Постанова

від 23.09.2014 по справі 910/11077/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа№ 910/11077/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Калєніченко О.Л. - директор

від відповідача: Коломоєць Є.А. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Легатто»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014

у справі № 910/11077/13 (головуючий суддя Удалова О.Г.)

за позовом Приватного підприємства «Базис»

до Приватного підприємства «Легатто»

про стягнення 2 218, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Базис» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Легатто» (далі, відповідач) про стягнення з останнього заборгованості за Договором № 1-9-9 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (нежилих приміщень) за адресою: м. Охтирка, пл. Леніна, 3 в розмірі 2 218,25 грн., з яких 2 157,12 грн. сума основного боргу та 61,13 грн. пені.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 1-9-9 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, а саме, у частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/11077/13 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Легатто» на користь Приватного підприємства «Базис» 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 12 коп. основного боргу та 1 673 (одну тисячу шістсот сімдесят три) грн. 09 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що не дивлячись на те, що спірний Договір № 1-9-9 не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, а саме, підписаний не директором ПП «Легатто» ОСОБА_5, а іншою особою (що підтверджується висновком судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи № 12622/13-32/12623/13-33 від 17.04.2014; том 1, а.с. 219-223), сторони вчиняли дії, спрямовані на його виконання. Так, позивач надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема і в період до 01.01.2011, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 29.12.2010, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги станом на 01.01.2011 становила 1 232,64 грн., а відповідач вказані послуги оплачував, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 453 від 29.12.2010 на суму 1 232,64 грн. (за договором з ПП «Легато»). Водночас, Договір № 1-9-9 скріплений печаткою відповідача, що підтверджується висновком експертизи, проведеної у справі; документів, що підтверджують втрату або викрадення печатки відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються виключно на платній основі, тариф за всіма послугами, які споживає відповідач становить 1,03 грн., а площа нежитлового приміщення становить 74,8 кв.м., з огляду на те, що строк оплати наданих позивачем відповідачу послуг в період з 01.01.2011 по 30.04.2013 на момент розгляду справи настав, а відповідач документів, що підтверджують оплату наданих позивачем у період з 01.01.2011 по 30.04.2013 послуг або спростовують доводи позивача суду не надав, вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 157,12 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом із тим, оскільки судом встановлено, що Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 1-9-9 від 01.09.2009 не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України, суд першої інстанції був позбавлений можливості встановити строк виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитих послуг і, відповідно, можливості перевірити розрахунок пені, наданий позивачем, та здійснити власний розрахунок, а тому у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 61,13 грн. судом відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Легатто» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/11077/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

За твердженнями апелянта, позивач не надав суду жодного доказу про те, що саме він надав відповідачеві ту чи іншу послугу, вартість яких стала предметом позову. Тобто, у відповідача не виникло жодного зобов'язання перед позивачем з приводу оплати якихось послуг.

Також, скаржник зазначив, що посилання суду першої інстанції на наявність доказів того, що сторони вчиняли дії, спрямовані на виконання підробленого Договору, не відповідають матеріалам справи, оскільки касові ордери підписані невідомою особою та складені у місті Охтирка, у той час, як підприємство відповідача знаходиться у місті Києві, де і здійснюється його підприємницька діяльність та розташований його керівний орган.

Водночас, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції на підставі частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України мав залишити позов без розгляду, оскільки позивач два рази поспіль не з'явився у засідання суду.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі № 910/11077/13 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014, враховуючи перебування головуючого судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11077/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 у справі № 910/11077/13 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Легатто» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В. (доповідач у справі), судді: Тищенко А.І., Федорчук Р.В., справу вирішено розглядати у судовому засіданні, призначеному на 02.09.2014.

21.08.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/11077/13 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 розгляд справи № 910/11077/13 відкладено на 23.09.2014.

У зв'язку з виходом із відпустки головуючого судді Михальської Ю.Б. розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 вирішено здійснити розгляд справи № 910/11077/13 у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 у справі № 910/11077/13 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Легатто» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І., справу вирішено розглядати у судовому засіданні, призначеному на 23.09.2014.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги, зокрема, поділяються на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 16.03.2006 між Управлінням житлово-комунального господарства Охтирського міськвиконкому (балансоутримувач) та Приватним підприємством «Базис» (виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій) був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій № 3 (далі, Договір від 16.03.2006; том 1, а.с. 18-19).

Предметом Договору від 16.03.2006 є надання населенню міста, житло якого розташоване на території обслуговування виконавця (позивача) і перебуває на балансі балансоутримувача, послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та розмежування відповідальності сторін договору відповідно до його умов (пункт 1.1. Договору від 16.03.2006).

Пунктом 2.3 Договору від 16.03.2006 передбачено, що виконавець (позивач) надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які розташовані на території його обслуговування (Додаток 1) згідно з переліком робіт по наданню послуг, затвердженим виконавчим комітетом міської ради.

Як вбачається із Додатку № 1 до Договору від 16.03.2006 «Перелік будинків переданих на обслуговування та утримання приватному підприємству «Базис» будинок, розташований за адресою: м. Охтирка, вул. Леніна, буд. 3, переданий на обслуговування Приватному підприємству «Базис».

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23644918 від 21.08.2009 (том 1, а.с. 93), виданого Комунальним підприємством «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації», а також Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2009 (том 1, а.с. 93 зворотня сторона), виданого Виконавчим комітетом Охтирської міської ради, Приватне підприємство «Легатто» є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, пл. Леніна, буд. 3, прим. 27 (далі, нежитлове приміщення).

Як зазначав позивач у своїй позовній заяві, 01.09.2009 між ним та відповідачем був укладений Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 1-9-9 (далі, Договір), оригінал якого міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 169). За твердженням позивача, Договір від імені відповідача був підписаний директором - ОСОБА_5, повноваження якого підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 318784.

Згідно пункту 1 зазначеного Договору підрядник (позивач) забезпечує обслуговування та ремонт житлового будинку, в якому знаходиться приміщення замовника (відповідача) за адресою: м. Охтирка, вул. пл. Леніна, буд. 3, загальною площею 74,8 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а замовник приймає участь у витратах за виконання робіт.

Як стверджував позивач, останній на підставі вищевказаного Договору надав відповідачу у період з 01.01.2011 по 30.04.2013 послуги на загальну суму 2 157,12 грн., які відповідач не оплатив.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що директор Приватного підприємства «Легатто» не укладав та не підписував Договір № 1-9-9 від 01.09.2009, оскільки підпис директора ОСОБА_5 у тексті цього Договору не відповідає особистому підпису ОСОБА_5 З огляду на це, у відповідача, на його думку, відсутні будь-які обов'язки з оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг за Договором.

З огляду на зазначене, з метою визначення автентичності підпису ОСОБА_5 до підпису, проставленому у Договорі, на який посилається позивач в обґрунтування позову, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 у справі № 910/11077/13 було призначено судову експертизу.

За результатами проведення у справі № 910/11077/13 судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи надано висновок експертів № 12622/13-32/12623/13-33 від 17.04.2014 (далі, Висновок), яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 навпроти рукописного запису «ОСОБА_5» нижче реквізитів «Замовник» на зворотній стороні договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 1-9-9 від 01.09.2009, укладеного між ПП «Легатто» та ПП «Базис» виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 318784 вказано, що особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_5 (керівник, підписант). Дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи у витягу відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку стосовно того, що Договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 1-9-9 від 01.09.2009 не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України, оскільки підписаний не ОСОБА_5, а іншою, невідомою особою.

Водночас, Висновком експертів встановлено, що відтиск печатки від імені ПП «Легатто» та експериментальні зразки нанесені однією печаткою ПП «Легатто».

Так, відтиском печатки організації засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печатки і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємства, який у разі її втрати має негайно повідомити органи МВС України. Втім, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують втрату або викрадення печатки підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що печатка знаходилась на зберіганні відповідального працівника ПП «Легатто» і сторонні особи не мали до неї доступу з ціллю її неправомірного використання.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що як зазначено у пункті 9.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», чинного на момент укладення між сторонами Договору, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.).

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Так, як вбачається із матеріалів справи, сторони вчиняли дії, спрямовані на його виконання, які, відповідно, свідчать про схвалення відповідачем Договору. Так, позивач надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема і в період до 01.01.2011, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 29.12.2010 (том 1, а.с. 102), з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги станом на 01.01.2011 становила 1 232,64 грн., а відповідач вказані послуги оплачував, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 453 від 29.12.2010 (том 1, а.с. 104) на суму 1 232,64 грн. (за договором з ПП «Легатто»). Окрім того, дійсність Договору протягом трьох років з моменту його укладення відповідачем не оспорювалась.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства України, послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються суб'єкту підприємницької діяльності (власнику або орендарю нежилого будинку або приміщення) виключно на платній основі.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі наголошує на тому, що нежитлове приміщення передано ним в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Чернігівська фармацевтична компанія», яке, як користувач приміщення та споживач житлово-комунальних послуг, самостійно уклало договори щодо надання комунальних послуг. За твердженнями скаржника, житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території отримуються від іншої організації, а не від позивача.

На підтвердження викладеного, відповідач посилається на наступні договори:

- Договір про надання послуг з централізованого водовідведення юридичним особам № 56с/11 від 01.01.2011, укладений між ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» та Дочірнім підприємством «Водоочистка» товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад;

- Договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води юридичним особам № 68в/11 від 01.01.2011, укладений між ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад»;

- Договір на проведення робіт та надання послуг № 123 від 01.06.2013, укладений між ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» та Державною установою «Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», згідно з умовами якого останнє зобов'язувалось проводити дератизаційні та дезінсекційні роботи в нежитловому приміщенні;

- Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 225ТОФ/2010 від 01.01.2010, укладений між ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Брок-Енергія»;

- Договір на вивіз контейнерами побутових відходів від підприємств № 93М/10 від 14.12.2010, укладений між ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» та дочірнім підприємством «Верп» товариства з обмеженою відповідальністю «Водоторгприлад».

Колегія суддів вважає зазначені твердження апелянта безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно з вищезазначеними договорами ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» отримує житлово-комунальні послуги відмінні від тих, які є предметом Договору № 1-9-9 від 01.09.2009 та вказані у додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради № 235 від 25.07.2006 «Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», оплата за надання яких, відповідно, не є предметом спору у даній справі. Будь-яких доказів на підтвердження того, що орендарем спірного приміщення - ТОВ «Чернігівська фармацевтична компанія» сплачуються кошти за надання житлово-комунальних послуг з утримання спірного приміщення відповідачем суду не надано.

Як зазначено у листі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 17/10-298, що міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 28), власник житла за рахунок власних коштів оплачує всі витрати, пов'язані з утриманням будинку і закріпленої прибудинкової території. Виходячи з наведеного, власник вбудованого нежитлового приміщення повинен приймати участь в експлуатаційних витратах по житловому будинку пропорційно займаній площі та в комунальних платежах.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Сумська обл., м. Охтирка, пл. Леніна, буд. 3, прим. 27 є відповідач - Приватне підприємство «Легатто», а згідно Договору від 16.03.2006 будинок, розташований за адресою: м. Охтирка, вул. Леніна, буд. 3, переданий на обслуговування Приватному підприємству «Базис», оплату витрат на утримання спірного нежитлового приміщення Приватному підприємству «Базис» має здійснювати його власник - Приватне підприємство «Легатто».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Так, колегією суддів встановлено, що нарахування оплати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій здійснено згідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Охтирської міської ради «Про погодження приватному підприємству «Базис» тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій» № 259 від 31.07.2006.

Також у матеріалах справи наявний Розрахунок складових тарифу по будинку пл. Леніна буд. № 3 з 01/04/2008, з якого вбачається, що тариф за всіма послугами, які споживає відповідач, а саме: прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування внутрішніх систем, дератизація, обслуговування димвентканалів, поточний ремонт, аварійна служба, електроенергія для підкачування води - становить 1,03 грн.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 3 частини 2 статті 21 та пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги надаються на підставі договору, складеного на основі типового договору.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно з пунктом 5 вказаного Типового договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати спожитих послуг, позивач направляв на його адресу претензії:

- № 961 від 16.12.2011 з вимогою оплатити заборгованість, яка станом на 01.12.2011 становила 847,44 грн.;

- № 213 від 13.04.2012 з вимогою оплатити заборгованість, яка станом на 01.04.2012 становила 1 155,60 грн., вказану претензію відповідач отримав 25.05.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення;

- № 603 від 02.10.2012 з вимогою оплатити заборгованість, яка станом на 01.10.2012 становила 1 617,84 грн., вказану претензію відповідач отримав 09.10.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення;

- № 72 від 08.02.2013 з вимогою оплатити заборгованість, яка станом на 01.02.2013 становила 1 926,00 грн., вказану претензію відповідач отримав 11.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, строк оплати послуг, наданих позивачем відповідачу в період з 01.01.2011 по 30.04.2013, на момент розгляду справи судом першої інстанції настав.

Пунктом 5 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, встановлено, що калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Отже, враховуючи площу нежитлового приміщення - 74,8 кв.м. та тариф у розмірі 1,03 грн., сума щомісячних платежів відповідача за послуги, надані позивачем, становить 77,04 грн., а заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2011 по 30.04.2013 - 2 157,12 грн.

Виходячи зі змісту статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів, що підтверджують оплату наданих позивачем у період з 01.01.2011 по 30.04.2013 послуг, колегія суддів приходить до висновку щодо обгрунтованості позовних вимог Приватного підприємства «Базис» про стягнення з відповідача 2 157,12 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 61,13 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 61,13 грн. пені з огляду на те, що Договір № 1-9-9 від 01.09.2009, як зазначалося вище, не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством України, а тому його положення до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Враховуючи це, суд позбавлений можливості встановити строк виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитих послуг і, відповідно, можливості перевірити розрахунок пені, наданий позивачем, та здійснити власний розрахунок.

Стосовно посилань апелянта на наявність у діях позивача ознак злочину, передбачених статтями 357, 358 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає, що дані обставини не можуть бути розглянуті у межах господарського судочинства та є підставою для звернення відповідача до правоохоронних органів.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на наявність у суду першої інстанції підстав для залишення позов без розгляду, оскільки позивач два рази поспіль (15.05.2014 та 03.06.2014) не з'явився у засідання суду, також є безпідставними з огляду на наступне.

Так, згідно пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України позов підлягає залишенню без розгляду у випадку, якщо представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача неодноразово з'являвся у судові засідання, призначені у справі № 910/11077/13, зокрема, у судові засідання, призначені на 06.08.2013, 10.09.2013, 10.10.2013 та надавав суду витребувані документи.

З огляду на зазначене, у суду були усі необхідні документи для прийняття у справі законного та обґрунтованого рішення, а нез'явлення представника позивача у судові засідання не перешкоджало вирішенню спору у справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Базис», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного підприємства «Легатто» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Легатто» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/11077/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/11077/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11077/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко