Постанова

від 09.12.2014 по справі 910/14984/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2014 р. Справа№ 910/14984/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Рудяк О.І., дов. № 20-12/13-20 від 20.12.2013 року;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися;

від відповідача-3 - Купер М.В., дов. б/н від 29.01.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен

Лізинг Аваль»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.10.2014 року

у справі № 910/14984/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен

Лізинг Аваль»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-

Строй»;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус»

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року провадження у справі № 910/14984/14 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованості за договором фінансового лізингу № L1280-10/07 в розмірі 152 755,27 грн. припинено.

В іншій частині позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованість за Договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 р. в розмірі 59 974,44 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 030,86 грн.

В частині позовних вимог про солідарне стягнення з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованості за Договором фінансового лізингу № L1280-10/07 від 31.10.2007 р. в розмірі 212 729,71 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року по справі № 910/14984/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 212 729,71 грн. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти солідарно на співвідповідачів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року по справі № 910/14984/14 апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 18.11.2014 року.

11.11.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» надійшли письмові доповнення до апеляційної скарги, у яких позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

18.11.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2014 року.

09.12.2014 року розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду було змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року по справі № 910/14984/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Бетон Нова», Товариства з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 212 729,71 грн. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покласти солідарно на співвідповідачів.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (далі - позивач, лізингодавець, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбус» (далі - відповідач-3, лізингоодержувач, ТОВ «Укрбус») було укладено Договір фінансового лізингу № LI280-10/07 (далі - Договір).

За умовами Договору лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (далі - Договір купівлі-продажу) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього договору) (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (Додаток № 1 до договору), та не може бути менше одного року.

Згідно з п.п. 4.1 та 4.2 Договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку.

Додатком № 4 до Договору «Загальні умови фінансового лізингу» (далі - Загальні умови), а саме п. 5.1, визначено, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 5.2 вказаних Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач сплачує зазначені у графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку, в порядку, визначеному в п. 4.3 цього договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні договору.

Відповідно до п. 5.3 Загальних умов лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п. 5.4 цього договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

Також між сторонами була укладена низка угод про внесення змін до Договору, відповідно до яких сторони, зокрема, змінювали графік лізингових платежів.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору фінансового лізингу ТОВ «Укрбус» належним чином не виконувало свої обов'язки, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в загальному розмірі 212 729,71 грн.

На підтвердження вказаного, позивач надав виставлені ТОВ «Укрбус» рахунки-фактури на загальну суму 212 729,71 грн. (а.с. 41-47):

- LC1280-10/07/32-071 від 01.08.2012 року на суму 30 873,34 грн.;

- LC1280-10/07/33-073 від 03.09.2012 року на суму 30 714,60 грн.;

- LC1280-10/07/34-074 від 01.10.2012 року на суму 30 549,61 грн.;

- LC1280-10/07/35-076 від 01.11.2012 року на суму 30 388,79 грн.;

- LC1280-10/07/36-078 від 03.12.2012 року на суму 30 228,93 грн.;

- LC1280-10/07/37-080 від 03.01.2013 року на суму 30 068,03 грн.;

- LC1280-10/07/28-082 від 01.02.2013 року на суму 29 906,41 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність у ТОВ «Укрбус» заборгованості за Договором фінансового лізингу в розмірі 212 729,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

31.10.2007 року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та Закритим акціонерним товариством «Бетон-Нова», яке перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Бетон-Нова» (далі - поручитель-1, відповідач-1, ПАТ «Бетон-Нова») було укладено Договір поруки (далі - Договір поруки-1).

За умовами Договору поруки-1, ПАТ «Бетон-Нова» на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за Договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови Договору лізингу в повному обсязі.

31.10.2007 року між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Централь-Строй» (далі - поручитель-2, відповідач-2, ТОВ «Централь-Строй») було укладено Договір поруки (далі - Договір поруки-2).

За умовами Договору поруки-2, ТОВ «Централь-Строй» на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за Договором фінансового лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договору фінансового лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених Договором фінансового лізингу, а також виконати всі інші умови Договору лізингу в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення з ПАТ «Бетон-Нова», ТОВ «Централь-Строй» та ТОВ «Укрбус» заборгованості за Договором фінансового лізингу.

Колегія суддів, стосовно солідарної відповідальності сторін, зазначає наступне.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

У даному випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладання двох договорів поруки, умовами яких не передбачена солідарна відповідальність між поручителями (спільна порука), виключають можливість для задоволення позову ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за кредитним договором.

