Постанова

від 12.07.2006 по справі 20-2/016

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-2/016

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 липня 2006 р.                                                                                   № 20-2/016  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів :Бакуліної С.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”      

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006

у справі№20-2/016 господарського суду міста Севастополя  

за позовомПриватного підприємства “Миласа”      

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”

проусунення порушень права володіння та користування землею,

за участю представників сторін від:

позивача:  Степаненко О.Б. –за довіреністю від 14.02.2006р.

відповідача:  Бежевець О.О. –за довіреністю від 10.07.2006р., Козлова О.М. -  за довіреністю від 10.07.2006р.

Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 11.07.2006р. здійснено заміну судді Жаботиної Г.В. на суддю Бакуліну С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.04.2006р. (суддя Шевчук Н.Г.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. (судді Латинін О.А. –головуючий, Заплава Л.М., Видашенко Т.С.), позов задоволено; зобов'язано ТОВ “Пілар” усунути перешкоди у користуванні ПП “Миласа” земельною ділянкою за адресою: м.Севастополь, сел.Орловка, Качинське шосе, 33, яка перебуває в оренді у ПП “Миласа” на підставі договору оренди землі від 21.07.2005р., шляхом демонтажу належних ТОВ “Пілар” збірно-щитових будиночків, зареєстрованих під інв.№№9625, 9626, 9627, які розташовані на цій земельній ділянці; стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. витрат по сплаті державного мита і 118грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі та доповненні до касаційної скарги ТОВ “Пілар”  просить скасувати прийняті у справі рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Позивач у відзиві на касаційну  скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а рішення –без змін з огляду на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2005 року, на підставі рішень № 882 та № 887 від 29.04.2005 року, між Качинською селищною радою Нахимівського району м.Севастополя та приватним підприємством „Миласа” був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,6453га, розташованої за адресою: м.Севастополь, с.Орловка, Качинське шосе, 33. Земельну ділянку було передано на підставі акту прийому-передачі від 21.07.2005 року. Вказаний договір оренди від 21.07.2005 року був зареєстрований Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів під № 11 в книзі реєстрації договорів оренди землі.

Судами застосовано приписи ст.27 Закону України „Про оренду землі", згідно якої орендареві забезпечується захист  його  права  на  орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар у встановленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та використання, усувати перешкоди в користуванні нею, відшкодувати шкоду, завданій земельній ділянці громадянами та юридичними особами, у тому числі, міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної   ділянки   або  землекористувач  може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п.2 ст.792 Цивільного кодексу України земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

За змістом договору оренди від 21.07.2005 року, земельна ділянка позивачеві передавалась в оренду без збірно-щитових будинків.

На час розгляду спору в суді першої інстанції договір оренди земельної ділянки від 21.07.2005 року, на якій розташовані збірно-щитові будинки відповідача, не розірваний, у судовому порядку не визнаний недійсним, у зв'язку з чим суди дійшли висновку щодо захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача демонтувати належні йому збірно-щитові будинки з земельної ділянки, орендованої позивачем.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України, з огляду на наступне.

В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарські суди не встановили в повній мірі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, прийняв рішення про зобов'язання ТОВ “Пілар” усунути перешкоди у користуванні ПП “Миласа” земельною ділянкою за адресою: м.Севастополь, сел.Орловка, Качинське шосе, 33, яка перебуває в оренді у ПП “Миласа” на підставі договору оренди землі від 21.07.2005р., шляхом демонтажу належних ТОВ “Пілар” збірно-щитових будиночків, зареєстрованих під інв.№№9625, 9626, 9627, які розташовані на цій земельній ділянці. Однак, суди не обґрунтували, на підставі яких доказів, вони дійшли висновку про те, що збірно-щитові будиночки, зареєстровані під інв.№№9625, 9626, 9627 знаходяться саме на орендованій позивачем земельній ділянці. Судами не дано оцінки матеріалам справи (договір № 1 про відчуження цілісного майнового комплексу –бази відпочинку „Кача” шляхом передачі (внесення) до статутного фонду від 28.02.2003 року, договір міни від 27.11.2002 року з додатком та додатковою угодою до нього від 08.02.2003 року, акт прийому-передачі від 08.02.2003 року, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 646 від 29.04.2003 року, свідоцтво про право власності на базу відпочинку „Кача" під реєстраційним номером № 1394 від 06.05.2003 року) на предмет встановлення місцезнаходження права власності ТОВ “Пілар”, (м.Севастополь, сел.Орловка, Качинське шосе, 35, тоді як спір стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: м.Севастополь, сел.Орловка, Качинське шосе, 33). Таким чином, судами достовірно не встановлено, на якій земельній ділянці знаходяться збірно-щитові будиночки, зареєстровані під інв.№№9625, 9626, 9627, що має суттєве значення для вирішення спору.

У відповідності до ст.181 до нерухомих речей (нерухоме майно,  нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Суди, визначаючи статус збірно-щитових будиночків, не застосували  дану норму, і не перевірили доводи відповідача з урахуванням даної норми про те, що ці будиночки належать до нерухомого майна, та правові наслідки віднесення речі до того чи іншого виду.

Також суди не перевірили посилання відповідача на порушення його прав, як  власника цих будиночків.

Беручи до уваги вищевикладене, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. При цьому у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд  повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,  –

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Пілар” задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року та рішення господарського суду міста Севастополя  від 27.04.2006 року у справі №20-2/016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий  суддя                                                                 Д.Кривда

Судді                                                                                     С.Бакуліна

                                                                                                 А.Уліцький