Рішення

від 22.07.2014 по справі 183/2661/14-ц

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2661/14-ц

№ 2/183/2516/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22.07.2014 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді -Березюк В.В.,

при секретарі- Тен І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 приватного підприємства «Аваль Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про визнання договору недійсним та застосування реституції, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом,в якому просить визнати недійсним договір від 31.05.2013 р. №016377, укладений між ним та Приватним підприємством «Аваль Інвест» і зобов'язати останнє повернути кошти в розмірі 15 100,00 грн.як незаконно отримані за наслідками укладення вказаного договору, визнати недійсним договір від 31.05.2013 р. №016377, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» і зобов'язати останнє повернути кошти в розмірі 47 500,00 грн.як незаконно отримані за наслідками укладення вказаного договору.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що31.05.2013 року між ним та ПП «Аваль Інвест» (далі-Відповідач-1) було укладено договір № 016377, предметом якого є надання консультаційних послуг з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Перший Страховий БАНК».Вартість послуг за цим договором становила 15 100,00 грн., які позивач оплатив. За вказаним договором Відповідач-1 зобов'язався оформити договір №016377 від 31.05.2013 року та додатки до нього між позивачем та ТОВ «Аваль Інвест» (далі - Відповідач-2).

31.05.2013 р. між Позивачем та Відповідачем-2було укладенодоговір№ 016377 , предметом якого є надання послуг, спрямованих на придбання безвідсоткової позики у сумі 150 000,00 грн., на умовах Програми діяльності «Перший Страховий БАНК».

Таким чином, предметом цього договору є надання послуг з адміністрування програми, що умовно називається «Перший Страховий БАНК»» та базується на створенні Товариств Партнерів, метою яких є придбання безвідсоткової позики у групах.

Відповідно до ст.2 цього договору Учасник зобов'язується:

- Одноразово сплатити Вступний платіж у день підписання Сторонами даного Договору;

- Своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає у себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику, та платіж за Юридичний супровід за Програмою «Перший Страховий БАНК».

З метою отримання безвідсоткової позики на суму 150 000,00 грн.позивач загалом перерахував Відповідачу- 1і Відповідачу-2 сумму у розмірі 62 600,00 грн. З них Відповідачу-2 перераховано авансові платежі у сумі 36 250,00 грн., щомісячні внески до фонду учасників в сумі 11 250,00 грн. (9 внесків з 06.2013 по 02.2014р.). Відповідачу-1 перераховано за консультаційні послуги 15 100,00 грн.

Позивач вважає, що укладений 31.05.2013 року договір №016377 був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача; забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Він зазначає, що при умові належного роз'яснення йому усіх умов та наслідків договору позивач не погодився б на його укладення. Позивач вважає укладений договір такими, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує права позивача як споживача послуг та як громадянина України, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення договору та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

По-перше, здійснені позивачем оплати не створюють для Відповідачів будь-яких обов'язків, а останні покладають на партнерів програми придбання безвідсоткової позики в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.Відповідно до ч.ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману; спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.Згідно ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.Відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Так, з одного боку з умов оспорюваного Договору випливає, що згідно із предметом договору дії Відповідачів спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатках до даних Договорів, на умовах діяльності Програми «Перший Страховий БАНК». Однак, з аналізу інших умов Договору слідує, що Відповідачі не надають безвідсоткових позик, а формують товариства партнерів, які за рахунок власних внесків формують фонди групи. Після цього здійснюються Асигнаційні акти для надання Права на отримання позики.

Таким чином, Відповідач, відповідно до умов Договору формує товариства партнерів програми «Перший Страховий БАНК» за рахунок сплати щомісячних Загальних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти учасників самої програми, формуванні фонду даної програми. Крім того, з фонду програми формується Фонд реєстру, який призначений для витрачання на користь учасників коштів і знаходиться на спеціальному рахунку Відповідача у банківській установі. Відповідач організовує Захід з розподілу грошового фонду, який проводиться не рідше одного разу на два місяці, коли фонд учасників є достатнім. При цьому, Рішення про надання позики надається не всім учасникам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Отже, розподіл Фонду учасників проходиться по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів Відповідача оплачує іншому учаснику програми безвідсоткову позику. При цьому надання одному учаснику програми позики є компенсацією за рахунок інших учасників програми, залучених до програми «Перший Страховий БАНК».Таким чином, вказаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Позивач на підтвердження своїх доводів також посилається на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 16.01.2013р. №6-161цс12, від 23.05.2012 р. №6-35цс12, від 27.03.2013 р. № 6-22ц13.

