобто погашати кредит в розмірах більших, ніж це передбачено графіком зниження ліміту кредитної лінії відповідно до додатку №1 до даного договору.

Пунктом 5.4.10 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника у разі наміру здійснити дострокове повне або часткове погашення кредиту письмово повідомити кредитора не менше ніж за 10 календарних днів з урахуванням вимог пп.5.2.2 цього договору.

Відповідно до п.8.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами (уповноваженими представниками сторін) та скріплення підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором.

06.05.2014 р. постановою правління Національного Банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» № 260 (далі - Постанова № 260) відкликано та анульовано банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій ПАТ Банк «Морський» та припинено участь даного банку у системі електронних платежів Національного банку України.

Листом від 14.05.2014 року № 18-312/23111 Національним банком України було наголошено відповідачу на тому, що банк має розпочати процедуру ліквідації банку за ініціативою власників і відкрити накопичувальні рахунки в національній та іноземній валюті в Операційному управлінні НБУ, у тому числі і для зарахування коштів на ці рахунки.

Крім того, електронним повідомленням від 27.05.14 № 18-311/26311 Національний банк України повідомив банки України про те, що пунктом 4 Постанови N 260 банкам України заборонено встановлювати кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

При цьому, з дня набрання чинності Постановою N 260 банки України зобов'язані припинити кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, включаючи ПАТ "ЧОРНОМОРСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ" та ПАТ БАНК "МОРСЬКИЙ", які за повідомленням Центрального банку Російської Федерації здійснюють свою діяльність відповідно до федерального Закону Російської Федерації "Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на перехідний період".

Водночас, згідно пункту 5 Постанови N 260, банки, перелік яких наведено у додатку до цієї постанови, повинні припинити діяльність відокремлених підрозділів, які розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Отже, з дня набрання чинності Постанови N 260 відокремлені підрозділи банків втрачають право на здійснення усіх видів діяльності банків, передбачених статтею 47 Закону України "Про.банки і банківську діяльність" та внутрішніми положеннями банків. Водночас, згідно із вимогами пункту 5 Постанови N 260 відокремлені підрозділи банків України, розташовані в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, до їх закриття можуть здійснювати інші операції, які не є банківською діяльністю в розумінні частини третьої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та не свідчать про продовження банківської діяльності на тимчасово окупованій території.

Зокрема, відокремлені підрозділи банків, що знаходяться в процедурі припинення їх діяльності та закриття на території Автономної Республіки Крим та місті Севастополі, можуть приймати кошти від фізичних осіб-позичальників для виконання ними своїх зобов'язань перед банками, якщо такі операції є закінченням технологічного циклу конкретних кредитних операцій, виплачувати кошти за вкладами, в т. ч. у разі дострокового їх виконання на вимогу вкладників, тощо.

Таким чином, з дня набрання чинності Постановою N 260 банки України повинні припинити здійснювати банківську діяльність на території тимчасово окупованої Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та вжити заходів із закриття розташованих там відокремлених підрозділів і виключення їх з Державного реєстру банків.

Жодних доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог Національного банку України, викладених в листі від 14.05.2014 року № 18-312/23111 відповідачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, листом б/н, що отриманий відповідачем 26.05.14, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції у лівому нижньому кутку документа, позивач повідомив відповідача про намір достроково повернути кредит та виплатити проценти за період фактичного використання позичених коштів. Враховуючи, що у погашенні чергового платежу позичальнику було відмовлено з посиланням на обставини, що цьому перешкоджають, а також керуючись п. 5.2.2 кредитного договору, позивач повідомив відповідача про свій намір достроково повернути кредитні кошти та просив розробити та забезпечити порядок реалізації його права на дострокове повернення кредиту.

02.06.2014 року позивач з метою дострокового повернення кредиту виставив платіжне доручення № 65 від 02.06.14 на суму 245 000,00 грн. зі свого рахунку № 26003122100245, відкритого у ПАТ «Укрінбанк», на рахунок № 260040216146 відкритий у ПАТ Банк «Морський». Вказане платіжне доручення було повернуто ПАТ «Укрінбанк» без виконання з посиланням на постанову Правління НБУ № 260 від 06.05.14 з приміткою «недозволений рахунок».

16 червня 2014 року між ПАТ Банк «Морський» (первісний кредитор) та ТОВ «Епік-Україна» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за договором кредиту № 1460613-КЮ від 19.06.13, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) право грошової вимоги первісного кредитора за договором № 1460613-КЮ від 19.06.13 з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між первісним кредитором та ПП «Юголомресурс» (боржник). Загальна сума заборгованості боржника за правочином, вказаним у п.1. цього договору, станом на дату укладення цього договору становить 1621469,85 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 1475000,00 грн., заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам - 146469,85 грн.

Згідно з п. 1.2 договору цесії до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п.1.1 цього договору.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконуються договірні зобов'язання за кредитним договором в частині прийняття дострокового повернення кредиту, позивач просить розірвати договір, посилаючись на ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України ).

