Постанова

від 18.09.2014 по справі 826/13616/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2014 року № 826/13616/14

о 16 год. 32 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників сторін:

від позивача Нагорна В.В.,

від відповідача Братікова О.П.,

встановив:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» (далі - позивач, ТОВ «НТЦ «Омніс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.04.2014 №2049/26-58-22-07-17/32484796 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ПП «РВП-Плюс» прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 №0004432207. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ПП «РВП-Плюс».

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Омніс» зареєстровано як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією23.04.2003, 27.12.2004 №10731200000002223, ідентифікаційний код юридичної особи32484796, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НТЦ «Омніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «РВП-Плюс» за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 та складено акт перевірки від 24.04.2014 №2049/26-58-22-07-17/32484796.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 180400,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.05.2014 №0004432207, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270600,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 180400,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 90200,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ "НТЦ "Омніс" та ПП «РВП-Плюс» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Між позивачем (замовник) та ПП "РВП-Плюс" (виконавець) укладено договір від 02.09.2013 №2013-09-1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги щодо створення науково-технічної продукції за темою "Розробка методики системного і радіочастотного планування та оптимізації мереж радіодоступу різних стандартів мобільного зв'язку". (а.с.28)

До договору надано додаток №1, №2, податкова накладна від 30.09.2013 №204, акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2013, виписки з банку.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на акт ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 11.12.2013 №403/22-21/33536504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «РВП-Плюс» із спірними контрагентами у томі числі з ТОВ «НТЦ «Омніс».

У даному акті перевірки зазначається, що 18.10.2013 та 25.11.2013 проведено заходи по встановленню місцезнаходження ПП «РВП-Плюс» за податковою адресою. Здійснено перевірку місцезнаходження ПП «РВП-Плюс» (код за ЄДРПОУ 33536504) зареєстрованого за адресою: м. Черкаси, вул.. Чигиринська, 6.15 керівником даного підприємства є ОСОБА_5. За результатами перевірки встановлено, що за адресою м. Черкаси, вул. Чигиринська, 6.15 знаходиться TOB «Мареллі» яке здає в оренду офісне приміщення ПП «РВП-Плюс» згідно договору оренди від 18.07.2013 № 380. На момент перевірки посадові особи відсутні, офісне приміщення зачинене. Зі слів Ткаченко Н.П. керівника ПП «РВП-Плюс» бачила лише під час складання договору оренди приміщення. Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що на момент складання акта первинні документи, підтверджуючі господарські операції з контрагентами ПП «РВП-Плюс» не надано.

Також до управління податкового контролю ДПІ у м. Черкасах від ГУ Міндоходів у Волинській області надіслано копію пояснення ОСОБА_5 в відібраного старшим о/у ЗОВС ВОВЕЗ ОУ ГУ Мін доходів в якому зазначено, що ОСОБА_5 мешкає в м. Києві, працює вантажником. Влітку 2013 він познайомився з ОСОБА_7, який запропонував заробити грошей, але для цього потрібно надати йому паспорт та ідентифікаційний код для реєстрації підприємства, де я мав бути директором. З його слів мені стало відомо, що підприємство має проіснувати недовго, тому це проста формальність, пояснив ОСОБА_7. Так як у нього була скрутна економічна ситуація він погодився на його пропозицію і надав паспорт громадянина України та ідентифікаційний код для реєстрації підприємства назви якого не знав. Мети зайняття господарською діяльністю в нього не було, так як він не маю ні відповідної освіти, ні навичок, грошових коштів щоб розпочати бізнес. Він отримав від ОСОБА_7 200 грн. Він підписував та не виписував жодного первинного господарського документа, не укладав та не заключав договорів та угод не доручав від свого імені здійснювати господарську діяльність ПП «РВП Плюс» код ЄДРПОУ 33536504. Всі документи підписані від його імені вважати підробленими та фіктивними ніяких господарських операцій ПП «РВП Плюс» код ЄДРПОУ 33536504 не здійснювало.

Отже беручи до уваги вищезазначене та те, що ПП «РВП Плюс» до зустрічної звірки не надано в повному обсязі бухгалтерських документів, які підтверджували здійснення фінансово-господарську діяльність з покупцями та постачальником, за перевіряємий період, не можливо дослідити яким саме видом діяльності займалось підприємство, не встановлено наявність власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності, не можливо дослідити кількість працівників на даному підприємстві, засновник, директор та головний бухгалтер на ПП «РВП-Плюс» в одній особі.

Враховуючи вищенаведене, відповідач посилається на те, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Беручи до уваги надані заперечення відповідача, що спірний контрагент не здійснював господарської діяльності та директор цього спірного контрагента є тільки номінальними, враховуючи, що надані первинні документи бухгалтерського обліку підписані заступником директора ПП «РВП-Плюс» ОСОБА_8, щодо якого не надано жодного документу на призначення його на посаду заступника директора спірного підприємства, а отже податкові накладні та інші первинні документи, якими підтверджується товарність господарських операцій не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів.

Вказана позиція співпадає із висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42l, в якій встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Крім цього, в судовому засіданні представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження дійсного здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «РВП-Плюс», до матеріалів справи не надано готової продукції на виконання договору, не зазначено якими особами та якими технічними засобами виконувались послуги.

Крім цього, до суду не надано пояснень з належними доказами щодо доцільності залучення спірного контрагенту.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «НТЦ «Омніс» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 №0008452208.

За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Омніс» (адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська 2, код ЄДРПОУ 32484796) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4384 (чотирьох тисяч восьмисот чотирьох) грн. 00 коп.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 18 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 25 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова