Постанова

від 12.05.2014 по справі 810/1820/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2014 року № 810/1820/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі судового засідання - Пшику Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Адітум Маркет» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про оскарження дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

ПП «Адітум Маркет» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» (код за ЄДРПОУ 37178619) за січень, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Дон-Углепласт» (код за ЄДРПОУ 37109262) за лютий, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Норторі Груп» (код за ЄДРПОУ 38637881) за червень 2013 року, ТОВ «Ансалта» (код за ЄДРПОУ 38690699) за червень 2013 року, ТОВ «Скопа Груп» (код за ЄДРПОУ 38546213) за червень 2013 року, TOB «Мірадор Компані» (код за ЄДРПОУ 38637860) за червень 2013 року, ТОВ «Прокоп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38520525) за червень 2013 року і ТОВ «Арторіум Компані» (код за ЄДРПОУ 38669379) за червень 2013 року, визнати незаконними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0001272301 та скасувати дане рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані дії та рішення є протиправними, оскільки вчинені з порушенням вимог закону, а висновки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовних вимог не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ «Адітум Маркет» зареєстроване як юридична особа 01.07.2012, ідентифікаційний код 38274748, юридична адреса: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул.. Машинобудівників, 15а, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Як встановлено судом, посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» (код за ЄДРПОУ 37178619) за січень, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Дон-Углепласт» (код за ЄДРПОУ 37109262) за лютий, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Норторі Груп» (код за ЄДРПОУ 38637881) за червень 2013 року, ТОВ «Ансалта» (код за ЄДРПОУ 38690699) за червень 2013 року, ТОВ «Скопа Груп» (код за ЄДРПОУ 38546213) за червень 2013 року, TOB «Мірадор Компані» (код за ЄДРПОУ 38637860) за червень 2013 року, ТОВ «Прокоп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38520525) за червень 2013 року і ТОВ «Арторіум Компані» (код за ЄДРПОУ 38669379) за червень 2013 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 25.09.2013 № 152/22-03/33558727, згідно висновків якого встановлено, що позивачем порушено п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на 4 460 732,83 грн., а саме:

- за січень 2013 року у сумі 100 433,79 грн.;

- за лютий 2013 року у сумі 72 835,99 грн.;

- за березень 2013 року у сумі 454 445,56 грн.;

- за квітень 2013 року у сумі 758 786,60 грн.;

- за травень 2013 року у сумі 1 786 432,50 грн.;

- за червень 2013 року у сумі 1 287 798,39 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0001272301.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення вказаної перевірки та прийняття на підставі її висновків податкового повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0001272301, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу позивача полягає у встановленні конкретних фактів у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також формуванні висновків вказаного Акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

Враховуючи викладене, суд визнає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту. Тому суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями прав та законних інтересів позивача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби під час здійснення функцій з контролю за правильністю і повнотою справляння зобов'язань визначається Податковим Кодексом України.

Відповідно до п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надає пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступати до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках зазначених ПК України таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Зі змісту Акту перевірки від 25.09.2013 № 152/22-03/33558727 слідує та підтверджено представником відповідача в ході розгляду справи, що з метою вручення копії наказу про проведення документальної виїзної позапланової перевірки та ознайомлення з направленням на її проведення посадовими особами податкового органу здійснено виїзд за юридичною адресою позивача та встановлено його відсутність, про що складено акт про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з направленням на проведення документальної виїзної позапланової перевірки від 12.09.2012 №44/22-03/33558727.

Проте, дані висновки суперечать змісту акту перевірки місцезнаходження ПП «Адітум Маркет» від 23.09.2013, складеного посадовими особами ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, згідно якого дане підприємство знаходиться за вказаною вище адресою.

Також при прийнятті рішення в даній справі судом враховується те, що приміщення за даною адресою використовується позивачем на підставі договору оренди від 11.03.2013 №06 укладеного з ФОП ОСОБА_1, що підтверджується, зокрема, листом останнього від 30.09.2013 № 235, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що доводи податкового органу про наявність законодавчо визначених підстав для проведення перевірки позивача є необґрунтованими.

Також суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

З викладеного слідує, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою є перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, податкової інформації тощо, яка не передбачена у плані роботи контролюючого органу, та в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З викладеного слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення. У свою чергу вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки передбачено в п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, перелік яких визначений в п. 78.1 ст. 78 ПК України, а також доказів вручення позивачу копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення позивача про дату початку та місце її проведення.

Враховуючи викладене, оскаржувані дії ДПІ у Києво-Святошинському районі щодо проведення перевірки ПП «Адітум Маркет» здійснені з порушенням вимог ПК України, а тому є протиправними.