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо не встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України також передбачає припинення зобов'язання у разі його розірвання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї х сторін за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з повідомленням про дострокове повернення кредиту та вчинив відповідні дії для погашення кредитної заборгованості, про свідчать лист позивача від 26.05.14 та платіжне доручення № 65 від 02.06.14, проте у зв'язку з тим, що відділення відповідача на території України припинили свою діяльність, позивач був позбавлений передбаченого п. 5.2.2 кредитного договору та ст.. 531 ЦК України права, достроково виконати своє зобов'язання щодо повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст.. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що невжиття відповідачем дій, спрямованих на реалізацію права позивача на дострокове погашення кредиту свідчить про відмову відповідача прийняти дострокове погашення кредиту. Вказані обставини підтверджуються також ненаданням відповідачем відповіді на лист позивача від 26.05.14 щодо його наміру достроково повернути кредит та забезпечення порядку реалізації права позивача на дострокове повернення кредиту.

В той же час, суд критично розцінює посилання відповідача на свій лист-відповідь вих.. № 1359/04 від 28.05.14, оскільки в самому листі, що датований 28.05.14 йдеться про заяву позивача від 12.06.14. Крім того, відповідачем не було надано належних доказів направлення позивачу вказаного листа, а представник позивача отримання такого листа заперечує. Судом не приймаються твердження відповідача про направлення вказаного листа простою кореспонденцією з посиланням на п.9.11 кредитного договору, яким передбачено саме такий спосіб надсилання повідомлень, оскільки абзацом 2 пункту 9.11 кредитного договору встановлено, що підтвердженням факту відправки однією стороною іншій повідомлення є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт відправки або вручення повідомлення іншій стороні. Таким чином, надана відповідачем на підтвердження направлення позивачеві листа від 28.05.14 копія сторінки з журналу вихідної кореспонденції ПАТ Банк «Морський», не приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту направлення такого листа.

Так само, не приймаються судом твердження відповідача, що позивач (боржник) не позбавлений можливості здійснити повне погашення кредиту шляхом надання грошових коштів у депозит нотаріусу, шляхом здійснення банківського переказу тощо, оскільки відповідно до Постанови правління НБУ N 260 банки України зобов'язані припинити кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, включаючи ПАТ БАНК "МОРСЬКИЙ", які за повідомленням Центрального банку Російської Федерації здійснюють свою діяльність відповідно до федерального Закону Російської Федерації "Про особливості функціонування фінансової системи Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на перехідний період".

Крім того, відповідно до п. 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5 прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів проводиться за місцем виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 532 ЦК України місцем виконання за грошовим зобов'язанням провадиться - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача про неможливість дострокового повернення кредиту шляхом банківського переказу або внесення коштів на депозит нотаріуса.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з боку відповідача мало місце істотне порушення кредитного договору, яке полягало невжитті відповідачем заходів, спрямованих на належне виконання зобов'язання, тобто фактично у відмові прийняти дострокове погашення кредиту.

В свою чергу позивач правомірно розраховував на можливість дострокового погашення кредиту та мав всі підстави очікувати на відповідне уникнення сплати зайвих відсотків та комісій за користуванням кредитом.

Частиною 5 ст. 653 ЦК України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Посилання відповідача на незазначення позивачем конкретного розміру збитків, що були спричинені неможливістю дострокового повернення кредиту, є необґрунтованими, оскільки позивачем не було заявлено вимогу про відшкодування збитків, завданих у зв'язку з істотним порушенням відповідачем договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином доведено факт звернення до відповідача із пропозицією про дострокове повернення кредиту, а також фактичне вчинення дій з метою повернення кредитних коштів, в той же час відповідачем не було доведено вчинення дій щодо належного прийняття виконання зобов'язання за кредитним договором.

Крім того, судом відхиляються посилання відповідача на договір від 16.06.14 про відступлення права вимоги за договором кредиту № 1460613-КЮ від 19.06.13, оскільки станом на момент звернення позивача з даним позов до суду, вказаний договір укладений не був, таким чином у позивача не було можливості здійснити виконання за кредитним договором на користь третьої особи-2 (нового кредитора). Так само, сам факт укладення договору про відступлення права вимоги за договором кредиту № 1460613-КЮ від 19.06.13 жодним чином не впливає на факт істотного порушення умов кредитного договору з боку відповідача, що мало місце станом на момент звернення позивача до суду.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування передбачених законом, та, зокрема ст. 651 ЦК України , підстав для розірвання кредитного договору № 1460613-КЮ від 19.06.13, і тому заявлені позивачем вимоги про розірвання договору є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Юголомресурс" задовольнити.

2. Розірвати кредитний договір № 1460613-КЮ від 19.07.2013 року, укладений між Приватним підприємством "Юголомресурс" та Публічним акціонерним товариством Банк "Морський".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Морський" (99000, м. Севастополь, вул. Брестська, буд. 18, корпус А, ідентифікаційний код 20748213) на користь Приватного підприємства «Юголомресурс» (54029 м. Миколаїв, вул. 7-А Поперечна, буд. 1, ідентифікаційний код 34607240) судовий збір в сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин