Постанова

від 06.10.2014 по справі 921/549/14-г/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 921/549/14-г/6

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації

на рішення господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014р.

у справі № 921/549/14-г/6

за позовом Приватного підприємства «Новий крок», м.Бережани

до Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації, м.Бережани

про стягнення заборгованості в сумі 40336,00 грн. за договором підряду ,

з участю представників :

від скаржника - Болюх І.В.

від позивача - Фик Р.О.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014р. у справі № 921/549/14-г/6 (суддя Шумський І.П.) задоволено позов Приватного підприємства «Новий крок», м.Бережани та стягнуто з Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації 40336,00 грн. заборгованості та 1827,00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач - Відділ освіти Бережанської районної державної адміністрації подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки задовольняючи позовні вимоги Приватного підприємства «Новий крок», суд першої інстанції помилково визнав встановленими та доведеними обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, і які належним чином в судовому засіданні доведені не були. Крім того, на думку скаржника, позивач, звернувшись із позовною заявою 13.05.2014р., пропустив встановлений законом строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

04 квітня 2011 року між відділом освіти Бережанської районної державної адміністрації та ПП "Новий крок" укладено договір на виконання підрядних робіт, за змістом якого підрядник (позивач) взяв на себе зобов'язання виконати роботи по реконструкції корпусу №4 Божиківського НВК "ЗНЗ I-II ст.ДНЗ" в с. Божиків Бережанського району, а замовник (відповідач) зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість із розрахунку 30% на умовах передплати в сумі 12100 грн., та остаточним проведенням оплати після підписання акта виконаних робіт (п.п1.1,2.2,3.2 угоди).

У пункті 2.1 договору від 04 квітня 2011 року сторони визначили кошторисну вартість робіт в сумі 40336 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, підписаних сторонами без заперечень довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ-3, акта виконаних підрядних робіт за період з 01 по 15 квітня 2011 року форми №КБ-2в, підсумкової відомості ресурсів до акта приймання виконаних підрядних робіт, ПП "Новий крок" виконало своє зобов'язання у повному обсязі на суму 40336 грн.

Претензій щодо відступів від положень угоди або інших недоліків від замовника не надходило.

При цьому, попередня оплата замовником не здійснювалась.

Не оплаченими залишились виконані роботи і безпосередньо після підписання акта виконаних робіт.

28 листопада 2012 року ПП "Новий крок" звернулось до відповідача з претензією №28 про здійснення розрахунку в сумі 40336 грн.

У відповіді на претензію №1076/01-17 від 21.12.12р., відділ освіти Бережанської РДА запевнив ПП "Новий крок", що кошти необхідні для оплати виконаних робіт за договором від 04 квітня 2011 року будуть передбачені при формуванні бюджету на 2013 рік.

Не виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті отриманих послуг, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушеного права.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, боржник повинен виконати його в семи денний термін з дня пред'явлення про це вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписи ч.1 ст. 837 ЦК України визначають, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ч.1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

На відміну від правочинів купівлі-продажу, договір підряду не передбачає, в окремих випадках, обов'язку контрагента провести оплату негайно після отримання товаророзпорядчих документів.

Укладеним між сторонами по справі договором підряду від 04 квітня 2011 року, остаточний строк оплати вартості виконаних робіт чітко встановлений не був, а визначався періодом після підписання акта виконаних робіт (п.3.2 угоди).

Таким чином, термін виконання відповідачем свого зобов'язання по внесенню коштів виникав за умовами, передбаченими ч.2 ст. 530 ЦК України в семиденний термін з дня пред'явлення про це вимоги кредитора.

Така вимога, у формі претензії, була надіслана позивачем 28 листопада 2012 року. Відтак, строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого права позивачем (станом на 02 червня 2014 року) не пропущено.

Судом з'ясовано, що в порушення умов договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14, 629 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193 ГК України, відповідач за виконані роботи не розрахувався, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 40336 грн.

Доказів на підтвердження іншого, у т.ч. погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення 40336 грн. є обгрунтованими.

Слід також зазначити, що у відповідності до п.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 п.5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (п.1 ст. 264 ЦК України).

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), згідно з п. 4.4.1 постанови пленуму від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Вищий господарський суд України рекомендує господарському суду у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

При цьому, визнання пред'явленої претензії належить до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку.

В силу ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З претензією про проведення розрахунку підрядник звернувся в листопаді 2012 року, на яку у грудні 2012 року отримав відповідь про включення суми, необхідної для погашення заборгованості до бюджету на 2013 рік (визнання претензії).

Зважаючи на усе вищеперелічене, підстав для застосування строку позовної давності та відмови у позові через його пропуск, станом на час розгляду справи у суду немає.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відділу освіти Бережанської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 10.07.2014р. у справі № 921/549/14-г/6 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

6. Повний текст постанови складено « 06» жовтня 2014р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.