Постанова

від 25.09.2014 по справі 911/1129/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа№ 911/1129/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участі представників:

від позивача: Красуля І.О. - за дов.

від відповідача: Білецький А.Л. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2014

у справі № 911/1129/14 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века»

про стягнення 48 500,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Груп Плюс» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» (далі, відповідач) про стягнення з останнього 48 500, 11 грн. основної заборгованості за Договором підряду № 3 від 20.03.2013.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати у повному обсязі за виконані роботи згідно Договору № 3 від 20.03.2013, укладеного між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Века», та Договору про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, укладеного між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ „Голден Груп Плюс».

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2014 у справі № 911/1129/14 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп Плюс» 48 500 (сорок вісім тисяч п'ятсот) грн. 11 коп. основної заборгованості та судові витрати 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що за період дії Договору підряду № 3 від 20.03.2013 та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті виконаних робіт. Натомість, у відповідності до Договору про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, укладеного між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Голден Груп Плюс», до останнього перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних робіт у розмірі 89 000, 13 грн. за Договором № 3 від 20.03.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Века». У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи судом першої інстанції відповідач обов'язок щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем склала 48 500,13 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 48 500,13 грн. за Договором № 3 від 20.03.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Века», та Договором про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Голден Груп Плюс», є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (із урахуванням поданих відповідачем 08.09.2014 через відділ документального забезпечення суду уточнень до апеляційної скарги), у якій просить винести рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2014 у справі № 911/1129/14, яким стягнуто з ТОВ «Будівельна компанія «Века» на користь ТОВ «Голден Груп Плюс» 48 500,00 грн. основної заборгованості та судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

За твердженнями апелянта укладення Договору про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013 та направлення відповідачу повідомлення від 19.08.2013 про відступлення права вимоги не є достатніми законними підставами для зміни кредитора у зобов'язанні за Договором № 3 від 20.03.2013, оскільки ТОВ «Будівельна компанія «Века» не надавала жодної згоди на передання прав ТОВ «РС-Автошляхбуд» за Договором № 3 від 20.03.2013.

Скаржник зазначає, що Додаткова угода № 20/03-2013 від 20.03.2013, якою з Договору № 3 від 20.03.2013 було виключено пункт 10.4. стосовно необхідності надання сторонами згоди на передачу прав та обов'язків за Договором № 3 третім особам, фактично була вчинена не в день її підписання, а в процесі розгляду справи за попередньою змовою бувшого директора ТОВ «Будівельна компанія «Века» ОСОБА_5, який на час слухання справи не був вже директором, та директора ТОВ «РС-Автошляхбуд» ОСОБА_6, оскільки вказані особи тісно спілкуються і мають відповідний комерційний інтерес.

Також, відповідач у апеляційній скарзі наголосив на тому, що судом було порушено його право на доказування та принцип змагальності сторін у процесі, оскільки йому було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме Додаткової угоди № 20/03-2013 від 20.03.2013. На думку апелянта, у разі задоволення вказаного клопотання, судом першої інстанції було б чітко підтверджена недійсність Додаткової угоди № 20/03-2013 від 20.03.2013, а позовні вимоги позивача, які б ґрунтувалися виключно на Договорі про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, не відповідали б закону.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі № 911/1129/14 передано на розгляд судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.09.2014.

У судовому засіданні 25.09.2014 представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2014 у справі № 911/1129/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представником відповідача у судовому засіданні 25.09.2014 було подане клопотання про призначення у справі комплексної судової експертизи, в тому числі: почеркознавчу та технічну експертизу документу, а саме Додаткової угоди № 20/03-2013 від 20.03.2013 до Договору № 3 від 20.03.2013. Дане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що ТОВ «Будівельна компанія «Века» ніколи не укладала Додаткову угоду № 20/03-2013 від 20.03.2013, а тому її зміст є сумнівним, в тому числі печатка та підпис директора ОСОБА_5 За таких обставин, відповідач вважає, що зазначена Додаткова угода могла бути підписана ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в процесі судового розгляду та не відповідає даті її вчинення, або взагалі підроблена іншою особою.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи заперечив.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи з підстав, які будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування судового рішення з огляду на наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «РС-Автошляхбуд» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» (генпідрядник) було укладено Договір № 3 від 20.03.2013 (далі, Договір № 3) (том 1, а.с. 11-14).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 3 генпідрядник доручає, а субпідрядник бере на себе виконання робіт: виконати будівельні роботи з влаштування заїзду-виїзду до об'єкту «Логістичний центр зі зберігання та обслуговування товарів та продукції сільськогосподарського призначення» за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, біля автомобільної дороги 010070 Васильків-Княжичі-Лука км 22+550 праворуч, у відповідності до проекту, креслень технічного завдання.

