Ухвала

від 30.09.2014 по справі 804/692/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 804/692/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року по справі № 804/692/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ланкард до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ланкард звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.12.2013 р. за № 000 0362203, яким ТОВ Ланкард зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171 653,00 грн. в т.ч. за жовтень 2010 року у сумі 164 949,00 грн. за червень 2013 р. у сумі 6704,00 грн. В обґрунтування позову зазначалось про помилковість висновків податкового органу, викладеного в Акті перевірки № 458/22-03/34589075 від 29.10.2013 року про порушення вимог Податкового кодексу України в частині завищення щодо завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх звітних (податкових) періодів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із рішенням суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального, та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд не врахував, що позивач, як платник податку у податковій декларації за травень 2008 року мав відобразити рішення про зарахування йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, тобто не скористався правом на бюджетне відшкодування протягом 1095 днів. В порушення п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України позивачем своєчасно не заявлено суму фактично сплаченого залишку від'ємного значення до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Тому згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємство не має підстав для зберігання фактично сплаченої суми отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг у рядку 24 декларації з податку на додану вартість залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

У поданих до суду письмових запереченнях позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Позивач вважає, що суд правильно встановив обставини по справі, оскільки 17.10.2013 року ТОВ Ланкард направило на адресу відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень 2013 року і задекларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 171653 грн. (164949 + 6704). З огляду на те, що виникнення суми від'ємного значення у розмірі 164949 грн. відбулося до 01.01.2011 року, порядок його формування не регулюються Податковим кодексом України. Приписи п. 102.5 ст. 102 цього ж Кодексу регулюються виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість, для чого і встановлений 1095-денний термін. Проте, ТОВ Ланкард не подавало заяви про повергнення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, тому положення статті 102 Податкового кодексу України не можуть застосовуватись.

У судовому засіданні представники сторін підтримало доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 25.10.2013 року по 29.10.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ланкард з питання достовірності формування від'ємного значення (р.24) згідно податкової декларації за вересень 2013р., за результатами якої складено акт № 458/22-03/34589075 від 29.10.2013 року (а.с.16-23). В ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ Ланкард п.200.4., ст.200, п. 102.5 ст.102 Податкового кодексу України в частині заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі: за жовтень 2010 року у сумі - 164 949,00 грн., та за червень 2013 року - 6704,00 грн. також встановлено порушення ТОВ Ланкард п.200.4., ст.200, Податкового кодексу України, підприємством занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі за червень 2013 року - 6704,00 грн. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000362203 від 04.12.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171 653,00грн. в т.ч. 164 949,00 грн. за жовтень 2010 року та 6704,00 грн. за червень 2013року (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято за відсутності порушень податкового законодавства з боку ТОВ Ланкард .

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.200.4 ст. 200 та п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України в частині заниження заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі: за жовтень 2010 року в сумі 164949 грн., та за червень 2013 року в сумі 6704 грн.

На думку податкового органу, оскільки підприємством не заявлено суду фактично сплаченого залишку від'ємного значення до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, воно не має підстав для зберігання фактично сплаченої суми отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг у рядку 24 Декларації з податку на додану вартість Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

Відповідно до п. 102. 5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Пунктом 200.4 статі 200 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що граничні строки, визначені статтею 102 Податкового кодексу України встановлені тільки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування. Тому доводи податкового органу щодо обмеження врахування від'ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування в наступних податкових періодах з урахуванням строку, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, є на думку колегії суддів, помилковими.

Апелянт також вказує на те, що предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким не було визначено суму грошового зобов'язання, а зменшена сума від'ємного значення суми ПДВ по декларації за відповідний звітний періоді, і цій обставині суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Проте, право на оскарження спірного податкового повідомлення-рішення як в адміністративному, так і судовому порядку роз'яснено платнику податків безпосередньо в тексті самого рішення з посиланням на приписи Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що судом першої інстанції, вірно дана правова оцінка обставинам у справі; судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року по справі № 804/692/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко