Постанова

від 04.09.2014 по справі 808/3659/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року 13 год. 10 хв. Справа № 808/3659/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Чілібі В.В.

Ніквас В.В.

від відповідача: Кравченко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про: скасування податкових повідомлень-рішень №0000113910 та №0000103910 від 28.02.2014

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» (далі ПАТ ««Запорізький оліяжиркомбінат», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000113910 та №0000103910 від 28.02.2014.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просили задовольнити їх в повному обсязі. Вказують, що, за результатами перевірки СДПІ, були зроблені висновки про завищення ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 46 297,00 грн. внаслідок завищення на зазначену суму податкових витрат та про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 9 259, 00 грн. внаслідок завищення на зазначену суму податкового кредиту.

Наявність порушень обґрунтована СДПІ посиланням на відсутність реального характеру окремих спірних господарських операцій. Зазначають, що висновки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі ГУ Міндоходів щодо відсутності реального характеру окремих господарських операцій та, як наслідок, про допущення ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» порушень чинного законодавства не відповідають дійсності, та спростовуються доводами наведеними у позові, що підтверджені належними та допустимими доказами, що надані позивачем суду та наявні в матеріалах справи.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у запереченнях, зазначив що вважає висновки акту перевірки правомірними, а доводи позивача необґрунтованими.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.09.2014 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши позовну заяву та письмові пояснення позивача, заперечення відповідача, а також інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами по господарських операціях з ПП НВФ «Юнівер Груп» (код за ЄДРПОУ 35341423) за період серпень 2012 року, ТОВ «Сервіс Трейд» (код за ЄДРПОУ 34824453) за період лютий, квітень 2012 року, ТОВ «Інвестелектросервіс» (код за ЄДПРОУ 34916947) за період серпень, вересень, жовтень 2012 року, ПП «Хімагропром» (код за ЄДРПОУ 37007174) за період жовтень 2012 року, ТОВ "НВП «Алхім-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 36372803) за період лютий, травень 2012 року, ПП «Агроснаб Запоріжжя 2005» (код ЄДРПОУ 33210737) за період вересень 2011 року, ТОВ «ІТЕУ» (код ЄДРПОУ 36034406) за період липень 2012 року, ТОВ «ЕКО Тест» (код за ЄДРПОУ 35544847) за період квітень 2012 року, ДП «Техно-Буд» (код за ЄДРПОУ 32440544) за період липень 2012 року, ТОВ «Південний електроремонтний завод» (код за ЄДРПОУ 33134248) за період січень, березень 2012 року, ТОВ «Електроспектр» (код за ЄДРПОУ 34824453) за період січень, березень, липень 2010 року ПДВ за період, в яких відображено у складі податкового кредиту та податку на прибуток за періоди, в яких відображено витрати по взаємовідносинах із зазначеними контрагентами.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки № 57 /28 04 39 10/00373847 від 08.02.2014. Про викладення окремих положень акту перевірки в новій редакції відповідач повідомив позивача листом №1391/10/28 04 39 10 від 28.02.2014.

В акті перевірки викладені висновки про порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, а також п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 46 297 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 9 259 грн.

Позивач не погодився з висновками СДПІ та подав заперечення №826/7 від 18.02.2014 на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

- № 0000113910 від 28.02.2014 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13 888,50 грн., в тому числі 9 259,00 грн. основного платежу та 4 629,50 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з встановленими порушеннями п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України;

- № 0000103910 від 28.023.2014 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46 297 грн. у зв'язку з встановленими порушеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України.

Позивач здійснював оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку відповідно до процедури, що встановлена статтею 56 Податкового кодексу України. Скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників №8663/10/28.10.10.4 33 від 23.04.2014 та рішенням Міністерства доходів і зборів України №3132/6/99 99 10 01 15 від 22.05.2014.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказах, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Висновки акту перевірки щодо порушення позивачем податкового законодавства, на підставі яких відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані твердженням відповідача про відсутність реального характеру операцій з придбання позивачем ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ» за видатковою накладною № РН 0000588 від 29.08.2012 та дерев'яних піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» за видатковими накладними №0402 01 від 02.04.2012 та №0410 03 від 10.04.2012.

Щодо спірних господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру, судом встановлено наступне.

