Постанова

від 09.10.2014 по справі 923/1086/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 923/1086/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Богуненко Н.М. - за дорученням

від відповідача: Крилов М.А. - за дорученням, Колесник А.В. - директор

від 3-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Укрспецоборудование" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 07 серпня 2014 року

у справі № 923/1086/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кайсар ЛТД"

до дочірнього підприємства "Укрспецоборудование" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації м. Херсон

про стягнення 566053 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИЛА:

23.07.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кайсар ЛТД" (далі позивач, Фірма) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до дочірнього підприємства "Укрспецоборудование" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование" (далі відповідач, Підприємство), з залученням до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління капітального будівництва Херсонської обласної державної адміністрації м. Херсон (далі Управління) про стягнення грошових коштів у сумі 566.053 грн. 23 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором субпідряду №08-11-13 від 08.11.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з реконструкції Верхньоантонівського водозабору та водоводу питної води у м. Херсоні, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 527.624 грн., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а ще й пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 32859 грн.46коп. та відшкодувати ПДВ по кредиту в сумі 5569 грн. 37 коп., а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 11321 грн. 08 коп.

У відзиві відповідач не заперечував факту виконання позивачем субпідрядних робіт на суму основного боргу та підписання в березні 2014 року актів виконаних робіт. Одночасно, відповідач вважав позовні вимоги необґрунтованими, посилаючись на те, що відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору субпідряду розрахунки будуть здійснюватися шляхом поетапної оплати відповідачем виконаних робіт після підписання актів виконаних робіт за умови наявності бюджетного фінансування по мірі надходження державних коштів. Оскільки, відповідач не отримав від Управління коштів на оплату виконаних робіт, то строк виконання його обов'язку щодо оплатити вартості виконаних робіт ще не настав, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

У письмових поясненнях Управління не визнавало позовні вимоги Фірми та вважало їх безпідставними, посилаючись на те, що, дійсно, за виконані роботи по зазначеному об'єкту перед відповідачем обліковується кредиторська заборгованість, яка виникла по причині відсутності бюджетного фінансування виконаних робіт по об'єкту "Реконструкція Верхньоантонівського водозабору та водоводу питної води в м. Херсоні". Однак, оплата робіт можлива лише після надходження бюджетних коштів, які до сьогоднішнього часу не отримані, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.2014 р. (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 527.624 грн. 40 коп. - боргу та 10552 грн. 49 коп. - понесених судових витрат по справі на сплату судового збору за подання позову, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором субпідряду №08-11-13 від 08.11.2013 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з реконструкції Верхньоантонівського водозабору та водоводу питної води у м. Херсоні, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 527.624 грн., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 10552 грн. 49 коп.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені місцевий суд виходив з того, що оскільки умовами договору сторони не узгодили розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків по розрахунках, то підстави для стягнення пені - відсутні.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення процентів по кредиту за ПДВ у сумі 5569 грн. 37коп, місцевий суд виходив з того, що відповідно до вимог ч. 1 ст.837 ЦК України, ч. 1 ст. 839 ЦК України та п. п. 2.1 та 6.3.4. договору позивач діяв на власний ризик в межах власних можливостей, а тому підстави для відшкодування йому коштів сплачених як ПДВ у зв'язку з виплатою процентів за кредитними договорами укладеними з установами банків - відсутні.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Посилання відповідача на те, що строк розрахунків не настав, оскільки відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору розрахунки здійснюються після підписання актів виконаних робіт за умови наявності бюджетного фінансування по мірі надходження державних коштів від замовника (Управління) за генеральним договором не прийняті місцевим судом до уваги, так як це не є підставою звільнення відповідача від своєчасного виконання зобов'язання відповідно до вимог ст. ст. 854, 838, 525, 526, 617 ЦК України, ст. ст. 96, 193, 218 ГК України та п. 4.2 договору.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким провадження по даній справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України - припинити.

Скарга мотивована тим, що відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору субпідряду розрахунки повинні здійснюватися шляхом поетапної оплати відповідачем виконаних робіт після підписання актів виконаних робіт за умови наявності бюджетного фінансування по мірі надходження державних коштів. Оскільки, відповідач не отримав від Управління коштів на оплату виконаних робіт, то строк виконання його обов'язку щодо оплатити вартості виконаних робіт ще не настав, а тому відсутній предмет спору, внаслідок чого провадження по даній справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню.

В судовому засідання представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Управління було своєчасно та належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду справи, але не скористалось своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, але оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 08.11.2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 08-11-13 за умовами якого позивач, як субпідрядник, зобов'язався за завданням відповідача, як генпідрядника, виконати роботи з реконструкції Верхньоантонівського водозабору та водоводу питної води в м. Херсоні (друга черга) відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.

Згідно п. 10.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У п. 3.1. сторонами визначена загальна вартість робіт за цим договором у сумі 1.056.704 грн. 40 коп.

Зазначена сума вартості робіт за цим договором затверджена сторонами кошторисом.

Згідно п. 5.1. договору строк виконання робіт визначається календарним графіком, який наведено у додатку № 2 до договору та який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.3 договору обов'язком позивача, як субпідрядника, є забезпечення якісного виконання робіт у строки, встановлені договором та передача цих робіт відповідачу, як генпідряднику, за актами приймання-передачі, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Згідно до п. п. 6.1.1, 6.1.2. договору, відповідач, як генпідрядник, зобов'язався приймати виконані позивачем роботи за актами виконаних робіт та своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу вартість виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та виконав відповідні роботи з реконструкції Верхньоантонівського водозабору та водоводу питної води в м. Херсоні вартістю 1056704 грн. 40 коп., що підтверджується актами виконаних робіт від 18.03.2014 р., що підписані відповідачем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості та вартості виконаних робіт, а також підписаними сторонами довідками про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за березень 2014 р. та цей факт не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач повинний здійснити оплату виконаних робіт протягом 5 робочих днів з дня підписання актів виконаних робіт, тобто у строк до 25.03.2014 р.