По-друге,вІнформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2012 р. № 10-729/0/4-12 визначено, що вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах із підстав невідповідності вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон про фінансові послуги)суд, досліджуючи подані сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг. Слід брати до уваги те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про фінансові послуги, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.Перелік фінансових послуг,передбачений ч. 1 ст. 4Закону про фінансові послуги, не є вичерпним, оскільки п. 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.Водночас відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону про фінансові послуги діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.Таким чином, при розгляді справи суд повинен перевіряти доводи позивача та надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з'ясовувати чи охоплюються правовідносини, що виникли між сторонами, поняттям «операції з адміністрування фінансування в групах», чи діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг, чи відноситься вона до сфери фінансових послуг.

Отже, діяльність Відповідача пов'язана із наданням послуг на умовах програми, що базується на створенні реєстру учасників (учасників програми), метою яких є надання безвідсоткової позики у порядку і на умовах, передбачених Договором та Умовами Програми, що є по-суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - Відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від Позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Отже на момент укладання договору № 016377 від 31.05.2013 року ТОВ «Аваль Інвест» надавав відповідні фінансові послуги не будучи фінансовою установою і не маючи на це відповідної ліцензії.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законодавством. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Все вищевикладене дає підстави стверджувати, що оспорюваний правочин не відповідає чинному законодавству України, внутрішній волі позивача та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, вчинений з введенням в оману позивача щодо істотних умов, та дає законні підстави для визнання договору недійсним.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі, заперечення на позов відповідачами не надано, тому, на підставі ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи той факт, що сторони в судове засідання не з'явились, на підставі ст.197 ЦІПК України фіксування процесу технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2013 року між позивачем та ПП «Аваль Інвест» було укладено договір № 016377 (надалі - Договір-1), за умовами якого ПП «Аваль Інвест» взяло на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) за плату інформаційні, консультаційні та роз'яснювальні послуги з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Перший Страховий БАНК» (надалі - Програма), а також оформити договір №016377 від 31.05.2013 року та додатки до нього між позивачем та ТОВ «Аваль Інвест» (а.с.22) . Вартість послуг за цим договором становила 15 100,00 грн. Позивач оплатив зазначену суму на рахунок ПП «Аваль Інвест», але не у якості оплати за послуги ПП «Аваль Інвест», а в якості вступного платежу за договором № 016377, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.18).

31.05.2013 року між позивачем та ТОВ «Аваль Інвест» було укладено договір № 016377 (надалі - Договір-2) згідно п. 1.1 якого за цим Договором Товариство (відповідач-2) за згодою Учасника (позивач) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Перший Страховий БАНК», надалі за текстом «Програма», що міститься в Додатку №2 до даного Договору, і які є невід'ємними частинами цього Договору, в тому числі: а) забезпечити обслуговування учасника за умовами Договору;б) повідомити Учаснику Програми про реєстрацію Договору;в) організовувати та проводити розподіл Фонду Учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників; г) надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені Договором та Додатками до нього (а.с.21). Безвідсоткова позика та строки розрахунків по даному Договору зазначаються в Додатках до Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до ст. 2 цього Договору Учасник зобов'язується:

- Одноразово сплатити Вступний платіж у день підписання Сторонами даного Договору;

- Своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає у себе платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Товариство надає відповідні суми у безвідсоткову позику, та платіж за Юридичний супровід за Програмою «Перший Страховий БАНК».

Згідно Додатку №2 до Договору-2 (терміни), Програма «Перший Страховий БАНК» - це програма, що базується на залученні учасників, метою яких є отримання безвідсоткової позики на термін у порядку і на умовах, передбачених договором та додатками до нього; Безвідсоткова позика - грошова сума у безготівковій формі, що надається учаснику на умовах Програми «Перший Страховий БАНК» та зазначена в додатку №1 до договору; Учасник - фізична особа, яка досягла повноліття, усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, і яка виявила бажання отримати безвідсоткову позику на умовах Програми «Перший Страховий БАНК», доручила Товариству в її інтересах і за її рахунок вчинити певні дії, підписала договір та додатки до нього; Фонд учасників - це сума платежів, сплачених учасниками, що витрачаються на їх користь і знаходяться на спеціальному рахунку Товариства в банківській установі; Вступний платіж - це одноразовий платіж, що підлягає сплаті учасником в момент підписання договору за реквізитами, вказаними Товариством, та являє собою узгоджені сторонами витрати, пов'язані із включенням учасника до Програми «Перший Страховий БАНК»; Загальний платіж - це щомісячний платіж, який складається з суми платежу до Фонду Учасників та платежу за юридичний супровід за Програмою «Перший Страховий БАНК»; Платіж до Фонду учасників - частина загального платежу, за рахунок якого Товариство здійснює надання безвідсоткової позики, сума якої зазначена в додатку №1 до договору та відповідає графіку платежів; Захід з розподілу Фонду учасників - захід на якому приймається рішення про надання безвідсоткової позики учасникам; Рішення про надання безвідсоткової позики - право на отримання учасником відповідної суми у безвідсоткову позику за рахунок Фонду учасників. Рішення надається учаснику за результатами Заходу з розподілу Фонду учасників (а.с.19).

Згідно Додатка № 1 до цього Договору, сума безвідсоткової позики складає 150 000,00 грн., вступний платіж складає 15 100,00 грн., загальний щомісячний платіж складає 1 250,00 грн.(а.с.23).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 14.06.2013 року по 06.02.2014 року позивач сплатив на рахунок ТОВ «Аваль Інвест» платежі до фонду учасників на загальну суму 47 500,00 грн., з яких щомісячні внески складають 11 250,00 грн. (9 внесків), авансові платежі складають 36 250,00 грн. (а.с.11-18).

Статтею 4 Додатку №2 до Договору-2 передбачено, що Товариство організовує захід з розподілу фонду учасників коли фонд учасників є достатнім і цей захід проводиться не рідше одного разу на два місяці. Учасники, що не виконують своїх зобов'язань, передбачених договором та відповідними додатками до нього, не допускаються до участі у заході. Рішення про надання безвідсоткової позики надаються у кількості, встановленій Товариством, із врахуванням фонду учасників, сформованого не пізніше 3 днів до дати проведення заходу. Отримання рішення про надання безвідсоткової позики не звільняє учасника від сплати чергового та наступних загальних платежів.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Висновок про саме таке застосування ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» міститься в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-40цс13).

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом спірного Договору-2, укладеного в рамках функціонування Програми «Перший Страховий БАНК», є надання учаснику програми послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою отримання останнім безвідсоткової позики.

Згідно ст. 14 Додатку №2 до Договору-2 Товариство гарантує надати учаснику безвідсоткову позику за умов виконання останнім всіх умов договору та додатків до нього.Передбачені Договором-2 умови дозволяють учасникамневеликими щомісячними внесками формувати фонд учасників, за рахунок якого учасникам і видаються позики.

Таким чином, в Договорі-2 передбачено, що учасник сплачує кожного місяця відповідну частину від суми заявленої ним для отримання безвідсоткової позики. В розглядуваному випадку - 1 250,00 грн., що складає 1/120 частину від розміру безвідсоткової позики,а після отримання позики учасник зобов'язаний і надалі сплачувати щомісячні платежі до повногопогашення суми позики.

Отже, Договором-2 передбачена щомісячна сплата платежів до фонду, з якого учаснику надається позика, а не за можливість одержання права на отримання позики, купівлю товару (послуги).

Отже, за Програмою «Перший Страховий БАНК» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за договором, має право отримати позику через механізм, передбачений в договорі, оскільки програма функціонує таким чином, що кількість учасників, яким надається право на отримання позики, відповідає сумі сформованого фонду учасників, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників.

За таких обставин, доводи позивача про те, що діяльність ТОВ "Аваль Інвест" за Договором-2 є функціонуванням "пірамідальної схеми", суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" у зв'язку з відсутністю головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між учасниками програми є тільки в часі одержання позики кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, не заслуговують на увагу й доводи позивача про те, що умови договору, укладеного з ТОВ "Аваль Інвест", є несправедливими з огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Договору-2 підписання цього договору та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння учасником його умов.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Так, за змістом ч. 5 цієї статті у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Тобто ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить інші самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Однак позивач не зазначає у чому саме полягає несправедливість положень Договору-2, а лише цитує норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Зі змісту позовної заяви вбачається, що обгрунтовуючи недійсність Договору-2 позивач посилається на п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 цього Закону, яка регулює питання недійсності угоди у зв'язку зі здійсненням нечесної підприємницької практики (діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною), але ж ці дві статті передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним згідно ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

У той же час, для вирішення справи необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ "Аваль Інвест" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових послуг віднесено надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Отже, суд вважає, що діяльність Відповідача-2, пов'язана із наданням послуг на умовах Програми «Перший Страховий БАНК», що базується на створенні групи учасників метою яких є отримання безвідсоткової позики у порядку і на умовах, передбачених Договором та Умовами Програми, є діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - Відповідач-2 здійснює операції з фінансовими активами (грошовими коштами), отриманими від учасників Програми у вигляді вступних внесків, щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб надаючи відповідні позики, і має прибуток від такої діяльності.

За таких обставин, для здійснення своєї діяльності на умовах Програми «Перший Страховий БАНК», ТОВ «Аваль Інвест» повинно було отримати відповідну ліцензію. В матеріалах справи відсутні, а ТОВ «Аваль Інвест» не надано будь-яких доказів щодо наявності у останнього такої ліцензії.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, на момент укладання договору № 016377 від 31.05.2013 року ТОВ «Аваль Інвест» здійснював діяльність з надання фінансових послуг не будучи фінансовою установою і не маючи на це відповідної ліцензії, що, на переконання суду, є підставою для визнання цього договору недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, ТОВ «Аваль Інвест» повинне повернути позивачу всі отриманні за недійсним договором кошти в сумі 47 500,00 грн.

У той же час, суд не вбачає підстав для визнання недійснимдоговору № 016377 від 31.05.2013 року, укладеного між позивачем і ПП «Аваль Інвест», предметом якого є надання позивачу за плату інформаційних, консультаційних та роз'яснювальних послуг з питань діяльності та подальшої участі у Програмі діяльності «Перший Страховий БАНК», а також оформлення договору №016377 від 31.05.2013 року та додатків до нього між позивачем та ТОВ «Аваль Інвест», оскільки, по-перше, позивач не обґрунтував у чому полягає недійсність саме цього договору, а по-друге, заявлені позивачем підстави недійсності договору з ТОВ «Аваль Інвест» не можуть бути застосовані до договору з ПП «Аваль Інвест» через їх різну правову природу. З підстав, заявлених позивачем, не підлягає стягненню з ПП «Аваль Інвест» і сплачена позивачем сума у розмірі 15 100,00 грн. Однак позивач не позбавлений права звернутись до суду з вимогою про повернення сплачених сум з інших правових підстав.

Тож в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Аваль Інвест» підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 718,60 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 216, 227 ЦК України, Законом України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", Законом України "Про захист прав споживачів", суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Аваль Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» про визнання договору недійсним та застосування реституції,- задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 016377 від 31.05.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест».

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» (код ЄДРПОУ 36456998) повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачені останнім за недійсним договором № 016377 від 31.05.2013 року грошові кошти в сумі 47 500,00 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аваль Інвест» (код ЄДРПОУ 36456998) на користь держави судовий збір в сумі 718 грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданною протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковский міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Березюк