Постанова

від 22.09.2014 по справі 815/3705/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/3705/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Приватного виробничого підприємства "Танго" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 року до суду надійшов адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Танго" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №0002002210.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року, на підставі якого 29 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002002210 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 687445 грн., з яких 563255 грн. за основним платежем та 124190 грн. за штрафними санкціями. Позивач не згоден з висновками даного Акту, вважає їх необгрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки при проведенні перевірки Приватне виробниче підприємство "Танго" надало усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, у тому числі підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій; податковий статус їх учасників; зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року, у задоволені адміністративного позову Приватного виробничого підприємства "Танго" до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року №0002002210 - відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2014 року задоволено частково касаційну скаргу Приватного виробничого підприємства "Танго", постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 року вказано, що з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати первинні бухгалтерські документи. При новому розгляді суди повинні також врахувати, що "добросовісний платник податків" не може нести відповідальність за неправомірні дії постачальників товару чи зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

При новому розгляді справи, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених у позові підстав.

Представник відповідача позов не визнала, надала заперечення, згідно яких позовні вимоги вважає безпідставними, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 29 квітня 2013 року №0002002210 законним, тому у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.09.2014 року відповідно до приписів ст.55 КАС України, судом здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, процесуальним правонаступником - Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, яку утворено внаслідок проведення відповідної реорганізації системи державних податкових органів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 29.09.1997 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано Приватне виробниче підприємство "Танго" за № 15561070010011162, остання реєстраційна дія проведена 26.12.2012 року.

Приватне виробниче підприємство "Танго" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.05.1998 року за № 124 року, станом на момент перевірки перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м.Одеси, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків № 2839/29-008 від 21.08.2006 року.

18 березня 2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ПВП "Танго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з платниками податків ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "Володимир", ПАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", ПАТ "Разнобитпродукт", ПП "К"Комплекси контролю", ДП "Інженерний центр "Промзв'язок", ТОВ "Парадіс Сервіс", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль", ВКФ "Ніка Пласт" за весь період взаємовідносин. За результатами перевірки складено акт № 42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим на придбання товарів від ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "К"Комплекси контролю", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль".

Перевіркою встановлено порушення ПВП "Танго" п.198.3 ст.198 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на додану вартість на суму 563255 грн., у тому числі по періодам: квітень 2011р. - 27816 грн., травень 2011р. - 10835 грн., червень 2011р. - 27850 грн., серпень 2011р. - 27633 грн., вересень 2011р. - 13500 грн., жовтень 2011р. - 38088 грн., листопад 2011р. - 9802 грн., грудень 2011р. - 69372 грн., січень 2012р. - 26899 грн., лютий 2012р. - 37521 грн., березень 2102р. - 14266 грн., квітень 2012р. - 34930 грн., травень 2012р. - 48610 грн., червень 2012р. - 36967 грн., липень 2012р. - 41804 грн., серпень 2012р. - 35529 грн., вересень 2012р. - 31833 грн.

При цьому, будь-яких порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам позивача з платниками податків ПП "Володимир", ПАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", ПАТ "Разнобитпродукт", ДП "Інженерний центр "Промзв'язок", ТОВ "Парадіс Сервіс", ВКФ "Ніка Пласт" відповідачем виявлено не було, і взаємовідносини з цими підприємствами в акті перевірки № 42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року взагалі не відображені.

29 квітня 2013 року на підставі акту №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002002210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 687445 грн., з яких за основним платежем - 563255 грн. та штрафними санкціями - 124190 грн.