Стосовно наявності загальної та спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «ІТЄУ» судом встановлено, що ТОВ «ІТЄУ», на момент здійснення спірних господарських операцій мало статус юридичної особи, перебувало на обліку у відповідному органі державної податкової служби як платник податків, зокрема, мало і статус платника ПДВ (дата реєстрації платником ПДВ - 09.10.2008). Такий саме статус ТОВ «ІТЄУ» має і на час розгляду судом справи.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (№18758807 станом на 30.05.2014) та інформацією з реєстру платників ПДВ з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (станом на 01.06.2014), що досліджені у судовому засіданні і копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем обставини щодо наявності у ТОВ «ІТЄУ» відповідної правосуб'єктності, як загальної так і спеціальної податкової, зокрема наявність статусу платника ПДВ, не спростовані та не заперечуються.

Стосовно руху активів під час здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ», судом встановлено, що між ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та ТОВ «ІТЄУ» 18.05.2009 було укладено договір поставки №И1805/09/272.

Відповідно до умов зазначеного договору постачальник (ТОВ «ІТЄУ») зобов'язується передати у визначений строк товар у власність покупця (ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат»), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (пункт 1.1). Строк поставки партії товару, кількість, ціна та інші істотні умови встановлюються в специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (пункт 1.6).

Умовами договору (пункт 4.1) передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (м. Запоріжжя). Тобто, у Позивача за договором з ТОВ «ІТЄУ» відсутні зобов'язання щодо транспортування придбаного товару.

До зазначеного договору між позивачем та ТОВ «ІТЄУ» 13.07.2012 було укладено специфікацію №10, якою передбачена поставка позивачу ультразвукового рівнеміру FMU 43-2-K-H-2-A-2 за ціною 14 959,70 грн. з урахуванням ПДВ. В специфікації №10 від 13.07.2012 сторони також визначили умови оплати, а саме, встановили попередню оплату 100% протягом 10 банківських днів після підписання специфікації обома сторонами.

На підставі зазначеного договору та специфікації до нього ТОВ «ІТЄУ» було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ 0000870 від 16.07.2012 на оплату рівнеміру.

Позивач платіжним дорученням №070543 від 30.07.2012 сплатив на користь ТОВ «ІТЄУ» попередню оплату в сумі 14 959,70 грн., в т.ч. ПДВ 2 493,28 грн..

ТОВ «ІТЄУ» у відповідності до положень підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України за першою подією (зарахування коштів) виписано податкову накладну №108 від 30.07.2012 із зазначенням суми ПДВ 2 493,70 грн.

Після одержання зазначеної попередньої оплати, ТОВ «ІТЄУ» за видатковою накладною № РН 0000588 від 29.08.2012 було здійснено поставку передбаченого специфікацією №10 від 13.07.2012 рівнеміру.

Позивачем було одержано зазначений рівнемір через матеріально-відповідальну особу - ОСОБА_7 - на підставі довіреності на одержання цінностей №1843 від 29.08.2012, видача яких передбачена Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за №293/1318.

Одержаний від ТОВ «ІТЄУ» товар оприбутковано на склад Позивача, що підтверджується прибутковим ордером №697 від 31.08.2012.

Зі складу зазначений ультразвуковий рівнемір було видано матеріально-відповідальній особі ОСОБА_5 до маргаринового цеху на підставі вимоги №672 від 11.09.2012, а в подальшому у березні 2013 року рівнемір було списано у зв'язку із його використанням в поточному ремонті основних засобів маргаринового цеху.

Операції з придбання у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру, його руху після оприбуткування на склад, а також подальше списання відображені позивачем не лише в податковому, а й в бухгалтерському обліку зокрема по рахунку 3711 у липні 2012року, по рахунку 631 у серпні 2012 року, по рахунку 207 у серпні 2012 року, вересні 2012 року та березні 2013 року.

З зазначеного часу ультразвуковий рівнемір, що був придбаний у ТОВ «ІТЄУ» перебуває в експлуатації у складі іншого обладнання маргаринового цеху позивача, що не заперечується відповідачем та додатково підтверджується наданою позивачем фототаблицею рівнеміра, встановленого на ємкості в маргариновому цеху ПАТ «ЗОЖК», яка досліджена у судовому засіданні та долучена до матеріалів справи. Також зазначені обставини підтверджуються і наявністю у позивача технічної документації (керівництва з експлуатації, опису функцій, технічної інформації) на зазначений рівнемір, копії якої також досліджені у судовому засіданні та залучені до матеріалів справи.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договором поставки №И1805/09/272 від 18.05.2009; специфікацією №10 від 13.07.2012 до договору поставки №И1805/09/272 від 18.05.2009; рахунком-фактурою № СФ 0000870 від 16.07.2012; платіжним дорученням №070543 від 30.07.2012; податковою накладною №108 від 30.07.2012; видатковою накладною № РН 0000588 від 29.08.2012; витягом з книги обліку довіреностей за період 26.07.2012 - 09.07. 2013 (із записом щодо довіреності №1843 від 29.08.2012); прибутковим ордером №697 від 31.08.2012; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3711 за липень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за серпень 2012 року; аналізом рахунку 631 за серпень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207 за серпень 2012 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207 за вересень 2012; карткою рахунку 207 за березень 2013 року; вимогою №672 від 11.09.2012; рухом товарно-матеріальних цінностей за березень 2013 року (матеріально-відповідальна особа ОСОБА_5).

