Рішення

від 01.10.2014 по справі 910/14984/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14984/14 01.10.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»

до Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус»

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Семеняк М.В., за довіреністю

від відповідача - 1: не з'явився

від відповідача - 2: не з'явився

від відповідача - 3: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (далі - відповідач - 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» (далі - відповідач - 3) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/14984/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014 р.

15.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача - 3 було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14984/14.

03.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 10.09.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14984/14 позивач виконав.

У судове засідання 10.09.2014 р. представники відповідачів не з'явились. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14984/14 відповідачі не виконали.

Розглянувши у судовому засіданні 10.09.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи те, що представники відповідачів у судове засідання 10.09.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням відповідачами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 23.07.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/14984/14, розгляд справи було відкладено на 01.10.2014 р.

12.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва з Київського апеляційного господарського суду надійшла копія ухвали від 01.09.2014 р.

У судове засідання 01.10.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів 1, 2 та 3 у судове засідання 01.10.2014 р. не з'явились. У задоволенні клопотання відповідача - 3 про зупинення провадження у справі судом відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбус» (далі - відповідач - 3, лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № LI280-10/07 (далі - Договір фінансового лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі - Договір купівлі-продажу) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору) (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору фінансового лізингу строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (Додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору фінансового лізингу лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Додатком № 4 до Договору фінансового лізингу «Загальні умови фінансового лізингу» (далі - Загальні умови), а саме пунктом 5.1, визначено, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно з п. 5.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує зазначені у графіку авансові лізингові платежі на підстави рахунку, в порядку, визначеному в п. 4.3 цього договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні договору.

Відповідно до п. 5.3 Загальних умов лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

В подальшому між сторонами було укладено низку угод про внесення змін до Договору фінансового лізингу, відповідно до яких сторони, зокрема, змінювали графік лізингових платежів.

Позивач зазначає суду про те, що в порушення умов Договору фінансового лізингу відповідач - 3 належним чином не виконував свої обов'язки, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в загальному розмірі 212 729,71 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу - 3 наступні рахунки - фактури на загальну суму 212 729,71 грн.:

LC1280-10/07/32-071 від 01.08.2012 р. на суму 30 873,34 грн.;

LC1280-10/07/33-073 від 03.09.2012 р. на суму 30 714,60 грн.;

LC1280-10/07/34-074 від 01.10.2012 р. на суму 30 549,61 грн.;

LC1280-10/07/35-076 від 01.11.2012 р. на суму 30 388,79 грн.;

LC1280-10/07/36-078 від 03.12.2012 р. на суму 30 228,93 грн.;

LC1280-10/07/37-080 від 03.01.2013 р. на суму 30 068,03 грн.;

LC1280-10/07/28-082 від 01.02.2013 р. на суму 29 906,41 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - 3 не було надано суду жодних належних та допустимих доказів здійснення оплати за вищезазначеними рахунками-фактурами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позивачем було доведено суду належними та допустимими доказами наявність у відповідача - 3 заборгованості за Договором фінансового лізингу в розмірі 212 729,71 грн.

31.10.2007 р. між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Бетон-Нова» (в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Бетон-Нова», далі - поручитель - 1 , відповідач - 1) було укладено Договір поруки б/н (далі - Договір поруки - 1), відповідно до умов якого поручитель - 1 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за Договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови Договору лізингу в повному обсязі.

31.10.2007 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (далі - поручитель - 2, відповідач - 2) було укладено Договір поруки б/н (далі - Договір поруки - 2), відповідно до умов якого сторони договору встановлюють, що поручитель - 2 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за Договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови Договору лізингу в повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 заборгованості за Договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч. 3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку частина 3 ст. 554 Цивільного кодексу України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачами 1 та 2 були укладені два окремі Договори поруки (1 та 2), з метою забезпечення виконання зобов'язань лізингоодержувача за Договором фінансового лізингу, відповідач - 1 та відповідач - 2 не несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 15 квітня 2009 року.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2012 р. у справі N 42/367.

Щодо стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу з відповідача - 3 в розмірі 212 729,71 грн., суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.12.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус».

В подальшому, до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на суму 1 313 833 грн. 49 коп., які виникли на підставі, зокрема, Договору фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007р., стягнення за яким є предметом спору у даній справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» було визнано конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на суму 1 313 833,49 грн.

Кредиторські вимоги у розмірі 1 293 689,69 грн., які є основним грошовим зобов'язанням за всіма договорами фінансового лізингу, включаючи зобов'язання за Договором фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007 р. в розмірі 152 755,27 грн., були включені до четвертої черги вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус».

Згідно з п. п. 54, 55 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18 грудня 2009 року N 15 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи те, що вимоги позивача до відповідача - 3 щодо заборгованості за Договором фінансового лізингу в розмірі 152 755,27 грн. розглянуті і визнані судом в межах справи про банкрутство, що підтверджується ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 22.05.2014 р. у справі № 5011-44/18705-2012, провадження у справі № 910/14984/14 в цій частині підлягає припиненню.

Позовні вимоги про стягнення решти заборгованості за Договором фінансового лізингу в розмірі 59 974,44 грн. (поточна заборгованість) є доведеними позивачем належним чином, але підлягають задоволенню лише в частині стягнення зазначених коштів з відповідача - 3, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/14984/14 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 в розмірі 152 755 (сто п'ятдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп. припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» (04119, м. Київ, вул. Якіра, будинок 13 літ.Б; ідентифікаційний код: 34926028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, будинок 9, корпус 5, офіс 101; ідентифікаційний код: 34480657) заборгованість за Договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 р. в розмірі 59 974 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 030 (одна тисяча тридцять) грн. 86 коп.

4. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованості за Договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 р. в розмірі 212 729 (двісті дванадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 71 коп. відмовити.

Повне рішення складено 06.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай