Ухвала

від 07.10.2014 по справі 15/64-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 жовтня 2014 р. Справа № 15/64-10

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду скаргу ТОВ "Турбівський хлібоприймальний комплекс" на дії відділу ДВС Липовецького РУЮ у справі

за позовом : комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" (код ЄДРПОУ 31780293, 22513, смт. Турбів, вул. Миру, буд. 20 Липовецький район, Вінницька область; пошт. адреса представника відповідача - Балтака Д. О.: АДРЕСА_1)

про стягнення 44 415,23 грн.

представники сторін:

від позивача: Клімішина О.М. - за довіреністю

від відповідача: Балтак Д.О. - за довіреністю

від відділу ДВС Липовецького РУЮ : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

15.10.2010 року господарським судом Вінницької області прийнято рішення у справі № 15/64-10, яким частково задоволено позов комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" на користь позивача 40659,99 грн. - основного боргу; 351,07 грн. - 3% річних; 590,81 грн. - інфляційних втрат; 416,01 грн. - витрат на сплату державного мита; 221,05 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року змінено вказане вище рішення суду.

Зокрема, згідно п. 2 даної постанови вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 12 133,87 грн. - основного боргу; 121,25 грн. - витрат на сплату державного мита; 64,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 року залишено без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року по справі № 15/64-10.

Після повернення даної справи до господарського суду Вінницької області на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року у справі № 15/64-10, судом було видано відповідні накази від 05.10.2011 року.

15.09.2014 року від відповідача (боржника) до господарського суду Вінницької області надійшла скарга б/н від 15.09.2014 року на дії відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції, яка мотивована наступним.

06 березня 2014 року відділом ДВС Липовецького районного управління юстиції на підставі відповідної заяви стягувача була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за № 42423040. В подальшому зазначеним органом виконання судового рішення, 02 вересня 2014 року в рамках даного виконавчого провадження була винесена постанова про арешт коштів боржника. Вказані постанови органу ДВС на думку скаржника є незаконними з огляду на слідуюче.

Оскільки наказ господарського суду Вінницької області у справі № 15/64-10 на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2011 року був виданий після набрання чинності Закону України № 2677-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), тобто після 09 березня 2011 року, а саме 05 жовтня 2011 року, то до зазначених правовідносин мають застосо вуватись приписи п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-ХІУ, згідно якої виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В свою чергу, як вбачається із змісту оскаржуваної у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження № 42423040 вищенаведений виконавчий документ був пред'явлений до відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції лише 06 березня 2014 року, тобто із пропуском строку встановлено чинним законодавством України для вчинення стягувачем таких дій.

При цьому, орган виконання судового рішення, не зважаючи на приписи п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 606-ХІУ, згідно якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання, на думку представника боржника вчив незаконні дії щодо відкриття даного виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області від 05.10.2011 року у справі № 15/64-10 та в подальшому наклав арешт на кошти боржника.

В свою чергу постанова відділу ДВС Липовецького РУЮ про накладення арешту на кошти боржника від 02.09.2014 року підлягає визнанню у судовому порядку недійсною, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої, так як при встановленні незаконності дії органу виконання судового рішення щодо відкриття даного виконавчого провадження усі подальші виконавчі дії вчиненні в його рамках також є протиправними та незаконними.

Враховуючи викладене, скаржник просить суд визнати незаконними дії відділу ДВС Липовецького РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника. Також скаржник просить визнати незаконними вказані постанови.

Ухвалою суду від 17.09.2014 року вказану вище скаргу було призначено до розгляду на 07.10.2014 року.

29.09.2014 року від представника позивача до суду надійшло письмове пояснення по суті скарги № 02/1449 від 29.09.2014 року, згідно якого позивач просить відмовити в задоволенні скарги з таких підстав.