Відповідачем наведені обставини не заперечуються, докази, які б спростовували зазначені обставини відповідачем не надані.

Стосовно зв'язку придбання ультразвукового рівнеміру з господарською діяльністю позивача, судом встановлено, що необхідність придбання рівнеміру була викликана нестабільною роботою іншого рівнеміра та подальшого виходу його з ладу, що підтверджується довідкою позивача від 03.09.2014 та не заперечується відповідачем.

Як вже зазначено, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ІТЄУ» ультразвуковий рівнемір був використаний при поточному ремонті основних засобів позивача, що задіяні у виробництві готової маргаринової продукції. Зазначене підтверджується документами обліку позивача, та не заперечується відповідачем.

Виробництво олієжирової продукції відповідає видам діяльності позивача, що не заперечується відповідачем та відображене ним у акті перевірки (стор. 4).

Наведені обставини відповідачем не спростовані.

Наявність зв'язку придбання ультразвукового рівнеміру і подальше його використання у господарській діяльності позивача відповідачем не заперечується, доказів на спростування наявності такого зв'язку відповідачем також не надано.

Отже, суд прийшов висновку про наявність зв'язку придбання ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ» з господарською діяльністю позивача та його використання в межах такої діяльності та оподатковуваних податком на додану вартість операціях.

Стосовно відображення у податковому обліку позивача господарських операцій з придбання ультразвукового рівнеміра та його подальшого використання, судом встановлено, що позивачем витрати на придбання ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ» було відображено у податковому обліку та звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Відносно відображення позивачем спірних операцій з придбання у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру в податковому обліку та звітності з податку на прибуток підприємств, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ІТЄУ» ультразвуковий рівнемір, як запасні частини, які були призначені для використання позивачем при поточному ремонті обладнання, що використовується для виробництва маргаринів, був виданий зі складу позивача до маргаринового цеху 11.09.2012, та використаний при поточному ремонті обладнання у березні 2013 року.

За фактом списання ультразвукового рівнеміру в результаті його використання при поточному ремонті основних засобів позивачем витрати на його придбання, в розмірі 12 466 грн. (вартість рівнеміру без врахування ПДВ) включені до складу податкових витрат в декларації з податку на прибуток за 1 й квартал 2013 року.

Такі дії позивача відповідають положенням п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, відповідно до положень якої «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг… визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг».

При цьому, самим відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем в бухгалтерському обліку вартість рівнеміру в розмірі 12 466 грн. при придбанні відображено Позивачем саме за дебетом 207 рахунку (стор. 11 акту перевірки), але відповідачем не були досліджені обставини щодо подальшого відображення операцій за кредитом 207 рахунку, що відбулись у березні 2013 року, які і були підставою для включення відповідних витрат до складу податкових витрат.

В акті перевірки взагалі не зазначено про проведення відповідачем дослідження та аналізу складу податкових витрат позивача за 2012 рік, або будь-які інші докази, які б свідчили про включення позивачем витрат на придбання ультразвукового рівнеміру до складу податкових витрат саме за серпень 2012 року. Під час розгляду справи будь-яких доказів на підтвердження таких обставин відповідачем суду також не надано.

Встановивши зазначені обставини на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про віднесення позивачем вартості придбаного у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру до складу податкових витрат у серпні 2012 року, тобто, в момент одержання від постачальника, безпідставні, оскільки не підтверджені відповідачем належними та допустимими доказами та спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відносно відображення позивачем спірних операцій з придбання у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру в податковому обліку та звітності з податку на додану вартість, судом встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 2 493,70 грн., що пов'язана з придбанням позивачем у ТОВ «ІТЄУ» ультразвукового рівнеміру, віднесена позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року.

Суд встановив, що податкова накладна №108 від 30.07.2012, яка була виписана ТОВ «ІТЄУ» заповнена зазначеним товариством з порушенням, а саме в рядку «Вид цивільно-правового договору» зазначено «Договір поставки від 16.07.2012 №870».

В той же час, як встановлено судом, поставка здійснювалась за Договором поставки від 18.05.2009 №И1805/09/272.

Тобто, ТОВ «ІТЄУ» замість дати та номеру договору, на підставі якого здійснювалась поставка, зазначило у податковій накладній дату на номер рахунку, що був виставлений позивачу на оплату рівнеміру.

Відповідно до положень абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України «У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг».

Суд встановив, що позивач, на виконання положень зазначених норм права, включив податкову накладну до додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року з додаванням відповідних первинних документів.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі додатку 8 до податкової декларації позивача за серпень 2012 року від 19.09.2012 (рядок 11) та листа позивача №4866/7 від 19.09.2012 з відміткою про його одержання відповідачем 19.09.2012, а також акту перевірки та поясненнями сторін.

Відповідач дотримання позивачем при включенні сум ПДВ за податковою накладною №108 від 30.07.2012 до податкового кредиту вимог абз.11 п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України не заперечує ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи, доказів на спростування наведених обставин не надав.

Суд встановив, що порядок та строки включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за податковою накладною №108 від 30.07.2012, що виписана ТОВ «ІТЄУ» з порушенням встановленого порядку її заповнення, що встановлені абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем дотримано.

Отже, сума ПДВ в розмірі 2 493,28 грн., що підтверджується податковою накладною №108 від 30.07.2012 та сплачена позивачем постачальнику у складі вартості ультразвукового рівнеміру, позивачем цілком обґрунтовано у повній відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема і вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

В обґрунтування відсутності реального характеру операцій з придбання позивачем у ТОВ «ІТЄУ» зазначеного рівнеміру відповідачем в запереченнях та в акті перевірки наведені наступні обставини: відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, за якою здійснювалось транспортування придбаного рівнеміру позивачу; відсутність у позивача сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності; відсутність у позивача митної декларації; «обрив ланцюгу постачання товарів» та неможливість встановити факт ввезення придбаного позивачем рівнеміру на митну територію України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем аргументи не можуть свідчити про відсутність у зазначених господарських операцій реального характеру з огляду на наступне.

При оцінці реальності господарської операції суд оцінює відсутність у позивача товарно-транспортної накладної у сукупності з іншими обставинами, які встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах, що досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, у позивача, що є покупцем за договором поставки №И1805/09/272 від 18.05.2009 з ТОВ «ІТЄУ», відсутні зобов'язання щодо транспортування придбаного за договором товару, оскільки згідно з умовами договору (пункт 4.1) поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (м. Запоріжжя).

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Товарно-транспортна накладна не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Також наявність товарно-транспортних накладних не пов'язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Включення витрат на придбання товарів до складу податкових витрат проводиться на підставі видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. При здійсненні спірних господарських операцій позивач здійснював придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення через відсутність обов'язків з транспортування за умовами договору.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом в частині оформлення відповідних документів при перевезенні, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Окрім цього, умовами Договору поставки №И1805/09/272 від 18.05.2009 між позивачем та ТОВ «ІТЄУ» (пункт 4.1) передбачена доставка товару будь-якою кур'єрською службою, а не виключно автомобільним транспортом за товарно-транспортними накладними. Чинне законодавство не передбачає обов'язкового зберігання квитанції та/або накладних про одержання пересилання від кур'єрської служби.

Оцінивши обставини щодо здійснення спірних господарських операцій в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортної накладної не свідчить в даному випадку про відсутність реального характеру господарської операції з придбання позивачем ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ».

При оцінці відсутності у позивача сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності на придбаний ультразвуковий рівнемір, як на можливу підставу для висновків про відсутність реального характеру операцій з його придбання, суд виходить з наступного.

В обґрунтування необхідності наявності сертифікату відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності відповідач посилається на статтю 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» (надалі - Декрет).

Проте, відповідно до ч.1 ст.13 Декрету, сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Згідно з частиною 5 статті 18 Декрету, органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначеної норми Декрету, постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 №446 затверджено Порядок митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні (надалі - Порядок №466). Відповідно до п. 1 Порядку, він визначає механізм митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов'язковій сертифікації в Україні відповідно до переліку, визначеного Держспоживстандартом.

Відповідно до абз. 2 пункту 1 Порядку №466 «контрольовані товари - товари, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні, назва (опис) та код класифікації згідно з УКТЗЕД яких збігаються з назвою продукції та кодом УКТЗЕД, зазначеними в переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. В разі коли збігається лише назва або код, товар вважається таким, що не підлягає обов'язковій сертифікації».

Отже, вимоги чинного законодавства України про обов'язкову наявність сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності для ввезення та реалізації продукції на території України поширюється лише на продукцію, що підлягає обов'язковій сертифікації.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746 (надалі - Перелік №28). Ультразвукові рівнеміри або будь-яка інша продукції за кодом 9026108900 до Переліку №28 на момент здійснення спірних господарських операцій та на момент розгляду справи, включені не були.

Тобто, ультразвуковий рівнемір, що був придбаний Позивачем у ТОВ «ІТЄУ» не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, його ввезення на територію України та подальша реалізація на території України не вимагає наявності сертифікату відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутність зазначених документів не належить до обставин, які можуть підтверджувати відсутність реального характеру спірних господарських операцій.

При оцінці відсутності у позивача відсутність у позивача митної декларації, що підтверджує ввезення придбаного ультразвукового рівнеміру на митну територію України, як на можливу підставу для висновків про відсутність реального характеру операцій з його придбання, суд виходить з наступного.

Позивач є юридичною особою, що зареєстрована відповідно до законодавства України та з місцезнаходженням на території України. Позивач здійснював придбання ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ», яке також є юридичною особою, що зареєстрована відповідно до законодавства України та з місцезнаходженням на території України.

Договір поставки №И1805/09/272 від 18.05.2009, на підставі якого була придбана зазначена продукція, не є зовнішньоекономічним договором (контрактом) в розумінні абз. 13 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до положень ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, «метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів».

Відповідно до положень ч.1 ст. 248 Митного кодексу України, «митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації…» або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до положень ч.4 ст.255 Митного кодексу України «митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей,… що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації…».

Жодним нормативним документом не передбачене подання будь-якими особами митних декларацій при подальшому продажу товарів після завершення їх митного оформлення.

Також не передбачене нормативними актами обов'язків щодо надання копій митних декларацій особам, що купують імпортовані товари у осіб, що здійснюють їх ввезення на митну територію України або іншим особам.

Тобто митна декларація не відноситься до документів, які мали бути надані позивачу ТОВ «ІТЄУ» при здійсненні спірної господарської операцій, або видані позивачу будь-яким державним органом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відсутність у позивача митної декларації, з огляду на обставини вчинення спірної господарської операції, а саме, придбання товару на митній території України та відсутності у позивача обов'язків щодо митного декларування, не належить до обставин, які можуть підтверджувати відсутність реального характеру спірних господарських операцій.

При оцінці висновків відповідача про «обрив ланцюгу постачання товарів» та неможливість встановити факт ввезення придбаного позивачем рівнеміру на митну територію України як можливої підстави для висновків про відсутність реального характеру операцій з його придбання, суд виходить з наступного.

За твердженням відповідача, ультразвуковий рівнемір, який ТОВ «ІТЄУ» було поставлено позивачу під час здійснення спірних господарських операцій, було придбано ТОВ «ІТЄУ» у ПП «Фірма «Деал». В обґрунтування зазначених обставин відповідач, як на доказ, посилається на акт перевірки, в якому зазначено про отриману податкову інформацію від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області - акт від 28.08.2013 №356/20 30 22 01 14/36034406 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІТЄУ» (код ЄДРПОУ 36034406), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП фірма «ДЕАЛ» (код ЄДРПОУ 25016060) за період липень 2012 року, ПП фірма «ТОРРЕОН» (код ЄДРПОУ 31381043) за період серпень та жовтень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Відповідачем не надано інших доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема первинних документів та актів інших органів Міндоходів, на висновки яких відповідач посилається як на одержану податкову інформацію.

Відповідач посилається на відсутність інформації про ввезення рівнеміру ПП фірма «Деал» або його контрагентами у липні 2012 року.

Проте, судом встановлено, що ультразвуковий рівнемір, що був придбаний Позивачем у ТОВ «ІТЄУ», був виготовлений у серпні 2012 року, про що свідчить відповідне маркування Виробника на його формулярі, розміщеному безпосередньо на приладі, що підтверджується фото таблицею, яка досліджена в судовому засіданні та долучена до матеріалів справи.

Таким чином, ультразвуковий рівнемір не міг бути ввезений ПП фірма «Деал» або будь-яким з його контрагентів у липні 2012 року.

В акті перевірки не зазначено, що відповідач або інший орган Міндоходів здійснював перевірку взаємовідносин ТОВ «ІТЄУ» з ПП фірма «Деал» серпні 2012 року. Також відсутня інформація про контрагентів ПП фірма «Деал» в серпні 2012 року та інформація щодо дослідження ввезення рівнеміру такими контрагентами в серпні 2012 року.

Окрім цього, висновки відповідача ґрунтуються на даних інформаційних баз Міндоходів, а не на дослідженні первинних документів.

Також спростовується наявними в матеріалах справи інформація відносно того, що ПП фірма «Деал» біло ліквідовано 13.06.2013. Інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.09.2014 щодо ПП фірма «Деал» (код ЄДРПОУ 25016060) досліджена в судовому засіданні, та долучена до матеріалів справи. Згідно наявної інформації, ПП «фірма «Деал» не перебуває в стані припинення, відомості про юридичну особу підтверджені.

Суд також виходить із того, що норми Податкового кодексу України не містять обмежень права платників податків на формування податкових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з «обривом ланцюгу постачання товарів».

Суд прийшов висновку, що надані відповідачем докази щодо «обриву ланцюгу постачання товару» з огляду на обставини справи не свідчить про відсутність реального характеру спірних господарських операцій.

Щодо спірних господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» дерев'яних піддонів, судом встановлено наступне.

Стосовно наявності загальної та спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» судом встановлено, що ТОВ «ЕКО ТЕСТ», на момент здійснення спірних господарських операцій мало статус юридичної особи, перебувало на обліку у відповідному органі державної податкової служби як платник податків, зокрема, мало і статус платника ПДВ (дата реєстрації платником ПДВ - 13.11.2007). Такий саме статус ТОВ «ЕКО ТЕСТ» має і на час розгляду судом справи.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (№18985734 станом на 11.07.2014) та інформацією з реєстру платників ПДВ з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (станом на 06.06.2014), що досліджені у судовому засіданні і копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем обставини щодо наявності у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» відповідної правосуб'єктності, як загальної так і спеціальної податкової, зокрема наявність статусу платника ПДВ, не спростовані та не заперечуються.

Стосовно руху активів під час здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ», судом встановлено, що поставка піддонів під час здійснення спірних господарських операцій здійснювалась на підставі договору поставки №0402 02 від 02.04.2012 між позивачем та ТОВ «ЕКО ТЕСТ», відповідного рахунку та видаткових накладних до нього.

Так, відповідно до положень зазначеного договору ТОВ «ЕКО ТЕСТ» (постачальник за договором) зобов'язалось поставити та передати у власність ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» (покупець за договором), ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» зобов'язалось пряняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та кількість якої зазначені у рахунках, що є невід'ємними частинами договору (пункт 1.1).

Зазначеним договором передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3) відповідно до правил Інкотермс - 2000 (пункт 6.1).

ТОВ «ЕКО ТЕСТ» на підставі зазначеного договору було надано позивачу рахунок №0402 02 від 02.04.2012, що передбачав поставку піддонів у загальній кількості 700 шт. загальною вартістю 40 597, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 766,20 грн.).

Також 02.04.2012 за видатковою накладною №0402 01 ТОВ «ЕКО ТЕСТ» здійснило поставку 650 піддонів загальною вартістю 37 697, 40 грн., в т.ч. 6 282, 90 грн. ПДВ.

За фактом поставки ТОВ «ЕКО ТЕСТ» у відповідності до положень підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України за першою подією (відвантаження товарів) виписано податкову накладну №8 від 02.04.2012 із зазначенням суми ПДВ 6 282, 90 грн.

Решта 50 піддонів загальною вартістю 2 899, 80 грн., в т.ч. 483, 30 грн. ПДВ, була поставлена ТОВ «ЕКО ТЕСТ» 10.04.2012 за видатковою накладною №0410 03.

Також за фактом поставки ТОВ «ЕКО ТЕСТ» у відповідності до положень підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України за першою подією (відвантаження товарів) виписано податкову накладну №31 від 10.04.2012 із зазначенням суми ПДВ 483, 30 грн.

При поставці обох партій піддонів (02.04.2012 та 10.04.2012), піддони були одержані позивачем через матеріально-відповідальну особу позивача - ОСОБА_6 - за довіреністю №177 с від 01.03.2012 та оприбутковані на склад позивача за прибутковими ордерами №222 від 02.04.2012 та №193 від 10.04.2012.

Позивачем здійснено оплату поставлених піддонів платіжним дорученням №040538 від 28.04.2012 на загальну суму 40 597,20 грн., в т.ч. ПДВ 6 766, 20 грн.

Відповідні господарські операції відображені позивачем не лише у податковому а й в бухгалтерському обліку у квітні 2012 року по рахункам 631 та 204.

Зазначені обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договором поставки №0402 02 від 02.04.2012; рахунком №0402 02 від 02.04.2012; видатковою накладною №0402 01 від 02.04.2012; податковою накладною №8 від 02.04.2012; видатковою накладною №0410 03 від 10.04.2012; податковою накладною №31 від 10.04.2012; довіреністю №177 с від 01.03.2012; прибутковими ордерами №222 від 02.04.2012 та №193 від 10.04.2012; платіжним дорученням №040538 від 28.04.2012; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за квітень 2012 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 204 за квітень 2012 року.

Відповідачем наведені обставини не заперечуються, докази, які б спростовували зазначені обставини відповідачем не надані.

Стосовно зв'язку придбання дерев'яних піддонів з господарською діяльністю позивача, судом встановлено, що дерев'яні піддони використовуються позивачем для пакування готової продукції (маргаринів) та ії відвантаження покупцям.

Позивач здійснював продаж придбаних в межах спірних господарських операцій у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» дерев'яних піддонів разом з виробленою готовою продукцією, що відображене, зокрема і в бухгалтерському обліку по 204 рахунку.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача та оборотно-сальдовою відомістю по 204 рахунку Позивача за відповідною номенклатурою піддонів по складу за квітень 2012 року, яка досліджена у судовому засіданні та копія якої долучена до матеріалів справи.

Наведені обставини щодо зв'язку спірних операцій з придбання піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» з господарською діяльністю позивача та щодо подальшого використання придбаних піддонів в оподатковуваних ПДВ операціях відповідач не заперечує, доказів на спростування зазначених обставин не надав.

Отже, суд прийшов висновку про наявність зв'язку придбання дерев'яних піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» з господарською діяльністю позивача та їх використання в межах такої діяльності та оподатковуваних податком на додану вартість операціях.

Стосовно відображення у податковому обліку позивача господарських операцій з придбання дерев'яних піддонів, судом встановлено, що позивачем витрати на їх придбання у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» було відображено у податковому обліку та звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Вартість придбаних піддонів в сумі 33 381 грн. (без ПДВ) включена позивачем до складу податкових витрат в декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 року та в подальшому до декларацій за ІІІ квартали 2012 року та 2012 рік у повній відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема і з дотриманням вимог п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Сума ПДВ (6 766 грн.), що пов'язана з придбанням піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» та підтверджується відповідними податковими накладними, включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2012 року відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

В обґрунтування відсутності реального характеру операцій з придбання позивачем у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» піддонів відповідачем в запереченнях та в акті перевірки наведені наступні обставини: відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, за якою здійснювалось транспортування придбаних піддонів позивачу; відсутність ТОВ «ЕКО ТЕСТ» за місцезнаходженням та неможливість проведення перевірки зазначеного товариства; наявність кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення за ст. 212 ч. 3 КК України відносно службових осіб ТОВ «Будінвест ДФ».

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем аргументи не можуть свідчити про відсутність у зазначених господарських операцій реального характеру з огляду на наступне.

При оцінці реальності господарської операції суд оцінює відсутність у позивача товарно-транспортної накладної у сукупності з іншими обставинами, які встановлені судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах, що досліджені в матеріалах справи.

Як встановлено судом, у позивача, що є покупцем за договором поставки №0402 02 від 02.04.2012 з ТОВ «ЕКО ТЕСТ», відсутні зобов'язання щодо транспортування придбаного за договором товару, оскільки згідно з умовами договору (пункт 6.1) поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3).

Правилами податкового обліку не передбачено обов'язкового складання та обліку товарно-транспортних накладних для підтвердження факту приймання-передачі товару від одного контрагента іншому. Товарно-транспортна накладна не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Також наявність товарно-транспортних накладних не пов'язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість.

Включення витрат на придбання товарів до складу податкових витрат проводиться на підставі видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. При здійсненні спірних господарських операцій позивач здійснював придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення через відсутність обов'язків з транспортування за умовами договору.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотримання чи порушення правил перевезень автомобільним транспортом в частині оформлення відповідних документів при перевезенні, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Оцінивши обставини щодо здійснення спірних господарських операцій в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортної накладної не свідчить в даному випадку про відсутність реального характеру господарських операцій з придбання позивачем дерев'яних піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ».

При оцінці посилань відповідача на відсутність ТОВ «ЕКО ТЕСТ» за місцезнаходженням та неможливість проведення перевірки зазначеного товариства, як на можливу підставу для висновків про відсутність реального характеру операцій з придбання позивачем піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ», суд виходить з наступного.

В обґрунтування наведених обставин відповідач посилається на наявність актів від 07.11.2013 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «ЕКО ТЕСТ» та від 18.11.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКО ТЕСТ».

Проте, зазначені акти, що можуть свідчити про неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок або перевірок контрагента платника податків самі по собі не є належними та допустимими доказами відсутності реального характеру спірних господарських операцій за участю такого платника податків та мають досліджуватись у сукупності з іншими доказами.

Суд зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, запис щодо відсутності ТОВ «ЕКО ТЕСТ» за місцезнаходженням відсутній. Відповідачем не надано доказів, що такий запис вносився.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують рух активів при здійсненні спірних господарських операцій, суд прийшов до висновку, що складання зазначених актів та можлива відсутність ТОВ «ЕКО ТЕСТ» за місцезнаходженням у листопаді 2013 року не спростовує встановлених судом обставин щодо реальності спірних операцій, які відбулись у квітні 2012 року.

При оцінці посилань відповідача на наявність кримінального провадження про вчинення кримінального правопорушення за ст. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ «Будінвест ДФ», як на можливу підставу для висновків про відсутність реального характеру операцій з придбання позивачем піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ», суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, єдиним допустимим доказом вчинення будь-якого злочину будь-якою особою, з огляду на зміст статті 62 Конституції та частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути лише відповідний обвинувальний вирок суду.

Суд бере до уваги те, що відповідачем не надано обвинувального вироку суду, яким встановлено вину тих чи інших осіб в межах зазначеного або іншого кримінального провадження. Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б могли свідчити про обізнаність позивача та його посадових осіб про будь-які протиправні дії або бездіяльність інших осіб, що тим чи іншим чином пов'язані зі спірними господарськими операціями. Також відповідачем не надано жодних доказів зв'язку зазначеного кримінального провадження безпосередньо зі спірними господарськими операціями з придбання позивачем піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ».

Самі по собі матеріали кримінального провадження не можуть слугувати належними та допустимими доказами, до набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

За таких обставин, посилання відповідача в акті перевірки на обставини, які є предметом доказування та оцінки в ході досудового розслідування по відношенню до службових осіб юридичної особи, що не була учасником спірних господарських операцій, в межах кримінального провадження не може бути належним та допустимим доказом відсутності реального характеру спірних операцій.

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, що наявні в матеріалах справи, які підтверджують рух активів при здійсненні спірних господарських операцій, суд прийшов до висновку, що наявність наведеного відповідачем кримінального провадження не спростовує встановлених судом обставин щодо реальності спірних операцій.

Таким чином, судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, що долучені до матеріалів справи, встановлено, що позивачем не лише відображені в податковому обліку документи про вчинення спірних господарських операцій з придбання ультразвукового рівнеміру у ТОВ «ІТЄУ» та дерев'яних піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ», але і фактично отримані зазначені в таких документах товари, які в подальшому були використані позивачем у межах господарської діяльності та оподатковуваних ПДВ операціях. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Операції придбання позивачем товарів у зазначених платників податків викликали зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Твердження відповідача про невідповідність первинних документів по спірним господарським операціям зазначеним вимогам Закону через відсутність реального характеру таких операцій спростовується доказами, що були досліджені у судовому засіданні та наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідні видаткові накладні та податкові накладні оформлені у зв'язку із фактичним здійсненням господарських операцій та відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже вартість придбаного у ТОВ «ІТЄУ» рівнеміра в сумі 12 466,00 грн. (без ПДВ) включена позивачем до складу податкових витрат у березні 2013 року, а вартість придбаних у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» піддонів в сумі 33 381,00 грн. (без ПДВ) включена позивачем до складу податкових витрат у квітні 2012 року, у повній відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема і з дотриманням вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України на порушення яких посилається відповідач, оскільки такі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а обставини справи свідчать про реальний характер таких операцій.

Також сума ПДВ, що пов'язані з придбанням позивачем рівнеміра у ТОВ «ІТЄУ», в розмірі 2 793,70 грн., та сума ПДВ, що пов'язана з придбанням позивачем піддонів у ТОВ «ЕКО ТЕСТ» в розмірі 6 766,00 грн., які були сплачені позивачем в складі вартості придбаних товарів та підтверджуються відповідними податковими накладними, цілком обґрунтовано у повній відповідності до вимог податкового законодавства, зокрема і вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України на порушення яких посилається відповідач включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2012 року та квітень 2012 року відповідно.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Висновки відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 46 297,00 грн. внаслідок завищення на зазначену суму податкових витрат та про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 9 259, 00 грн. внаслідок завищення на зазначену суму податкового, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000113910 та №0000103910 від 28.02.2014 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000113910 від 28.02.2014.

3. Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000103910 від 28.02.2014.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат» витрати на сплату судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький