Ухвала

від 01.10.2014 по справі 22-ц/796/12046/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

факс 284-15-77 e- m ail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа 752/9104/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Шевченко Т.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12046/2014 Доповідач - Музичко С.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Музичко С.Г.

Суддів - Кравець В.А., Семенюк Т.А.,

при секретарі - Круглику В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 08.08.2014 року у цивільній справі за позовом заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві та Головне управління Держземагенства у м. Києві, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року в задоволенні позову заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, заступник Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування цієї земельної ділянки у ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до висновків, що при укладанні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 липня 2010 року в момент його вчинення дотримано вимог ст. 203 ЦК України . ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, та відповідно до ст. 388 ЦК України відсутні підстави витребувати таке майно.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також,.інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно із ст..116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 «Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 1.4 Інструкції державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 7. Постанови № 9 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської міської ради від 29.10.2009 р. № 631/2700 затверджено проект землеустрою та передано громадянину ОСОБА_6 земельна ділянки площею 0,0959 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. (а.с.38)

29.10.2009 року на підставі зазначеного рішення Київської міської ради відповідачеві ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №423692.

24 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3. укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за №1719, відповідно до умов якого останній продав земельну ділянку площею , кадастровий номер 8000000000: 90 :295:0008, яка знаходиться по АДРЕСА_1.(а.с.11-12)

В подальшому 23.02.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Київською міською радою вчинено всі необхідні дії необхідні для прийняття рішення про затвердження проекту відведення та передачу у власність ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку а саме: прийнято заяву про передачу у приватну власність земельної ділянки, проекту її відведення з відповідними графічними матеріалами, висновку щодо відведення земельної ділянки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, висновку про передачу земельної ділянки у власність Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Дані обставини також були предметом розгляду і дослідження у адміністративному позові і встановлені рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 р.,тому не потребують доказуванню відповідно до положень ст. 61 ЦПК України.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України п.102 «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 «Визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення субєкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти».

Щодо державних актів на права власності на земельну ділянку суд першої інстанції зазначив, що оскільки вони не є правочином, то відсутні підстави визнавати їх недійсними

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303 , 304 , 307 , 308 , 313-315 ЦПК України , колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заступника Дніпровського екологічного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 08.08.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді