Постанова

від 03.10.2014 по справі 809/2319/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2014 р. Справа № 809/2319/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скільського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,

представника відповідача - Салітринського А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення витрат в розмірі 725,81 грн. та поштового збору в сумі 4,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених при виплаті пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 725,81 грн. та поштового збору в сумі 4,30 грн., а всього разом 730,11 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України на правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, відповідачем не включено до заліку в акти щомісячної звірки та не відшкодовано витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пенсій по інвалідності громадянам, що одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР в сумі 725,81 грн. та поштового збору в сумі 4,30 грн. за період квітень-червень 2014 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях на позов (а.с.52-55). Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за період з квітня по червень 2014 року управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі здійснено виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на території республік колишнього СРСР, а саме ОСОБА_2 в розмірі 450,00 грн. та ОСОБА_3 у розмірі 280,11 грн. в т.ч. витрати на поштовий збір в розмірі 4,30 грн.

Суми виплачених пенсій та поштового збору витраченого на їх доставку, включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за квітень, травень, червень 2014 року (а.с. 11, 13, 15).

Відповідачем, зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не враховано до відшкодування суми витрат на виплату пенсій особам, які отримали каліцтво у державах СНД та переїхали на постійне місце проживання в Україну (а.с.12, 14, 16).

Як вбачається зі змісту позовних вимог, спір між сторонами виник з підстав незгоди відповідача відшкодувати позивачу виплачені пенсії по інвалідності та поштового збору на їх доставку за період 01.04.2014 року по 30.06.2014 року по громадянах ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві (а.с.22-23), громадянин ОСОБА_2, працюючи механізатором (комбайнером) в радгоспі "Рассвет" (Амантуганський район, Турганська область), 22.08.1982 року отримав травму - ампутацію лівої руки. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 10.01.1983 року визнаний інвалідом 3 групи, внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії Д-71 № 382012 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Актом огляду МСЕК (довідка серії 2-18 АА № 074621 від 28.10.1992 року) інвалідність ОСОБА_2 без переогляду, тобто повічно (а.с. 25).

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність щодо громадянина ОСОБА_3, підтверджуються актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.09.1987 року (а.с. 26-28), згідно якого вказаний громадянин працюючи електрозварником на Когалимнафтогазбуд будівельному управлінні № 23 (м. Когалим, Мансійський автономний округ, Тюменська область), 14.09.1987 року отримав травму всього тіла. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 07.01.1988 року був визнаний інвалідом 1 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії ИВФ-К-82 № 000401 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності (а.с.30). Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 20.01.1992 року (довідка серії ВТЭ-8 № 086927) інвалідність встановлена без переогляду, тобто повічно (а.с. 29).

Статтею 1 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття та інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В силу статті 6 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

У частині 4 статті 26 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

У відповідності до приписів підпункту "г" пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, в тому числі, із страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому.

Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Згідно статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди (стаття 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД).

Відповідно до статті 7 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

За приписами статті 80 та 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно приписів частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 21-394а13 від 12.11.2013 року, № 21-136а14 від 20.05.2014 року, № 21-361а11 від 21.11.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення сум пенсійних витрат на виплату пенсій по інвалідності особам, які отримали каліцтво в наслідок нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання у сумі 730,11 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 25925667) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період 01.04.2014 року по 30.06.2014 року в сумі 725,81 грн. (сімсот двадцять п`ять гривень вісімдесят одна копійка) та поштовий бір в сумі 4,30 грн. (чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 08.10.2014 року.