Отже, у стягненні солідарно з поручителів заборгованості боржника суд першої інстанції обґрунтовано відмовив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2014 року по справі № 919/699/13, з позицією якого погодився Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 року, а також у постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2012 року по справі № 42/367 та в ухвалі Верховного Суду України від 15.04.2009 року.

Колегія суддів звертає увагу, що кредитор має право пред'явити позов до кожного з поручителів окремо на підставі відповідного договору поруки.

Стосовно стягнення 212 729,71 грн. заборгованості з ТОВ «Укрбус», як основного боржника, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року було порушено провадження у справі № 5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ «Укрбус».

02.02.2013 року в газеті «Урядовий кур'єр» № 22 опубліковано оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ «Укрбус».

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» у межах справи про банкрутство звернулося з кредиторськими вимогами до ТОВ «Укрбус» на суму 1 313 833,49 грн., які виникли, в тому числі, на підставі Договору фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007 року, стягнення за яким є предметом спору у даній справі.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» було визнано конкурсним кредитором ТОВ «Укрбус» на суму 1 313 833,49 грн., включаючи зобов'язання за Договором фінансового лізингу № LC1280-10/07 від 31.10.2007 року в розмірі 152 755,27 грн., які включені до четвертої черги вимог кредиторів ТОВ «Укрбус».

Таким чином вимоги до ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в розмірі 152 755,27 грн., які є предметом даного спору (рахунки фактури: LC1280-10/07/32-071 від 01.08.2012 року на суму 30 873,34 грн.; LC1280-10/07/33-073 від 03.09.2012 року на суму 30 714,60 грн.; LC1280-10/07/34-074 від 01.10.2012 року на суму 30 549,61 грн.; LC1280-10/07/35-076 від 01.11.2012 року на суму 30 388,79 грн.; LC1280-10/07/36-078 від 03.12.2012 року на суму 30 228,93 грн.), були розглянуті та внесені до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Укрбус».

Пунктами 54, 55 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 року № 15 передбачено, що «Закон (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини другої статті 14 Закону.

У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження в частині стягнення з ТОВ «Укрбус» на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» заборгованості за Договором у розмірі 152 755,27 грн., оскільки вони розглянуті і визнані судом у межах справи про банкрутство, що підтверджується ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 року по справі № 5011-44/18705-2012.

Щодо вимог про стягнення решти заборгованості за Договором у розмірі 59 974,44 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог лише в частині та стягнення зазначених коштів з ТОВ «Укрбус», оскільки правовідносини, які виникли між сторонами даної справи, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою.

При цьому, суд визнав вказану заборгованість як поточну.

Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Сума у розмірі 59 974,44 грн. складається з рахунків-фактур:

- LC1280-10/07/37-080 від 03.01.2013 року на суму 30 068,03 грн.;

- LC1280-10/07/28-082 від 01.02.2013 року на суму 29 906,41 грн.

Тобто, зобов'язання, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.2012 року у справі № 5011-44/18705-2012) мають заявлятися та розглядатися у справі про банкрутство.

Як зазначено вище положеннями п.п. 54, 55 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 року № 15, п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у разі звернення з позовом до боржника, стосовно якого порушено провадження по справі про банкрутство, після відповідної публікації, суд повинен відмовити у задоволенні вимог позивача, або припинити провадження по справі, якщо його вимоги визнані у справі про банкрутство.

Позивач звернувся до суду з даним позовом після звернення та визнання його вимог у справі про банкрутство.

З вимогами про стягнення 59 974,44 грн. позивач у справі про банкрутство не звертався, доказів такого звернення суду не надано.

Згідно з п. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, вимоги до основного боржника - ТОВ «Укрбус», які за своєю суттю є кредиторськими, мають вирішуватися у справі про банкрутство, а не у порядку позовного провадження.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» до ТОВ «Укрбус» у сумі 59 974,44 грн., оскільки вказані вимоги заявлені після порушення провадження по справі про банкрутство та спливу місячного строку після публікації відповідного оголошення.

Стосовно зміни позовних вимог у доповненнях до апеляційної скарги, якими позивач просив стягнути солідарно з боржника та поручителя-1 та солідарно з боржника та поручителя-2 суму заборгованості за Договором, колегія суддів звертає увагу, що у суді апеляційної інстанції зміна предмета чи підстави позову процесуально не допускається, така зміна може відбутися лише при розгляді справи судом першої інстанції до початку розгляду спору по суті (ч. 4 ст. 22 ГПК України).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року по справі № 910/14984/14 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року по справі № 910/14984/14 скасувати в частині п. 2 та п. 3 резолютивної частини рішення, відмовивши в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбус» в частині стягнення у сумі 59 974,44 грн.

3. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/14984/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 15.12.2014 року.