Відповідач за виконанні позивачем роботи розрахувався частково в сумі 529.080 грн., зокрема: 26.03.2014 р. сплатив 333300 грн., 15.04.2014 р. - 108828 грн. 14 коп., 08.05.2014 р. - 5369 грн. 49 коп., 08.05.2014 р. - 6384 грн. 83 коп., 08.05.2014 р. - 70.000, а всього - 529.080 грн. Решта частина виконаних позивачем робіт вартістю 527.624 грн. 40 коп. відповідачем не оплачена, що не заперечується останнім.

Оскільки, відповідач ані в строк до 25.03.2014 р., ані до сьогоднішнього часу не виконав свої зобов'язання за названим договором щодо повної оплати виконаних позивачем робіт та має заборгованість по їх оплаті в сумі 527.624 грн. 40 коп., то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача зазначену суму боргу.

Посилання скаржника на те, що строк оплати за договором для нього ще не настав є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки умови наявності бюджетного фінансування по мірі надходження державних коштів від замовника за генеральним договором не є підставою звільнення відповідача від своєчасного виконання своїх зобов'язань відповідно до вимог ст. 854 ЦК України та пункту 4.2 договору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України у разі залучення підрядником до виконання робіт субпідрядників, саме підрядник залишається відповідальним перед замовником за результат їх роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частиною 2 статті 838 ЦК України передбачено, що саме підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Таким чином, законом саме на відповідача покладено відповідальність за неналежне виконання обов'язків по розрахунках за виконані позивачем роботи за договором субпідряду, навіть у разі неналежного виконання обов'язків перед відповідачем замовником, яким є Управління.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ГК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України - відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, тому, є помилковим посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів як на підставу для відмови у задоволення позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, саме відповідач відповідно до вищезазначених норм закону, зобов'язаний вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним обов'язків за договором, внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що відсутність бюджетних коштів та неперерахування їх відповідачу Управлінням не виправдовує невиконання обов'язків відповідачем та не є підставою для звільнення його від здійснення розрахунків. До того ж у разі відсутності коштів для розрахунків, відповідач повинний був призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Ці висновки місцевого та апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005р. та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446, яка відповідно до ст. 111-26 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази не отримання Управлінням бюджетних коштів для оплати виконаних позивачем робіт та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, ані Управлінням, ані відповідачем суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь процентів по кредиту за ПДВ в сумі 5569 грн. 37 коп. місцевий суд правомірно виходив з того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 837 ЦК України, ч. 1 ст. 839 ЦК України та п. п. 2.1. та 6.3.4. договору позивач зобов'язаний на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника із свого матеріалу і своїми засобами, а тому позивач діяв на власний ризик в межах власних можливостей і підстави відшкодування йому коштів сплачених як ПДВ у зв'язку з виплатою процентів за кредитними договорами укладеними з установами банків - відсутні, внаслідок чого судове рішення в цій частині не оскаржено жодним із учасників судового процесу.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду щодо відмови задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені з огляду на наступне.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. встановлено,що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

У п. 7.1. договору сторони передбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Таким чином, оскільки будь-який інший розмір пені сторони у договорі не визначили, то до їх правовідносин щодо розміру пені, що підлягає стягненню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинний бути застосований розмір встановлений законом, а саме ч. 6 ст. 231 ГК України, тобто у розмірі облікової ставки НБУ.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14.975 грн. 86 коп., виходячи з наступного розрахунку:

Так, розрахунок пені здійснюється за формулою:

Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де

С - сума боргу за період,

УСД - облікова ставка НБУ,

Д - кількість днів просрочення.

Облікова ставка НБУ за період з 24.03.2014 р. по 14.04.2014 р. становила 6,500%, внаслідок чого за вказаний період підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у сумі 2067 грн. 13 коп.(527624,4*0,01*22/100=2067,13).

Облікова ставка НБУ за період 15.04.2014 р. по 17.07.2014 р. становила 9,500%, внаслідок чого за вказаний період підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня у сумі 12908 грн. 73 коп. (527624,4*0,02*94/100=12908,73), а всього з відповідача на користь позивача за період з 24.03.2014 р. по 17.07.2014 р. підлягає стягненню пеня у загальній сумі 14.975 грн. 86 коп.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню на 95,85% (позов заявлений на 566053,23 грн., а підлягає задоволенню на 542600,26 грн.), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 10851 грн. 25 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Так як, при ухваленні судового рішення місцевий суд помилково відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та, як наслідок цього, здійснив неправильний розподіл судових витрат між сторонами у справі, то оскаржене рішення підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Укрспецоборудование" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование" - залишити без задоволення.

Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2014 р. у справі № 923/1086/14 частково скасувати та викласти його в наступній редакції:

„ 2. Стягнути з дочірнього підприємства "Укрспецоборудование" товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборудование" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кайсар ЛТД": 527624 грн. 40 кор. - боргу, 14.975 грн. 86 коп. - пені та 10851 грн. 25 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання позову"

В решті частині рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.2014 р. у справі № 923/1086/14 - залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.10.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.