Під час проведення перевірки ПВП "Танго", відповідачем були використані акти, складені контролюючими органами по наступним підприємствам: по ТОВ "Альта Логістик" Акти №700/3-23-20-35077517 від 06 липня 2011 року, №80/3-22-30-35077517 від 29 березня 2012 року, отримані від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва; по ТОВ "Компанія Грифон Консалт" Акти №59/23-7/36048906 від 11 січня 2012 року, №4848/22-2/36048906 від 12 листопада 2012 року, отримані від ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ТОВ "Мембрана Техно-Імпульс" Акти №4851/22-8/35060241 від 13 листопада 2012 року, №1081/22-3/35060241 від 03 травня 2012 року, складені ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ТОВ "Еліт Консалт" Акт №1677/23-9 від 28 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ТОВ "Ювілайт" Акт №5173/22-8/37700606 від 28 листопада 2012 року, отриманий від ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ТОВ "Віннерком" Акти №2336/22-9/365885555 від 11 липня 2012 року і №5166/22-9/365885555 від 28 листопада 2012 року, отримані від ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ТОВ "Форсаж-Медіамаркет" Акти №5169/22-4/33498731 від 28 листопада 2012 року, №2385/22-4/33498731 від 12 липня 2012 року і №4093/22- 4/33498371 від 03 жовтня 2012 року, отримані від ДПІ у Печерському районі м. Києва; по ПП "К "Комплекси контролю" Акт №153/3/22-80-34663939 від 12 квітня 2012 року, отриманий від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; по ТОВ "Тероль" Акт №4854/22-8/38291229 від 13 листопада 2012 року, отриманий від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва; по ТОВ "Зінат" Акт №04765/2208/33887863 від 12 листопада 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва (том 2 а.с.32-113).

Судом встановлено, що вищеперелічені акти, окрім акту ДПІ у Печерському районі м.Києва по ТОВ "Еліт Консалт", є актами про неможливість проведення зустрічної звірки. Тобто, первинна документація контрагентів-постачальників позивача контролюючими органами під час складання цих актів не досліджувалася.

Як вбачається з акту №1677/23-9 від 28 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Еліт Консалт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 02.08.2010р. по 31.10.2011р.», вказана перевірка проведена контролюючим органом також без дослідження первинних документів підприємства, при цьому, податковою інспекцією були використані лише податкові декларації з ПДВ з додадками № 1 і № 5, уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ, інформація з податкових баз даних та постанова слідчого (том 2 а.с.82-85).

Крім того, як вбачається з акту перевірки ПВП "Танго" №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року, відповідачу під час перевірки підприємством було надано договори постачання товару (тканини), видаткові та податкові накладні, картки рахунку № 631 по кожному з контрагентів ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "К"Комплекси контролю", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль".

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за результатами господарських відносин з платниками податків ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "К"Комплекси контролю", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль" - позивачем надано суду копії податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, а саме: податкова накладна № 60 від 21.05.2012 року; податкова накладна № 61 від 22.05.2012 року; податкова накладна № 62 від 24.05.2012 року; податкова накладна № 60 від 12.04.2011 року; податкова накладна № 74 від 15.04.2011 року; податкова накладна № 84 від 14.06.2011 року; податкова накладна № 106 від 17.06.2011 року; податкова накладна № 214 від 06.08.2012 року; податкова накладна № 215 від 07.08.2012 року; податкова накладна № 216 від 15.08.2012 року; податкова накладна № 217 від 17.08.2012 року; податкова накладна № 256 від 24.07.2012 року; податкова накладна № 255 від 17.07.2012 року; податкова накладна № 254 від 16.07.2012 року; податкова накладна № 253 від 12.07.2012 року; податкова накладна № 252 від 09.07.2012 року; податкова накладна № 138 від 22.06.2012 року; податкова накладна № 137 від 19.06.2012 року; податкова накладна № 136 від 18.06.2012 року; податкова накладна №135 від 15.06.2012 року; податкова накладна № 78 від 25.10.2011 року; податкова накладна № 77 від 20.10.2011 року; податкова накладна № 76 від 18.10.2011 року; податкова накладна № 75 від 14.10.2011 року; податкова накладна № 41 від 26.09.2011 року; податкова накладна № 42 від 28.09.2011 року; податкова накладної № 72 від 25.11.2011 року; податкова накладна № 4 від 5.12.2011 року; податкова накладна № 3 від 11.11.2011 року; податкова накладна № 28 від 01.12.2011 року; податкова накладна № 91 від 28.08.2011 року; податкова накладна № 95 від 01.12.2011 року; податкова накладна № 120 від 14.05.2012 року; податкова накладна № 122 від 17.05.2012 року; податкова накладна № 121 від 16.05.2012 року; податкова накладна № 127 від 11.01.2012 року; податкова накладна № 129 від 18.01.2012 року; податкова накладна №128 від 12.01.2012 року; податкова накладна № 193 від 20.02.2012 року; податкова накладна № 194 від 23.02.2012 року; податкова накладна № 195 від 23.02.2012 року; податкова накладна № 196 від 28.02.2012 року; податкова накладна № 199 від 03.03.2012 року; податкова накладна № 200 від 19.03.2012 року; податкова накладна № 201 від 21.03.2012 року; податкова накладна № 202 від 22.03.2012 року; податкова накладна № 203 від 26.03.2012 року; податкова накладна № 115 від 10.04.2012 року; податкова накладна № 116 від 19.04.2012 року; податкова накладна № 117 від 20.04.2012 року; податкова накладна № 118 від 24.04.2012 року; податкова накладна № 48 від 28.11.2011 року; податкова накладна № 220 від 30.11.2011 року; податкова накладна № 116 від 01.12.2011 року; податкова накладна № 117 від 06.12.2011 року; податкова накладна № 118 від 07.12.2011 року; податкова накладна № 266 від 16.08.2011 року; податкова накладна № 134 від 27.05.2011 року; податкова накладна № 92 від 04.09.2012 року; податкова накладна № 93 від 11.09.2012 року; податкова накладна № 94 від 12.09.2012 року; податкова накладна № 95 від 25.09.2012 року (том 1 а.с.212-250, том 2 а.с.1-23).

