Ухвала

від 08.10.2014 по справі 826/7331/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7331/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.12.2013 року № 0007402208 та № 0007412208.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 24 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Бренд Гіфтс», зареєстровано як юридична особа від 09.04.2008 року № 10741020000029586, ідентифікаційний код юридичної особи 35830049, що підтверджено випискою з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На час розгляду справи ТОВ «Бренд Гіфтс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.04.2008 року (індивідуальний податковий номер - 358300426599), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100112751.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс», ПП «Альфа-Ком» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2013 року та складено акт від 22.11.2013 року № 1992/26-59-22-08/35930049.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 09.12.2013 року № 0007402208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 183 248, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 164 203,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 19 045,00 грн.;

- від 09.12.2013 року № 0007412208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму в розмірі 137 943,00 грн., у т. ч за основним платежем на суму 135 948, 00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 995, 00 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов]язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентом ТОВ «Ратуш» були спірні правовідносини. Так, було з'ясовано, що між позивачем та спірним контрагентом письмові договори не укладались.

ТОВ «Ратуш» в особі директора ОСОБА_2 оформлені на адресу позивача видаткові накладні, рахунки-фактури.

ТОВ «Ратуш» в особі директора ОСОБА_2 на ім'я позивача виписані податкові накладні.

Розрахунок проводився у безготівковій формі та надані виписки з банку.

Перевіряючи матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами не було підписано договорів поставки, із наданих документів неможливо встановити яким чином здійснювалася реалізація наданих послуг та продажу товару.

Крім цього до суду не надано документів, які б підтверджували хто здійснював поставку товару, якими транспортними засобами, якими особами, на які приміщення/склади здійснювалася поставка. Також не надано актів прийому-передачі товару.

Отже, із аналізу вказаних матеріалів колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не підтверджено фактичне виконання правочинів з спірними контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ та валового доходу. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідач на спростування реальності господарських операцій позивача зі спірними контрагентами надав до суду вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 28.05.2013 року № 755/10669/13-к.

Вищезазначеним вироком звинувачено гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця міста Києва, у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 розробив злочинну схему заволодіння грошовими коштами держави, як засіб вчинення злочину у сфері господарської діяльності, шляхом сплати грошової винагороди громадянам без постійного джерела прибутків, зареєстрували підконтрольні їм фіктивні підприємства ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс», ПП «Альфа-Ком».

Як вбачається з матеріалів справи всі документи підписано ОСОБА_2, а отже колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв вищезазначені первинні документи, як допустимі та належні докази реальності здійснення операцій між позивачем та спірними контрагентами.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Бренд Гіфтс» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам зі спірними контрагентами, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 09.12.2013 року № 0007402208 та № 0007412208, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Гіфтс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.