Пунктом 2.2. Договору № 3 визначено, що валютою договору є гривня України. Кошторисна вартість робіт: 1 350 000,13 грн. в т.ч. ПДВ 225 000,02 грн. Сума без ПДВ 1 125 000,11 грн. визначається згідно ДБН-Д. 1.-1-2002 на основі локального кошторису.

Відповідно до пунктів 3.5. та 3.6. Договору № 3 датою виконання робіт за договором є дата підписання замовником Акту виконаних робіт (ф. КБ-2В); зобов'язання субпідрядника щодо виконання робіт вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання генпідрядником акту виконаних робіт.

Згідно пункту 9.1. Договір № 3 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Пунктом 10.4. Договору № 3 передбачено, що жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за цим договором третій особі без отримання згоди іншої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.03.2014 між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 20/03-2013 до Договору № 3 від 20.03.2013 (далі, Додаткова угода), згідно умов якої сторони дійшли згоди виключити пункт 10.4. із Договору № 3.

Одночасно із укладенням договору між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та відповідачем було підписано Договірну ціну на будівництво - Організація заїзду-виїзду до об'єкту «Логістичний центр зі зберігання та обслуговування товарів та продукції сільськогосподарського призначення» за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, біля автомобільної дороги 010070 Васильків-Княжичі-Лука км 22+550 праворуч, що здійснюється у 2013, на загальну суму 173 205, 52 грн., Локальний кошторис № 2-1-1, Локальний кошторис № 2-1-2, Локальний кошторис № 2-1-3, Локальний кошторис № 2-1-4, Підсумкову відомість ресурсів (том 1, а.с. 15 - 35).

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору № 3 ТОВ «РС-Автошляхбуд» у черні 2013 року було виконано для відповідача роботи на загальну суму 1 350 000,13 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на суму 1 350 000,13 грн. (том 1, а.с. 36), актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на суму 1 350 000,13 грн. (том 1, а.с. 37-44).

Натомість, за період дії Договору № 3 та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті виконаних робіт та перераховано ТОВ «РС-Автошляхбуд» грошові кошти у розмірі 1 301 500,02 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку ТОВ «РС-Автошляхбуд» (том 1, а.с. 58-59) та не заперечувалось сторонами.

19.08.2013 між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Голден Груп Плюс» було підписано Договір про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 (далі, Договір про відступлення права вимоги) (том 1, а.с. 70), згідно умов пункту 1 якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором № 3.

З моменту набрання чинності Договором про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від ТОВ «Будівельна компанія «Века» належного та реального виконання обов'язків, передбачених Договором № 3, а саме, сплати грошових коштів у розмірі 89 000,13 грн. До нового кредитора переходять права на стягнення заборгованості, штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань (пункт 2 Договору про відступлення права вимоги)

Згідно пункту 3 Договору про відступлення права вимоги моментом переходу права вимоги первісного кредитора за Договором, визначеним у пункті 1 цього договору, до нового кредитора є момент набрання чинності цим договором.

Як визначено пунктом 9 Договору про відступлення права вимоги, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що 22.08.2013 позивач звернувся до боржника - відповідача із повідомленням б/н від 19.08.2018 про відступлення права вимоги (том 1, а.с. 71), у якому новий кредитор - позивач повідомив відповідача про те, що за Договором про відступлення права вимоги, останній відступив новому кредитору - позивачу право вимоги щодо оплати виконаних робіт за Договором № 3, у розмірі 89 000,13 грн. Факт направлення позивачем повідомлення відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 2897 від 22.08.2013 про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 22.08.2013 (том 1, а.с. 72).

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач заперечував проти відступлення права вимоги у відповідь на вищезазначене повідомлення скаржник суду не надав.

20.03.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією № 1 від 19.03.2014 (том 1, а.с. 73), у якій просив відповідача погасити основну заборгованість за виконані роботи за Договором № 3 у розмірі 48 500,11 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3280 від 20.03.2014 про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 20.03.2014 (том 1, а.с. 74).

Відповіді на претензію та будь-яких заперечень відповідач також позивачу не направляв.

