Ухвала

від 01.10.2014 по справі 2а-13962/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 78991/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й. та Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. у справі за позовом Бориславського міського центру зайнятості до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз», третя особа ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в сумі 13 591 грн. 14 коп., -

В С Т А Н О В И В:

12.12.2011 року позивач звернувся з позовом до суду та просив стягнути на користь Бориславського міського центру зайнятості з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» кошти в сумі 13591 грн. 14 коп..

В обґрунтування вимог зазначав, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу у філію Бориславського УЕГГ ВАТ «Львівгаз» з 24.10.1980 року (запис у трудовій книжці №11), звільнений з роботи 22.09.2008 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (запис у трудовій книжці № 18).

Перебував на обліку як безробітний в Бориславському МЦЗ з 20.11.2008 року по 16.11.2009 року. Відтак, за період перебування на обліку в центрі зайнятості отримав 13591,14 грн. допомоги по безробіттю.

Як вбачається з рішення Бориславського міського суду від 20.08.2009 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлено на роботі у філії Бориславського УЕГГ ВАТ «Львівгаз» з 22.09.2008 року, про що свідчить запис у трудовій книжці № 25, наказ № 339-к від 16.08.2010 року.

Відповідно до п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на користь Бориславського міського центру зайнятості 13 591 грн. 14 коп..

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову скасувати та провадження у справі закрити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вказана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Проте, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю такого висновку з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини 1 та частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно пункту 7 цієї ж норми суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який має бути вирішених в порядку адміністративного судочинства має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Юрисдикція адміністративних судів визначена ст. 17 КАС України. Так, відповідно до ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єктом владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

З матеріалів даної справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення кошти в сумі 13591 грн. 14 коп. на підставі рішення Бориславського міського суду від 20.08.2009 року, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі у філії Бориславського УЕГГ ВАТ «Львівгаз» з 22.09.2008 року. Стягнено з ПАТ «Львівгаз» на користь ОСОБА_1 21 024,67 грн. середнього заробітку за 227 днів вимушеного прогулу з 23.09.2008 року по 18.08.2009 року. А також товариством добровільно виплачено ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.08.2009 року по 13.08. 2010 року в сумі 29284,32 грн. В матеріалах справи є дві довідки представлені Бориславським міським центром зайнятості ( а.с. 8, 98), з яких вбачається, про різні періоди перебування громадянина ОСОБА_1 у статусі безробітного та різні розміри нарахованої допомоги.

Також, в матеріалах справи відсутні відомості щодо внесення Бориславським міським центром зайнятості записів у трудову книжку особи, що перебувала на обліку у центрі, про початок припинення виплати допомоги по безробіттю на виконання пункт 6.15 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року.

Крім того, абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на яку покликається позивач, передбачає повернення за рахунок роботодавця незаконно виплаченої безробітному суми забезпечення, у разі неповідомлення про його прийняття на роботу. В матеріалах справи відсутній наказ про повернення коштів, а позивачем не було доведено факту неповідомлення відповідачем про прийняття ОСОБА_1 на роботу.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що для визначення адміністративної юрисдикції визначальним є природа спірних правовідносин.

Для вирішення питання за правилами якого судочинства слід розглядати певний спір, і чи володіє він ознаками справи адміністративної юрисдикції, яка повинна розглядатися за правилами передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України, слід виходити із суб'єктного складу та предмету заявленого позову.

Так, предмет позову - матеріально - правова вимога позивача до відповідача викладена у позовній заяві. У справі адміністративної юрисдикції вимога адміністративного позову повинна ґрунтуватися на публічно - правових відносинах позивача із відповідачем, які виникають у зв'язку із здійсненням останнім владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір виник не у зв'язку із реалізацією відповідачем владних управлінських повноважень, а при вирішенні питання щодо стягнення коштів за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що даний позов не є адміністративним, оскільки в спірних правовідносинах позивач просив стягнути кошти з відповідача на підставі рішення суду про поновлення на роботі, яке розглядалось в порядку цивільного судочинства, а відтак даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 КАС України.

Пунктом 1 частини 1 ст. 157 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю та позивачу слід роз'яснити, що даний спір повинен вирішуватися в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 195, 196, п.п.3,4 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Львівгаз» задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. у справі № 2-а-13962/11/1370 скасувати та провадження у справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк