Постанова

від 30.09.2014 по справі 808/1056/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року (15 год.48 хв.)Справа № 808/1056/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Стратулат С.В.;

за участю:

представників позивача - Вініченко А.Ю., Комарової А.В;

представника відповідача - Коваленко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Комунального підприємства «Водоканал»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Водоканал» (далі - позивач, КП «Водоканал») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому позивач просить визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000152800 від 24.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність у платника податку виданих йому постачальником податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є достатньої підставою для визначення податкового кредиту. При цьому порушення таким контрагентом податкової дисципліни не тягне за собою недійсність складених ним податкових накладних та не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. З урахування вище зазначеного вважає податкове повідомлення-рішення №0000152800 від 24.01.2014 протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вих. № 3181/28-04-10-014/4 від 23.04.2014) зокрема зазначає, що під час перевірки не встановлено походження товару, реалізовано на адресу КП «Водоканал» у зв'язку з відсутністю відповідних документів, що підтверджує здійснення імпорту цього товару. На підставі вище викладеного вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000152800 від 24.01.2014 прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 06.12.2013 по 26.11.2013, згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 274 від 07.11.2013 фахівцями СДПІ проведено документальну невиїзну перевірку КП «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по результатам відображення в податковому обліку взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Машхолдінг» (код ЄДРПОУ 38559039) за період вересень 2013 року.

За результати перевірки складено Акт № 323/28-10/03327121 від 31.12.2013.

Висновками акту перевірки встановлені порушення КП «Водоканал» вимог п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 136 266 грн. у вересні 2013 року.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки позивачем до СДПІ подані письмові заперечення вих. № 238 від 14.01.2014 на акт перевірки № 323/28-10/03327121 від 31.12.2013.

Листом СДПІ вих. № 417/10/28-00 від 21.01.2014 (вх. № 1349 від 24.01.2014) позивачу надано відповідь на заперечення, в якій податковим органом зазначено, що висновки в акті перевірки є обґрунтованими та залишені без змін.

На підставі акту перевірки № 323/28-10/03327121 від 31.12.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000152800 від 24.01.2014, яким КП «Водоканал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 204 399 грн. у т.ч. за основним платежем - 136 266 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68 133 грн.

Листом № 519/10/28-00 від 24.01.2014 податковим органом надіслано на адресу позивача оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке 28.01.2014 отримано уповноваженої особою КП «Водоканал».

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0000152800 від 24.01.2014 позивач звернувся до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

13.05.2013 між КП «Водоканал» (покупець) та ТОВ «Машхолдінг» (постачальник) укладено договір поставки № 0665/13.

Згідно з умовами Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в обсягах, узгоджених с покупцем, а покупець - прийняти та зробити розрахунок за фактично отримані ним обсяги закупівель таких товарів: контрольно - вимірюючи прилади.

Відповідно до додаткових угод № № 1,2,3,4,5,6 до договору поставки № 0665/13 від 13.05.2013 попередня ціна договору становить 1500 000 грн. у т.ч. ПДВ 20 %.

Вартість придбаних товарів від ТОВ «Машхолдінг» встановлена у специфікаціях № 1 від 10.06.2013, № 2 від 12.06.2013, № 3 від 26.06.2013, № 4 від 27.06.2013, № 5 від 27.06.2013, № 6 від 02.08.2013, № 7 від 12.09.2013, № 8 від 17.09.2013, № 9 від 17.10.2013.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 0665/13 від 13.05.2013, позивачем надані суду податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Машхолдінг» є посередником, товар придбаний у ТОВ «Імперіал Бренд» на підставі договору № 01/09 від 01.09.2013, виконання якого підтверджується видатковими накладними.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, з податкових та видаткових накладних вбачається, що придбаний КП «Водоканал» товар (водолічильники) є імпортованим, оскільки в графі 4 «Код товару з УКТЗЕД» податкових накладних зазначений код УКТ ЗЕД.

У зв'язку з тим, що товар перетнув митний кордон, податкова накладна повинна підтверджуватися відповідними документами, такими як сертифікатами (паспортами) якості та вантажно-митними деклараціями, які підтверджують походження товару.

Такі документа під час проведення перевірки позивачем надані не були. Проте представником позивача в матеріали справи надані сертифікати (паспорти) якості, однак вантажно-митні декларації, які підтверджують походження товару представником позивача до суду не надано.

Податковим органом, на підтвердження або спростування факту ввезення на митну територію товару на який ТОВ «Машхолдінг» виписав податкові накладні на адресу КП «Водоканал» у вересні 2013 року, було зроблено запит № 4948/10/28-04-41-00 від 20.08.2014 до Запорізької митниці Міндоходів.

Листом № 4541/23/08-70-52-01 від 18.09.2014 Запорізької митницею надано інформацію, що митне оформлення ввезення на митну територію України товарів, зазначених в листі № 4948/10/28-04-41-00 від 20.08.2014 митницею не проводилось, а отже на територію України товари не ввозились.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п. 201.1, 201.4, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України:

п.201.1 Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

п.201.4. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

п.201.7. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

п.201.10. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що відносини між КП «Водоканал» та ТОВ «Машхолдінг» не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників господарських операцій у вересні 2013 року.

Суд вважає, що відомості, внесені до податкових накладних у даному випадку, не підтверджені відповідними документами. А саме, внесення до податкових накладних відомостей про код УКТ ЗЕД товару, має підтверджуватись відповідними вантажно-митними деклараціями. Оскільки такі декларації відсутні, а митний орган не підтвердив факт перетину кордону придбаним позивачем товару, то суд вважає за неможливе встановити його походження.

Таким чином, в порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформований податковий кредит у вересні 2013 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Машхолдінг» на суму 136 266 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем не спростовані висновки податкового органу з результатами документальної невиїзної перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000152800 від 24.01.2014, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» (код ЄДРПОУ 03327121) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 3679 (три тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя Ю.В.Калашник