Щодо висновків Акту перевірки та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Так зі змісту абз. 2 п. 2.7 Акту перевірки слідує, що листом від 23.08.2013 № 199 ПП «Адітум Маркет» відмовило податковому органу у наданні документів на підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків, які були предметом перевірки, у зв'язку з цим його висновки ґрунтуються виключно на наявній у податкового органу інформації.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що оскільки судом встановлена протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки, відповідно і її висновки не можуть вважатись об'єктивними.

Також суд зазначає наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою (за наявності) податкову накладну.

З викладеного слідує, що законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця, фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів, податкових накладних або видача їх юридичною особою, яка не є платником ПДВ.

У свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту - якщо вона заповнена юридичною особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено судом, у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» (код за ЄДРПОУ 37178619) у січні, березні, квітні, травні 2013 року, ТОВ «Дон-Углепласт» (код за ЄДРПОУ 37109262) у лютому, березні, квітні, травні 2013 року, ТОВ «Норторі Груп» (код за ЄДРПОУ 38637881) у червні 2013 року, ТОВ «Ансалта» (код за ЄДРПОУ 38690699) у червні 2013 року, ТОВ «Скопа Груп» (код за ЄДРПОУ 38546213) у червні 2013 року, TOB «Мірадор Компані» (код за ЄДРПОУ 38637860) у червні 2013 року, ТОВ «Прокоп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38520525) у червні 2013 року і ТОВ «Арторіум Компані» (код за ЄДРПОУ 38669379) у червні 2013 року.

За наслідками даних операцій позивачем на підставі оформлених належним чином його контрагентами податкових накладних, перелік яких відображено в розділі 3 Акту перевірки від 25.09.2013 № 152/22-03/33558727, сформовано податкову звітність та задекларовано відповідні суми податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 4 460 732,83 грн.

Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували неналежне декларування позивачем своїх податкових зобов'язань та формування податкового кредиту за перевіряємий період, або невідповідності податкових накладних вимогам закону.

Крім того, як встановлено судом, всі належні докази на підтвердження господарських операцій надавались позивачем податковому органу в ході адміністративного оскарження висновків Акту перевірки та прийнятого на підставі його висновків податкового повідомлення-рішення.

Зі змісту Акту перевірки та пояснень представника відповідача слідує, що висновки податкового органу про завищення позивачем сум задекларованого податкового кредиту ґрунтуються на тому, що його контрагентами не було включено відповідні податкові зобов'язання до своєї податкової звітності.

З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.

Згідно Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як зазначалось судом, податкові зобов'язання визначено позивачем у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на придбання цих товарів.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реальності господарських взаємовідносин документи, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при купівлі товару.

Факт поставки товару позивачу підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи викладені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем і його контрагентами правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 КАС України).

Також суду не надано доказів наявності на час вчинення господарських операцій будь-яких порушень вимог закону у правовому статусі контрагентів позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є безпідставними.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву продавця та покупця, перелік товарів та послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку дають змогу визначити, який саме товар був придбаний, за якою ціною та між якими контрагентами. У той же час Акт перевірки не містить висновків про встановлення порушень позивачем вимог вказаних норм закону.

Отже, доводи податкового органу про відсутність факту поставки товару та, як наслідок, порушення позивачем вимог ПК України, що призвело до завищення позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 №0001272301 є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача в частині винесення податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 № 0001272301, суд зазначає наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Отже, законом визначений обов'язок податкового органу прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення у вказаних випадках.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача податковий орган дійшов висновку про порушення ПП «Адітум Маркет» вимог п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відповідні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що такий висновок не стосується аналізу протиправності даного рішення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 97 КАС суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 71, 97, 122, 124, 157-163, 167, 257, 267 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки приватного підприємства «Адітум Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спецторгсервіс-КВВ» (код за ЄДРПОУ 37178619) за січень, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Дон-Углепласт» (код за ЄДРПОУ 37109262) за лютий, березень, квітень, травень 2013 року, ТОВ «Норторі Груп» (код за ЄДРПОУ 38637881) за червень 2013 року, ТОВ «Ансалта» (код за ЄДРПОУ 38690699) за червень 2013 року, ТОВ «Скопа Груп» (код за ЄДРПОУ 38546213) за червень 2013 року, TOB «Мірадор Компані» (код за ЄДРПОУ 38637860) за червень 2013 року, ТОВ «Прокоп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 38520525) за червень 2013 року і ТОВ «Арторіум Компані» (код за ЄДРПОУ 38669379) за червень 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 15.10.2013 № 0001272301.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 травня 2014 р.