18 жовтня 2011 року КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" ціннім листом з описом направило відділу ДВС Липовецького РУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року із оригіналом наказу стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 12 133,87 грн. - основного боргу; 121,25 грн. - витрат на сплату державного мита; 64,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Даний наказ господарського суду від 05.10.2011 року був пред'явлений до виконання органам виконавчої служби в межах строку, визначеного п. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про виконавче провадження".

21.08.2013 року на адресу стягувача надійшла постанова ВП № 29768964 головного державного виконавця Пасічника Ю.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 19.08.2013 року на підставі п.7 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження", в зв'язку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення, а майно яке було оголошено в розшук не знайдено.

Таким чином, наказ господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року з 18.10.2011 року по 19.08.2013 року знаходився на виконанні у відділі державної виконавчої служби Липовецького РУЮ.

В подальшому, 29.10.2013 року КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" цінним листом з описом направило відділу ДВС Липовецького РУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року із оригіналом даного наказу (дана заява про відкриття виконавчого провадження надіслана в межах 1-річного строку пред'явлення до виконання, а саме, до 19.08.2014 pоку).

Разом з тим, 11.02.2014 року відділ ДВС Липовецького РУЮ помилково надіслав на адресу КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 22, п.1 ч.1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", в зв'язку із тим, що пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, зазначено, що наказ господарського суду вступив у законну силу 11.04.2011 року, а заява про примусове виконання подана 04.11.2013 року.

Однак, враховуючи вищевикладене та після повторної подачі 18.02.2014 року обґрунтованої заяви про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу № 15-64/10 від 05.10.2011 року, вже 06.03.2014 року на адресу позивача надійшла постанова ВП № 42423040 головного державного виконавця, Пасічника Ю.В., відділу ДВС Липовецького РУЮ про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Вінницької області №15-64/10 від 05.10.2011 року. Відповідно постанова відділу ДВС Липовецьго РУЮ про накладення арешту на кошти боржника від 02.09.2014 року є правомірною, винесеною із врахуванням вимог ЗУ "Про виконавче провадження".

З огляду на вищезазначене, твердження представника боржника про те, що наказ господарського суду Вінницької області №15/64-10 від 05.10.2011 року був пред'явлений до органів виконавчої служби лише 06.03.2014 року, тобто із пропуском строку пред'явлення до виконання, не відповідає дійсності з огляду на вказані обставини, а тому дії відділу ДВС Липовецького РУЮ щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 15-64/10 та постанови про арешт коштів боржника від 02.09.2014 року є правомірними, при винесенні яких права та свободи заявника жодним чином не були порушені.

На визначену дату 07.10.2014 року в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача (скаржника).

Відділ ДВС Липовецького РУЮ правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.

Про час та місце розгляду справи вказаний орган ДВС повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/6734/2014 від 26.09.2014 року.

Відсутність представника відділу ДВС Липовецького РУЮ в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відділу ДВС Липовецького РУЮ належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 121-1 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

В ході розгляду скарги по суті, представник відповідача (скаржника), підтримав вимоги викладені у скарзі в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в ній. Представник позивача, щодо скарги заперечила з підстав вказаних у поясненні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали поданої скарги, надавши юридичну оцінку наявних у справі доказів, суд з'ясував наступне.

17.10.2011 року позивач звернувся до начальника відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції із заявою № 02/3126 щодо відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Вінницької області від 05.10.2011 року у справі № 15/64-10 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" 12 133,87 грн. - основного боргу; 121,25 грн. - витрат на сплату державного мита; 64,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Направлення вказаної заяви та оригіналу даного наказу підтверджується описом вкладення цінного листа із відбитком поштового штемпеля від 18.10.2011 року.

21.08.2013 року відділом ДВС Липовецького районного управління юстиції направлено стягувачу супровідним листом № 4994/102-210 постанову державного виконавця від 19.08.2013 року про повернення наказу господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року на підставі п.7 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з відсутністю майна на яке можливо звернути стягнення.

