Постанова

від 09.10.2014 по справі 916/1940/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2014 р.Справа № 916/1940/13 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Щербатюку О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Левіт В.С. (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя»

на рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2014р.

по справі №916/1940/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНОФЛЕКС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя»

про стягнення 31 164,94 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 09.10.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНОФЛЕКС» (далі - ТОВ «ЕНОФЛЕКС», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ» (далі - ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ») та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс Запоріжжя» (далі - ТОВ «Айс Запоріжжя», відповідач), як до солідарних боржників про стягнення 31 164,94 грн., з яких 30 974,00 грн. основного боргу, 190,94 грн. процентів.

Позов обґрунтований тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки № 13712 від 02.07.2012р., а саме передав у власність відповідача товар, що підтверджується долученими до позовної заяви накладними, а саме видатковою та податковою, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, в наслідок чого за останнім утворилась заборгованість.

В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, неодноразово призначались судові експертизи полімерних матеріалів, однак у зв'язку із несвоєчасною сплатою вартості експертизи ТОВ «Айс Запоріжжя», експертні висновки суду так і не були надані.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.08.2014р. на підставі заяви позивача про відмову від позовних вимог стосовно ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ» від 30.09.2014р., провадження у даній справі в частині позовних вимог ТОВ «ЕНОФЛЕКС» до ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ» про стягнення 31 164,94 грн. припинено, що не суперечить п.4 ст. 80 ГПК України.

Дана справа розглянута господарським судом в частині позовних вимог ТОВ «ЕНОФЛЕКС» до ТОВ «Айс Запоріжжя» про стягнення 31 164,94 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.08.2014р. позов ТОВ «ЕНОФЛЕКС» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 974,00 грн. основної заборгованості, 190,94 грн. - 3% річних та 1 720,50 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши весь замовлений товар, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав.

Не погоджуючись з рішення господарського суду першої інстанції, ТОВ «Айс Запоріжжя» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.09.2014р., проте в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

В судовому засіданні 09.10.2014р. представник позивача надав письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 02.07.2012 р. між ТОВ «ЕНОФЛЕКС» (Постачальник) та ТОВ «Айс Запоріжжя» (Покупець) укладено договір поставки № 13712 (далі за текстом - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначена сторонами у специфікаціях або у видаткових накладних (п. 1.1. Договору).

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у видатковій накладній. Загальна вартість товару за договором становить суму поставленого за накладними товару протягом дії договору. Ціни у специфікації або у видатковій накладній за договором зазначені з урахуванням ПДВ. Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п. п. 5.1. - 5.4. договору).

На виконання умов Договору поставки № 13712 від 02 липня 2012 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 974,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № 137-03 від 29.03.2013р..

Дослідивши наявну в матеріалах справи вищевказану видаткову накладну, яка без зауважень та претензій підписана позивачем та відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дійсно поставив відповідачу товар, а відповідач отримав цей товар.

Зазначений первісний бухгалтерський документ безумовно підтверджують факт поставки і приймання-передачі товару позивачем покупцю (відповідачу).

Жодних зауважень або претензій щодо якості та кількості від відповідача не надходило.

Відповідачем вартість отриманого товару оплачена не була.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 974,00 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку позивача за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Законодавство» та дійшла до висновку, що розрахунок 3% річних, зроблено арифметично і методологічно вірно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевим судом правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення 3 % річних в сумі - 190,94 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо недоведеності відповідачем, що позивач поставив неякісний товар, адже залучений до матеріалів справи протокол випробувань №48 від 05.04.2013р., складений працівниками Смілянської філії ТОВ «Еліт» не може бути належним доказам, оскільки при проведенні дослідження не залучались повноважні представники сторін спору, відсутні докази достовірності відібраних зразків для дослідження та відсутні докази, які б засвідчували наявність необхідної кваліфікації у працівник Смілянської філії ТОВ «Еліт» для надання відповідного висновку.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржене рішення відносно ТОВ «Айс Запоріжж» (м. Запоріжжя) прийнято з порушенням вимог ст. 15 ГПК України (територіальна підсудність), є безумовною підставою для скасування вказаного рішення, однак з такою думкою відповідача не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Територіальна підсудність справ господарському суду визначена ст.15 ГПК України.

Відповідно до ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів розглядаються за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

За приписами ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 15, 17 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про продовження розгляду справи в рамках даного провадження у зв`язку із припиненням провадження у справі щодо ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ».

В ході судового розгляду справи було з'ясовано, що ТОВ «Айс Запоріжжя» не оскаржувалась ухвала господарського суду Одеської області від 27 серпня 2014 року у даній справі, якою суд, з посиланням на ст.78, п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України прийняв відмову позивача від позову відносно відповідача 1 (ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ»), припинив провадження в частині стягнення з відповідача 1 31 164,94 грн. суми основної заборгованості.

Пленум Вищого господарського суду України постановою «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» №10 від 24.10.2011р. постановив: «У разі коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє в зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови апеляційної чи касаційної інстанції».

Враховуючи те, що позивачем позовна заява була подана до господарського суду Одеської області з дотриманням вимог ст. 15 ГПК України, а стала підсудна іншому суду лише в ході судового розгляду, в результаті припинення провадження у справі щодо першого відповідача, у позивача залишились вимоги до другого відповідача, який зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя.

Проте це не є безумовною підставою для скасування судового рішення в силу положень ч.3 ст.104 ГПК України, оскільки судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Крім того, згідно зі ст.103 ГПК України апеляційна інстанція не наділена повноваженнями направляти справу до господарського суду за встановленою підсудністю.

Справа, що розглядається, прийнята місцевим господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, оскільки позивач використав своє право звернення до господарського суду за місцезнаходженням одного з кількох (двох) відповідачів, у даному випадку - за місцезнаходженням ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ» (м. Одеса) (ч.3 ст.15 ГПК України).

З врахуванням викладеного у апеляційної інстанції відсутні підстави для передачі справи за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області відповідно до приписів ч.1 ст.17 ГПК України, оскільки такі процесуальні дії потягли б порушення судом імперативного припису ч.3 ст.17 ГПК України.

Доводи апелянта, що припиняючи провадження у справі відносно першого відповідача - ТОВ «ПОНТІЙСКИЙ ВАКХ», який є поручителем ТОВ «Айс Запоріжжя» (договір поруки від 02.07.2012р. укладений між відповідачами) та стягуючи заборгованість тільки з ТОВ «Айс Запоріжжя», суд невірно застосував положення ст. 553-559 ЦК України, судова колегія не приймає до уваги, оскільки предметом розгляду в апеляційній інстанції є рішення господарського суду від 27.08.2014р., а дані заперечення скаржника стосуються ухвали суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі від 27.08.2014р.. В матеріалах справи відсутні докази, надходження скарги до апеляційної інстанції на ухвалу господарського суду про припинення провадження у даній справі від 27.08.2014р.

Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 27.08.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.10.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.