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій з платниками податків ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "К"Комплекси контролю", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль" позивачем надано наступні документи: копії видаткових накладних №РН-0000893 від 26 вересня 2011 року, №РН-0000894 від 28 вересня 2011 року, №РН-0001093 від 14 жовтня 2011 року, №РН-0001094 від 18 жовтня 2011 року, №РН-0001095 від 20 жовтня 2011 року, №РН-0001096 від 25 жовтня 2011 року, №РН-0001199 від 25 листопада 2011 року, РН-0001283 від 1 грудня 2011 року, №РН-0001284 від 5 грудня 2011 року, № РН-0000995 від 1 грудня 2011 року; копію договору купівлі-продажу №28/11 від 28 листопада 2011 року з ТОВ "Віннерком"; копії видаткових накладних №РН-0000238 від 28 листопада 2011 року, №РН-0000383 від 30 листопада 2011 року, №РН-0000435 від 1 грудня 2011 року, №РН-0000436 від 6 грудня 2011 року, №РН-0000437 від 7 грудня 2011 року; копію договору купівлі продажу №0112 від 1 грудня 2011 року з ТОВ "Форсаж-Медіамаркет"; копії видаткових накладних №РН-000018 від 1 грудня 2011 року, №РН-0000077 від 11 січня 2012 року, копію рахунку-фактури №СФ-0000134 від 11 січня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000078 від 12 січня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0090135 від 12 січня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000079 від 18 січня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000136 від 18 січня 2012 року; копії видаткових накладних №РН-0000322 від 20 лютого 2012 року, №РН-0000323 від 23 лютого 2012 року, №РН-0000324 від 23 лютого 2012 року, №РН-0000325 від 28 лютого 2012 року, №РН-0000558 від 3 березня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000829 від 3 березня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000559 від 19 березня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000830 від 19 березня 2012 року; копію видаткової накладної №Р№0000560 від 21 березня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000831 від 21 березня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000561 від 22 березня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000832 від 22 березня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000562 від 26 березня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000833 від 26 березня 2012року; копію видаткової накладної №РН-0000802 від 10 квітня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001159 від 10 квітня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000803 від 19 квітня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001160 від 19 квітня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000804 від 20 квітня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001161 від 20 квітня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-00ДО805 від 24 квітня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001162 від 24 квітня 2012 року; копія видаткової накладної №РН-0001069 від 14 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001432 від 14 травня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0001070 від 16 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001433 від 16 травні 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0001071 від 17 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001434 від 17 травня 2012 року; копію договору купівлі-продажу №09/06 від 9 червня 2011 року ТОВ "Грифон Консалт"; копію видаткової накладної №РН-0000266 від 16 серпня 2011 року; копію рахунку-фактури №СФ-0001608 від 16 серпня 2011 року; копію видаткової накладної №РН-0000172 від 27 травня 2011 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000205 від 27 травня 2011 року; копію видаткової накладної №РН-0000282 від 12 липня 2011 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000300 від 12 липня 2011 року; копію договору купівлі-продажу №1204 від 12 квітня 2011 року з ТОВ "Альта Логістік"; копію видаткової накладної №РН-000060 від 12 квітня 2011 року; копію рахунку-фактури №СЧ-01204 від 12 квітня 2011 року; копія видаткової накладної №РН-000074 від 15 квітня 2011 року; копію рахунку-фактури №СЧ-01504 від 15 квітня 2011 року; копію видаткової накладної №РН-000084 від 14 червня 2011 року; копія рахунку-фактури №СЧ-01406 від 14 червня 2011 року; копію видаткової накладної №РН-000106 від 17 червня 2011 року; копію рахунку-фактури №СЧ-01706 від 17 червня 2011 року; копію договору купівлі-продажу №2808 від 28 серпня 2011 року з ПП "К"Комплекси контролю"; копію видаткової накладної №00091 від 28 серпня 2011 року; копію рахунку-фактури №00002808 від 28 серпня 2011 року; копію договору купівлі-продажу №11/05 від 11 травня 2012 року з ТОВ "Ювілайт"; копію видаткової накладної №РН-0000027 від 21 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000077 від 21 травня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000028 від 22 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000078 від 22 травня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000027 від 24 травня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000079 від 24 травня 2012 року; копію договору купівлі-продажу №04/09 від 4 вересня 2012 року з ТОВ "Тероль"; копію видаткової накладної №РН-0000055 від 4 вересня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000105 від 4 вересня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000056 від 11 вересня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000106 від 11 вересня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000057 від 12 вересня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000107 від 12 вересня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000095 від 25 вересня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000108 від 25 вересня 2012 року; копію договору купівлі-продажу №15/06 від 15 червня 2012 року з ТОВ "Зінат"; копію видаткової накладної №РН-0000084 від 15 червня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000148 від 15 червня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000085 від 18 червня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000149 від 18 червня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000086 від 19 червня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000150 від 19 червня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000237 від 22 червня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000151 від 22 червня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000234 від 7 липня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000341 від 7 липня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000235 від 12 липня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000342 від 12 липня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000236 від 16 липня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000343 від 16 липня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000237 від 17 липня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000344 від 17 липня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000238 від 24 липня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000345 від 24 липня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000466 від 6 серпня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000632 від 6 серпня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000467 від 7 серпня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000633 від 7 серпня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000468 від 15 серпня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000634 від 15 серпня 2012 року; копію видаткової накладної №РН-0000469 від 17 серпня 2012 року; копію рахунку-фактури №СФ-0000635 від 17 серпня 2012 року (том 1 а.с.16-43, 100-193).

Крім зазначеного, на підтвердження подальшої реалізації товару (спецодягу, виготовленого з придбаної у вищевказаних контрагентів тканини), ПВП "Танго" надано суду наступні первинні документи: договір №177 від 23.08.2011 року з ДП "Укрдіпродор"; договори №12 від 15.12.2010 року та №11 від 28.11.2011 року з ПП "Таврія - І"; договір №62 від 28.11.2011 року з ТОВ "Таврія - В"; договори № 65 від 28.11.2011 року, № 39 від 15.12.2010 року з ПП "Таврія Плюс"; договір №207 від 03.09.2012 року з ТОВ "ЕК Одесенергосети"; договори №187 від 13.04.2012 року, №48 від 17.08.2012 року з КП "Морська пошуково - рятувальна служба"; договір №859 від 15.09.2011 року з ТОВ "Торговий дім "Копійка"; договір №12/198 від 28.09.2012 року з ПАТ "Лукойл - Одеський нафтопереробний завод"; договір № 5/11 від 05.11.2013 року ТОВ "Лукойл Технолоджі Сервісіз Україна"; договори поставки продукції №20СН-260 від 24.09.2012 року та №141/1 від 03.05.2012 року з ПАТ "Одеський припортовий завод" (том 4 а.с.55-116), а також видаткові накладні, згідно яких на виконання умов вищевказаних договорів готова продукція поставлялася підприємствам-покупцям.

Також позивач надав суду видаткові накладні, що підтверджують постачання ним готової продукції ПП "Торгівельна фірма "Антошка" у липні 2011 року, березні, вересні та грудні 2012 року; ТОВ "Союз" у липні та листопаді 2011 року; ТОВ "Безпека бізнесу" у листопаді 2011 року; ТОВ "Київське" у грудні 2011 року; ТОВ "Інфрастуктура технолоджі сервісіз інжиніринг Україна" у червні, липні, грудні 2012 року; ТОВ "Цитрус Трейд" у січні 2013 року; ТОВ "Мега-7" у серпні 2012 року; ТОВ "Медичний центр "Into-Sana" у червні 2011 року та вересні 2012 року; ТОВ "Лукойл енергія і газ Україна" у грудні 2012 року (Том 3 а.с.28, 32, 34, 36-43, 45, 53, 54-57, 210-213, 229-232).

Крім вищеперелічених первинних документів позивач надав суду товарно-транспортні накладні, виписані контрагентами-постачальниками: ТОВ "Тероль", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Форсаж- Медіамаркет", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Зінат" (Том 4 а.с.1 - 54).

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 500000 грн. - з 01 квітня 2011 року, понад 100000 грн. - з 01 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 563255 грн., оформлені у встановленому законом порядку особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість на момент їх виписки, придбаний у контрагентів товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, порушень умов реєстрації податкових накладних продавцем в ЄРПН допущено не було.

Таким чином, передбачених законом підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат позивача по сплаті податку на додану вартість у сумі 563255 грн. у відповідача не було.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

З огляду на досліджені судом первинні документи позивача, вчинені ним господарські операції з контрагентами ТОВ "Еліт Консалт", ТОВ "Мембрана Техно Імпульс", ТОВ "Віннерком", ТОВ "Форсаж-Медіамаркет", ТОВ "Грифон Консалт", ТОВ "Альта Логістік", ПП "К"Комплекси контролю", ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат", ТОВ "Тероль" - не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Слід також зазначити, що в Акті перевірки №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року, складеному відповідачем, з посиланням на акти інших податкових органів, які використовувалися відповідачем під час перевірки позивача, зроблено висновок про фіктивність правочинів позивача з контрагентами - ТОВ "Еліт Консалт" (код 37240498), ТОВ "Мембрана Техно Імпульс" (код 35060241), ТОВ "Віннерком" (код 36588555), ТОВ "Форсаж- Медіамаркет" (код 33498731) ТОВ "Грифон Консалт" (код 36048906), ТОВ "Альта Логістік" (код 35077517), ПП "К""Комплекси контролю" (код 34663939), ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат" (код 33887863), ТОВ "Тероль" (код 38291229), оскільки ці правочини, на думку податкового органу, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто відповідач зазначає про відсутність реального здійснення господарської діяльності.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак жодного судового рішення про визнання фіктивними договорів позивача з вищевказаними контрагентами відповідач суду не надав.

Також не можна вважати правочини позивача з вказаними контрагентами-продавцями нікчемними.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті перевірки, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки податковим органом не був встановлений умисел позивача на порушення чинного законодавства України чи його обізнаність з наявністю таких намірів у контрагентів.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте, в судовому порядку правочини між ПВП "Танго" та контрагентами-постачальниками недійсними не визнавалися.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між ПВП "Танго" та вищепереліченими контрагентами не відповідають дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання договорів.

Окрім вказаного, суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Витрати для цілей визначення об"єкта оподаткування податком на додану вартість ПВП "Танго" фактично здійснено і вони підтверджені належним чином складеними первинними документами, що були перелічені вище, а також виписками по рахунку позивача в ПАТ «Укрсоцбанк», що свідчить про реальність господарських операцій позивача з контрагентами (том 4 а.с.117-147).

При цьому слід зазначити, що в Акті перевірки №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року податковим органом прийнято до уваги лише акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів-постачальників та акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Еліт Консалт", проте, як зазначено вище, усі ці акти складені без дослідження контролюючими органами первинних документів контрагентів позивача, які поставляли товар останьому.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в Акті №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року на Акти про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки згідно п.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такий Акт не може містити будь-яких інших висновків (у тому числі про нікчемність чи фіктивність правочинів), окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд також вважає, що окремі недоліки при складанні видаткових накладних (відсутність прізвища та штампу особи, що відвантажила товар, чи відсутність підпису та штампу отримувача у деяких видаткових накладних) лише свідчать про певні порушення порядку оформлення цих документів, а не є доказом відсутності фактичного виконання господарських операцій чи здійснення операцій без ділової мети, - оскільки позивачем надано суду усі первинні документи, що зазначені судом вище, які у сукупності підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками. До того ж, як вбачається з Акту перевірки №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2013 року під час перевірки відповідачем не вказано на будь-які недоліки первиних документів позивача, та ці недоліки, відповідно, не були підставою для складання висновків вказаного Акту, на яких грунтується оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не приймаються судом до уваги, оскільки такі висновки повинні ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Самого по собі факту відсутності об'єктивної можливості для виконання контрагентами позивача робіт та поставки товарів за укладеними договорами в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за наявності первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару, послуг без врахування умов виконання договору.

Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка послуг постачальником.

До того, ж слід зазначити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

З аналізу договорів постачання товару вбачається, що ПВП "Танго" (покупець) здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як свідчення безтоварності спірних операцій.

Разом з тим, під час нового розгляду справи судом, як вже зазначено вище, позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні тих контрагентів-постачальників, від яких виявилося можливим для позивача отримати ці накладні (том 4 а.с.1-54).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами - ТОВ "Еліт Консалт" (код 37240498), ТОВ "Мембрана Техно Імпульс" (код 35060241), ТОВ "Віннерком" (код 36588555), ТОВ "Форсаж- Медіамаркет" (код 33498731) ТОВ "Грифон Консалт" (код 36048906), ТОВ "Альта Логістік" (код 35077517), ПП "К""Комплекси контролю" (код 34663939), ТОВ "Ювілайт", ТОВ "Зінат" (код 33887863), ТОВ "Тероль" (код 38291229) сформований у повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, і підстав для невключення до складу податкового кредиту з ПДВ у періоді, що перевірявся, суми 563255 грн. у відповідача не було.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 року № 0002002210, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки №42/22-213/25039960/937 від 25 березня 2012 року.

За таких обставин, позов Приватного виробничого підприємства "Танго" підлягає задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Танго" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 29 квітня 2013 року № 0002002210.

Стягнути судові витрати у сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України на користь Приватного виробничого підприємства "Танго" (код ЄДРПОУ 25039960).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2014 року.

Суддя: В.В.Андрухів

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Танго" - задовольнити повністю.

22 вересня 2014 року.