Постанова

від 04.12.2014 по справі 826/13616/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13616/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-технічний центр "Омніс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-технічний центр "Омніс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Омніс" (далі - ТОВ «НТЦ «Омніс») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. №0004432207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ «НТЦ «Омніс» подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НТЦ «Омніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «РВП-Плюс» за період з 01.09.2013 р. по 30.09.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.04.2014 р. №2049/26-58-22-07-17/32484796.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 180400,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. №0004432207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270600,00 грн. (за основним платежем - 180400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 90200,00 грн.).

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП "РВП-Плюс" (виконавець) укладено договір від 02.09.2013 р. №2013-09-1, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги щодо створення науково-технічної продукції за темою "Розробка методики системного і радіочастотного планування та оптимізації мереж радіодоступу різних стандартів мобільного зв'язку".

Реальність виконання вказаного договору підтверджується належними первинними документами в матеріалах справи, а саме додатковою угодою до договору від 24.09.2013 р., податковою накладною від 30.09.2013 р. №204, рахунком-фактурою від 30.09.2013 р. №СФ-0000320, актом виконаних робіт від 30.09.2013 р. №РВ-0000320, актом введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, банківськими виписками, наказом від 30.09.2013 р. №ОМ-000034 про введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, двома томами Методики системного і радіочастотного планування та оптимізації мереж радіодоступу різних стандартів мобільного зв'язку, звітом про створення науково-технічної продукції "Розробка методики системного і радіочастотного планування та оптимізації мереж радіодоступу різних стандартів мобільного зв'язку", а також програмним забезпеченням.

Такі документи відповідають чинному законодавству та дають можливість встановити зміст і обсяг наданих послуг, а також доцільність використання в господарській діяльності, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом при перевірці не зазначено жодних зауважень щодо повноти та змісту первинних документів.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Крім того, зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 р. №0004432207, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ «НТЦ «Омніс» необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, оскільки постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-технічний центр "Омніс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову , якою позов Товариства з обмеженою відповідальність "Науково-технічний центр "Омніс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.05.2014 р. №0004432207.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

Повний текст постанови складено 09.12.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.