Постанова

від 29.09.2014 по справі 815/5018/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5018/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Трунова Г.А.

представника відповідача Мазур Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ІН - АГРО» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить:

- скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002282206 від 10.07.2014 року.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем ст.ст. 44, 201, 138, 139, 198 ПК України, відображені в акті перевірки, зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських відносин позивача з ПП «Біржа музичних інструментів». Так, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки представник відповідача прийшов до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ПП «Біржа музичних інструментів» господарських операцій, оскільки воно було створено для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Також перевіряючими зроблений висновок про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем наявними первинними документами, оскільки документи складені за операціями з ПП «Біржа музичних інструментів» неможливо вважати первинними на підставі кримінального провадження № 32012110000000074 порушеного за фактами скоєння злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального кодексу України, оскільки діяльність ПП «Біржа музичних інструментів» носила фіктивний характер, а також Актів ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 319/23-611/36337046 від 05.09.2011 р. з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.05.2011 р. та № 162/23-611/36337046 від 07.09.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій податку на-додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2011 р., якими встановлено нікчемність правочинів з контрагентами.

При цьому податковим органом в ході перевірки не з'ясовувалось чи відбувався насправді рух товарів від продавця (постачальника) до покупця/надання послуг, а також не вивчались документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування торгово-матеріальних цінностей/надання послуг.

Отже, висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в обґрунтування заявленої правової позиції надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відсутність реально вчиненої господарської операції, та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє TOB «Ін-Агро» формувати дані податкового обліку щодо визначення витрат та податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по зазначеним господарським операціям, в зв'язку з тим, що діяльність вищезазначених підприємств не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пункту 14.1.36 ПК України, згідно якого господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.

Отже, договора укладені між TOB «Ін-Агро» не спричиняють реального настання правових наслідків, а саме: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин TOB «Ін - Агро» із ПП «Біржа музичних інструментів» по ланцюгу постачання, а також в порушення п.138.2 ст. 138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (із змінами та доповненнями), встановлено завищення витрат на загальну суму 16837994,33грн., що привело до заниження податку на прибуток на загальну суму 3862659 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 25.04.2014 р. № 000914/799, головним державним ревізором інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 України та відповідно до Наказу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів Одеської області від 25.04.2014 №905, було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ін - Агро» (код ЄДРПОУ 34506329) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Біржа музичних інструментів» (код ЄДРПОУ 36337046) за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 рр.

Згідно п.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011р. за №34/18772, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 6 Порядку №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

За результатами перевірки було складено акт № 2689/15-53-22-06/34506329 від 16.05.2014 р. яким встановлено порушення:

1) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6. ст. 198. п.201.1. п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 2649046 грн., у т. ч: за квітень 2011 на суму 519 828 грн.; за травень 2011 на суму 1 969 989 грн.; за червень 2011 на суму 159229 грн.

2) п.44.1 ст. 44. п.138.2, п.138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток у сумі 3 862 659 грн., у т.ч. за півріччя 2011 року на суму 3586455 грн.: за три квартали 2011 року на суму 3717374 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 130919 грн.; за 2011 рік на суму 3756819 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 - 39445 грн.; за 1 квартал 2012 рік на суму 105840 грн. (а/с. 8 - 21).

На підставі акту, 10.07.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0002282206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 3 889 120 грн.(а/с. 23) та податкове повідомлення - рішення №0002292206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 2 649 047 грн.(а/с. 24).

Надаючи належну правову оцінку спірним господарським операціям суд виходив з такого.

Щодо податку на прибуток.

Згідно договору від 01.04.2011 №Тр-0104 «Надання організації транспортних послу», ПП «Біржа музичних інструментів» (Виконавець) зобов'язується за плату та за рахунок TOB «Ін-Агро» (Замовник) організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом далі «Послуги» (а/с. 28 - 33).

Також в договорі зазначено, що згідно з письмовою заявою «Замовника» «Виконавець» може також надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу, перевірка кількості та стану вантажу, зважуванню вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціальних лабораторій), підбір зразків товару, сплата мита, зборів та витрат, покладених на замовника, виконання митних формальностей, одержаних інших необхідних документів.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі вказаного договору, журналу - ордеру за І - ІІ квартали 2011 року, оборотно - сальдової відомості, картки рахунку по рахунку № 631 «Розрахунки постачальниками» TOB «Ін -Агро» було віднесено до витрат 4 301 900,17 грн.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, факт поставки товарів, їх доставку та транспортування за договорами укладеними між позивачем із контрагентом ПП «Біржа музичних інструментів».

Крім того, суд критично ставиться до посилань податкового органу у Акті перевірки на проведену почеркознавчу експертизу підписів директора ПП «Біржа музичних інструментів» Молодих О.О. на податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень місяць 2011 р. та додатками № 5 до них, оскільки вказана експертиза проводилась в рамках кримінального провадження № 32012110000000074.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.

Як уже зазначалося, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Так, наприклад наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел TOB «Ін-Агро» на укладення договорів з котрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Позивачем документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення нереального правочину не встановлено, що виключає таку його кваліфікацію.

Крім того, судомзвертає увагу, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду справи позивачем доведено наявість фізичних, технічних та технологічних можливостеї TOB «Ін-Агро» для вчинення правочинів з іншими контрагентами, що становлять зміст господарської операції. Зазначені обставини підтверджуються первинною документацією TOB «Ін-Агро», яка була надана представником позивача та міститься в матеріалах справи.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якиб спростовували рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг). В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів про відсутність змін в активах TOB «Ін-Агро» внаслідок укладання нереальних правочинів та здійснення вищевказаних оподатковуваних операцій.

Також суд критично ставиться до посилань податкового органу на обов'язкову необхідність ведення товаро - транспортних накладних, оскільки відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

В свою чергу представником позивача надані Договори - заявки на здійснення транспортно - експедиційнгих послуг та Акти виконаних робіт із переліком ТТН згідно договорів (а/с. 102 - 135), які містять відомості щодо маршрутів, грузавідправниа, місця відправлення, дати загрузки, вартості перевезення та інш.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адінітсративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002282206 від 10.07.2014 року

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002292206 від 10.07.2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н. В.

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002282206 від 10.07.2014 року

Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області № 0002292206 від 10.07.2014 року.

29 вересня 2014 року.