29.10.2013 року позивачем направлено із описом вкладення (відбиток поштового штемпеля від 29.10.2013 року) відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції заяву № 02/2641 про відкриття виконавчого провадження та оригінал вказаного вище наказу для виконання.

За змістом письмового пояснення позивача, 11.02.2014 року відділом ДВС Липовецького районного управління юстиції надіслано на адресу КП BMP "Вінницяміськтеплоенерго" постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 22, ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

В подальшому, 18.02.2014 року позивачем направлено із описом вкладення (відбиток поштового штемпеля від 18.02.2014 року) відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції заяву № 02/492 стосовно відкриття виконавчого провадження та оригінал наказу господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року.

06.03.2014 року головним державним виконавцем відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції за заявою стягувача, яка подана 06.03.2014 року, прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 42423040 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 15/64-10 від 05.10.2011 року щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" боргу в сумі 12 319,55 грн..

Також 02.09.2014 року заступником начальника відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції прийнято постанови про накладення арешту на майно боржника у межах суми звернення стягнення та про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку № 26006000117105 фінансової установи : 302429 Ф-я АТ "Укрексімбанк", м. Вінниця в ході примусового виконання вказаного вище наказу суду.

04.09.2014 року відділом ДВС Липовецького РУЮ направлено супровідним листом № 6956/0216 філії АТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці постанову про арешт коштів боржника від 02.09.2014 року.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За змістом скарги, скаржник просить суд визнати незаконними дії відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника згідно постанов від 06.03.2014 року та від 02.09.2014 року в ході виконання наказу суду від 05.10.2011 року по справі № 15/64-10, оскільки вказаний виконавчий документ поданий стягувачем 06.03.2014 року органу ДВС, тобто із пропуском встановленого строку пред'явлення до виконання.

Згідно п. 1, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010 року № 2677-VІ, цей Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування. Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ господарського суду Вінницької області від 05.10.2011 року у справі № 15/64-10 про стягнення з відповідача на користь позивача 12133,87 грн. - основного боргу; 121,25 грн. - витрат на сплату державного мита та 64,43 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, містить відомості про те, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", наказ суду може бути пред'явлений до виконання протягом одного року.

Згідно п. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент видачі наказу суду від 05.10.2011 року), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

В силу ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Судом встановлено, що вказаний наказ було направлено стягувачем на виконання органу ДВС із заявою № 02/3126 від 17.10.2011 року та описом вкладення від 18.10.2011 року, який повернуто позивачу відділом ДВС Липовецького районного управління юстиції супровідним листом № 4494/102-210 від 21.08.2013 року згідно постанови від 19.08.2013 року.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ суду по справі № 15/64-10 від 05.10.2011 року щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів у період з 18.10.2011 року по 19.08.2013 року знаходився на виконанні відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції, а тому твердження скаржника стосовно пропуску стягувачем пред'явлення наказу до виконання спростовується наведеними доказами.

При цьому, даний наказ суду разом із заявами позивача від 29.10.2013 року та від 18.02.2014 року направлявся органу ДВС, що в подальшому стало наслідком прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2014 року та про арешт майна і коштів боржника від 02.09.2014 року, які прийнято правомірно згідно наведених приписів законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем подано зазначений вище наказ суду від 05.10.2011 року по справі № 15/64-10 у межах строків визначених Законом України "Про виконавче провадження", в зв'язку з чим, в задоволенні скарги відповідача на дії відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівський хлібоприймальний комплекс" б/н від 15.09.2014 року на дії відділу ДВС Липовецького районного управління юстиції повністю.

2. Копію ухвали надіслати позивачу, відповідачу (скаржнику) та відділу ДВС Липовецького РУЮ, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

3 - відповідачу (22513, смт. Турбів, вул. Миру, буд. 20 Липовецький район, Вінницька область)

4 - відділу ДВС Липовецького РУЮ Вінницької області (22500, вул. Леніна, 55, м. Липовець, Вінницька область)