Рішення

від 22.01.2007 по справі 20-11/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-11/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"22" січня 2007 р. справа № 20-11/262

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”

про стягнення заборгованості

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”

про визнання договору недійсним.

                                                                                              Суддя   Дмитрієв В.Є.

Представники:

від позивача                    Ткаченко М.Г., довіреність № 39 від 01.08.06

від відповідача          Паніна П.Є., довіреність б/н від 06.09.06

СУТЬ СПОРУ:          

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” про стягнення заборгованості.

             Ухвалою суду від 27.11.06 суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”  до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” про визнання договору неукладеним до провадження та  об'єднав її з матеріалами справи № 20-11/262 для спільного розгляду.

          Позивач за первісним позовом обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач за первісним позовом належним чином не виконував умови Договору оренди від 01.03.03, в результаті чого у  Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” утворилася заборгованість  орендної плати, тому Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” просить первісний позов задовольнити в повному обсязі.

          Представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечує, вважає договір оренди від 01.03.03 недійсним.

          В процесі судового розгляду представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” уточнив позовні вимоги, просить визнати договір оренди недійсним.  Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що приміщення, яке являється предметом договору оренди, відповідачем за первісним позовом фактично не використовувалося, тому  договір оренди  необхідно визнати недійсним.

 Відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін   були роз'яснені їх права і обов'язки.

В судових засіданнях оголошувалися перерви.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення сторін,  суд,  встановив:

01.03.03 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пілар” було укладено договір оренди (далі - Договір) нежитлового  приміщення –об`єкта нерухомості, який розташований по вул. Ген. Коломійця, 2 (далі - приміщення).

Відповідно до свідоцтва про право власності від 02.03.00, акту державної технічної комісії № 10-16р, який затверджений інспекцією ДАСК № 63 від 02.03.00 право власності на приміщення належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”.

Відповідно до умов Договору позивач надає, а відповідач приймає в платне користування приміщення.

Договір підписаний уповноваженими представниками  сторін,  підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідно до акту прийому –передачі від 02.03.03 (арк. с. 12) позивач передав відповідачу в оренду частину нежитлового приміщення площею 10 кв.м., яке знаходиться за адресою  99040 м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, 2.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа в розмірі 50,0 грн.

Листом (вих. 59 від 27.10.05) позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору та повідомив про необхідність оплати заборгованості за орендною платою.

В період дії договору відповідач вимог п. 1 розділу 4 Договору не виконував, орендну плату на користування приміщенням не здійснював.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” таким, що  підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до розрахунків відповідача орендна плата за весь період дії Договору  з 01.03.03 по 01.02.06  складає 1983,46 грн.(з урахуванням індексу інфляції).

Таким чином  Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” просить стягнути основну заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1983,46 грн. та три проценти річних в розмірі 59,5 грн.

Відповідно до  п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності  відповідних положень Господарського кодексу України, вказані положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цих положень.

Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3%  річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку,  що основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1983,46 грн. та три проценти річних в розмірі 59,5 грн. підлягають стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” в уточненій  зустрічній позовній заяві просить визнати Договір оренди недійсним.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” посилається на те, що при укладенні Договору сторони не мали наміру ніякого наміру та не бажали наступлення будь –яких правових наслідків, окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” не користувалося приміщенням.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” посилається на ст. 58 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, відповідно до якої, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода) та на ч. 3, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Однак, відповідно до п. 1 Розділу 1 Договору цільове призначення приміщення, яке передається в оренду - розташування органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар”.

          Відповідно до акту прийому –передачі спірне приміщення  передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Пілар”.

          Відповідно до Довідки № 22-366-4535 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій  України (арк. с. 22) юридична адреса Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” –99040 м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, 2.

Вищезазначена адреса являється адресою, де розташоване приміщення, яке являється предметом Договору оренди, таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” користувалося адресою  спірного приміщення як юридичною адресою, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” користувалося приміщенням за цілями вказаними в Договорі.

          Таким чином,  при укладенні Договору сторони мали наміри, які спричинили певні юридичні наслідки, зокрема позивач за первісним позовом має право отримувати орендну плату, а відповідач за первісним позовом використовує адресу приміщення як свою юридичну адресу.

          Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку, що при укладені Договору  сторони  дійшли згоди  по всіх істотних умовах договору, були визначені взаємні обов`язки кожної сторони.

Предметом Договору визначене приміщення без вказання  його розміру, однак п. 1 Розділу 2 Договору передбачено, що в пятиденний строк після підписання договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” передає приміщення відповідачу за прийомно –здавальним актом.

В акті прийому –передачі, який був укладений 02.03.03 (арк.с.12), чітко визначене, що  Товариство з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” передає Товариству з обмеженою відповідальністю “Пілар” частину нежитлового приміщення площею 10 кв.м., яке знаходиться за адресою  99040 м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, 2, тобто посилання  представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” на те, що в Договорі оренди чітко не визначений предмет оренди суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинами справи.

Окрім того, протягом дії Договору Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар” жодного разу не звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”  з клопотанням про відмову від договору, як це передбачено ч. 2 ст.763 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, який діяв на момент дії Договору оренди, або з будь –якими претензіями щодо орендованого приміщення.

Таким чином суд дійшов висновку, що підстав для визнання Договору оренди недійсним, передбачених Цивільним кодексом України не має, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” не підлягають задоволенню.

В процесі судового розгляду представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион”  заявив клопотання про застосування строків позовної давності, суд в задоволенні клопотання відмовив, у зв`язку з тим, що строки позовної давності застосовуються лише у тому випадку,  коли є підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю “Пілар”  витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 60, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИ Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Пілар” (99040 м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, 2, р/р 26008733140001 в СФ КБ “Приватбанк” м. Севастополь, МФО 324935, код ЄДРПОУ 32296546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Рион” (99040 м. Севастополь, вул. Ген. Коломійця, 2; р/р 26001255799001 в СФ КБ “Приватбанк” м. Севастополь, МФО 324935, код ЄДРПОУ 16331012) 2042,96 грн., з яких заборгованість за орендну плату  з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1983,46 грн.,  три проценти річних в розмірі 59,5 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі  - 102,0 грн.  та інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу в  розмірі 118,0 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                                В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано   26.01.07