Як уже зазначалося вище, відповідач, заперечуючи проти позову, наголошує на тому, що позивачем було порушено визначений законом порядок відступлення права вимоги, оскільки скаржник не надавав жодної згоди на передання прав ТОВ «РС-Автошляхбуд» за Договором № 3 позивачеві у справі.

Зазначені твердження апелянта не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Так, регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням робіт, заміною сторони у зобов'язанні здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Так, пунктом 10.4. Договору № 3 було передбачено, що жодна із сторін не має права передавати права та обов'язки за цим Договором третій особі без отримання згоди іншої сторони.

Водночас, 20.03.2013 між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 20/03-2013 до Договору № 3 (далі, Додаткова угода) (том 1, а.с. 116), згідно умов якої сторони дійшли згоди виключити пункт 10.4. із Договору № 3 та дійшли згоди стосовно того, що права та обов'язки сторін за Договором № 3 можуть передаватися третій особі у порядку, визначеному законодавством України.

Вказана Додаткова угода підписана директором ТОВ «РС-Автошляхбуд» ОСОБА_6 та директором ТОВ «Будівельна компанія «Века» ОСОБА_5 та, відповідно, скріплена печатками підприємств.

Відповідач у апеляційній скарзі заперечує факт підписання Додаткової угоди 20.03.2013 та ставить під сумнів підпис директора ОСОБА_5 та печатку підприємства на ньому, у зв'язку з чим, у суді першої інстанції та 25.09.2014 під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ним було подане клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої та технічної експертизи Додаткової угоди з метою визначення часу вчинення підписів та поставлення печаток товариств на ній.

Колегія суддів вважає вищезазначені доводи скаржника безпідставними, а клопотання про призначення у справі судової експертизи необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, клопотання апелянта про призначення у справі судової експертизи ґрунтується виключно на припущеннях відповідача, будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказані у клопотанні обставини щодо достовірності Додаткової угоди № 20/03-2013 до Договору № 3 від 20.03.2013 відповідачем суду не надано.

Натомість, відповідачем не заперечувалась обставина, що станом на дату підписання Додаткової угоди ОСОБА_5 був директором ТОВ «Будівельна компанія «Века» і, відповідно, мав право підписувати зазначену угоду. Крім того, підпис ОСОБА_5 засвідчений відтиском печатки ТОВ «Будівельна компанія «Века». Відтиском печатки організації засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки. Жодних доказів, які б підтверджували втрату або викрадення печатки підприємства або розслідування щодо неправомірного її використання відповідачем суду також не надано.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_5, на підставі статті 30 Господарського процесуального кодексу України, у суді першої інстанції надавав пояснення щодо обставин підписання Додаткової угоди та підтвердив факт належності йому підпису на вказаній угоді та сам факт її підписання.

Стосовно доданої скаржником до апеляційної скарги довідки ТОВ «Будівельна компанія «Века» від 02.07.2014, підписаної директором ОСОБА_7, колегія суддів зазначає, що остання жодним чином не спростовує тієї обставини, що станом на 20.03.2013, коли директором підприємства був ОСОБА_5, спірна Додаткова угода була укладена.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що спірна Додаткова угода у судовому порядку недійсною не визнавалась, а відтак є чинною.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, сумніви відповідача щодо достовірності Додаткової угоди спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та є безпідставними.

Отже, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивач у відповідності до норм чинного законодавства України звертався до боржника - відповідача із повідомленням б/н від 19.08.2018 про відступлення права вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до Договору про відступлення права вимоги до ТОВ «Голден Груп Плюс» перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних робіт у розмірі 89 000,13 грн. за Договором № 3.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, як вбачається із матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, у встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язку щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 48 500,13 грн., що підтверджується Договором № 3 від 20.03.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Века», довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на суму 1 350 000,13 грн, актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на суму 1 350 000,13 грн., відповідними виписками з банківського рахунку ТОВ «РС-Автошляхбуд», Договором про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Голден Груп Плюс», а також поясненнями представників позивача та відповідача.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 48 500, 13 грн. за Договором № 3 від 20.03.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Века», та договором про відступлення права вимоги № 19/08/2013-2 від 19.08.2013, укладеним між ТОВ «РС-Автошляхбуд» та ТОВ «Голден Груп Плюс», є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Груп Плюс», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Века» на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2014 у справі № 911/1129/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2014 у справі № 911/1129/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1129/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх