Постанова

від 22.09.2014 по справі 826/12657/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2014 року 11:28 № 826/12657/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Хлопоніна В.О.,

представника відповідача - Мартинчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Експрестрейд» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Експрестрейд» (далі - позивач, ТОВ «Трансбуд-Компані») до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003422201 від 15.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 612 384,00 грн., № 0003432201 від 15.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5 907 775,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм податкового законодавства прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, а висновки, викладені в акті не відповідають фактичним обставинам, оскільки факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «Універсалгруптрейд» підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, розрахунковими документами тощо, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства України і зберігання яких передбачене правилами ведення бухгалтерського обліку.

На думку позивача, вимоги щодо нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість, та штрафних санкцій є безпідставними, а спірні рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «СК-Експрестрейд» зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, код підприємства за ЄДРПОУ: 38497643 та взято на облік в органах державної податкової служби 18.12.2012 року за № 29109.

У періоді, за який переводилася перевірка, ТОВ «СК-Експрестрейд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 384976426534.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 11.07.2014 року № 1375, направлення від 14.07.2014 року № 1023, на підставі п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СК-Експрестрейд» (код ЄДРПОУ 38497643) з питань правильності дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) та ТОВ «Універсалгруптрейд» (код ЄДРПОУ 38292332) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 30.07.2014 р. № 1842/26-53-22-01-21/38497643 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК-Експрестрейд».

Згідно з висновками, викладеними в акті податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

п. 138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4 489 907,00 грн.;

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у загальній сумі 4 726 218,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі договорів про господарську діяльність та інших первинних документів, господарські операції між позивачем та ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «Універсалгруптрейд» є документально непідтвердженими, а саме не надано підтверджуючих документів щодо транспортування (товарно-транспортні накладні), а тому, на думку відповідача, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та занижено податок на прибуток, оскільки операції із вказаними контрагентами здійснювались без підтвердження належним чином оформлених документів відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи встановлені обставини, що зафіксовані в акті перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що взаємовідносини ТОВ «СК-Експрестрейд» з ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «Універсалгруптрейд» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по операціях, які не підтверджені документально.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0003422201 від 15.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 612 384,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 489 907,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 122 477,00 грн.;

№ 0003432201 від 15.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5 907 775,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 726 218,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 181 557,00 грн.;

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) та ТОВ «Універсалгруптрейд» (код ЄДРПОУ 38292332).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Готика ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки № 5/04 від 05.04.2013 р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Згідно п.1.2 Договору, кількість, асортимент, ціна товару вказуються у накладних, що є невід'ємними частинами договору. Постачальник гарантує, що він є власником товару, який нікому не проданий, в податковій або іншій заставі, під забороною відчуження не знаходиться, раніше не знаходиться у використанні, є вільним від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Відповідно до п. 5. 2 Договору, накладна є підставою для повного розрахунку з Постачальника за поставлений товар згідно положень цього договору.

В підтвердження виконання умов цього договору ТОВ «Готика ЛТД» здійснило поставку комп'ютерів, планшетів, мобільних телефонів, акустичних систем тощо, про що виписано та надано позивачу видаткові та податкові накладні.

За отриманий товар позивач провів розрахунок із ТОВ «Готика ЛТД» за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Вказані суми включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, правомірно відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях.

Разом з тим, як вбачається із змісту акту перевірки, висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства з вказаним контрагентом базуються на відомостях акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 року №1226/26-55-22-08/38388548 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Готика ЛТД» (код 38388548) щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альянс-Експерт» (код 38347915) та ТОВ «Санторг Юг» (код 37946267) за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р. в якому зазначено, що відділом спеціальних перевірок управління податкового аудиту відповідно до cm. 191 Податкового кодексу України проведено дослідження фінансово - господарської діяльності ТОВ «Готика ЛТД» (код 38388548) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 р. по 31.12.2013 р.

За результатами проведеного дослідження складено інформаційно-аналітичну довідку, з якої вбачаються бюджетні втрати в частині ненадходження податку на додану вартість у загальній сумі 224 943 403 грн. за рахунок податкових накладних, виписаних підприємствами ТОВ «Санторг Юг» та ТОВ «Альянс-Експерт». Основними постачальниками ТОВ «Готика ЛТД» є ТОВ «Санторг Юг» та ТОВ «Альянс-Експерт».

Податковим органом згідно податкової звітності встановлено, що у ТОВ «Санторг Юг» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідно до акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 року №1224/26-55-22-08/38347915 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альянс-Експерт» (код 38347915) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. встановлено, що в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Альянс-Експерт» до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно податкової звітності, поданої до податкового органу інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Альянс-Екснерт» відсутня, фактично ТОВ «Альянс-Експерт» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Альянс-Експерт» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Податковий орган посилається також на те, що оперативним управлінням ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 12.05.2014 року № 1016/7/26-15-17-0915 надані матеріали, а саме пояснення ОСОБА_3. Згідно вказаних пояснень, ОСОБА_3 зазначив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Готика ЛТД» не має, жодних документів при реєстрації товариства не підписував, податкову звітність не подавав.

З урахуванням вищенаведеної інформації за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Готика ЛТД» податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2013 року та за період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р., а також не підтверджено задекларований ТОВ «Готика ЛТД» податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальниках за вказаний період, а тому оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «СК-Експрестрейд» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «СК-Експрестрейд» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Універсалгруптрейд» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.02.2013 року № 01-02/13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару Покупцю, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

На виконання умов цього договору ТОВ «Універсалгруптрейд» здійснило поставку комп'ютерів, планшетів, мобільних телефонів, акустичних систем та інше, про що оформлено та виписано видаткові та податкові накладні, копії яких наявні у справі.

За отриманий товар позивач провів розрахунок із ТОВ «Універсалгруптрейд», що підтверджується копіями наявних платіжних доручень.

Вказані суми включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ та до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідних податкових періодів, правомірно відображена позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях.

Разом з тим, податковий орган як на підставу нарахування податкових зобов'язань посилається на наявність негативної інформації щодо контрагента позивача.

Відповідно до інформаційних баз даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено відображення в податковому обліку ТОВ «СК-Експрестрейд» взаємовідносин по ланцюгу постачання: ТОВ «Універсалгруптрейд» - ТОВ «СК-Експрестрейд» у лютому-липні 2013 року.

Основним постачальником ТОВ «Універсалгруптрейд» у травні 2013 року є ТОВ «Втормет Маркет» (код ЄДРПОУ 38220184).

Відповідно до інформаційних баз даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено відображення в податковому обліку у травні 2013 року ТОВ «СК-Експрестрейд» взаємовідносин по ланцюгу постачання: ТОВ «Сан Марш» (код ЄДРПОУ 38210899» - ТОВ «Втормет Маркет» - ТОВ «Універсалгруптрейд» - ТОВ «СК-Експрестрейд».

Єдиним контрагентом-постачальником ТОВ «Втормет Маркет» (код ЄДРПОУ 38220184) у травні 2013 року є ТОВ «Сан Марш», у якого взагалі відсутній податковий кредит.

Враховуючи викладену інформацію, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Універсалгруптрейд» та ТОВ «СК-Експрестрейд» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, на думку відповідача, у ТОВ «СК-Експрестрейд» не було підстав для податкового обліку вищевказаних операцій.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, в силу п.п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів.

Пунктом 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) та ТОВ «Універсалгруптрейд» (код ЄДРПОУ 38292332) за отримані товари та виконані роботи є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

За недоведеності відповідачем того факту, що роботи контрагентами не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Оскільки виконанням умов перелічених вище договорів та відповідною подальшою роботою з отриманими послугами чи товарами від контрагентів, що засвідчується належним чином оформленими видатковими і податковими накладними, договорами, як первинно обліковими документами, в яких чітко зазначено якого саме виду надаються послуги (виконуються роботи) та реалізовується товар, розкритий зміст виконаних робіт та є вказівки, що ці послуги (роботи) надаються на виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, про що зазначено вище.

Таким чином, з урахуванням викладених норм, суд дійшов висновку, що понесені позивачем, в ході здійснення ним господарської діяльності, витрати з придбання та реалізації отриманих товарів відносяться до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а отже залежать від визнання доходу від реалізації таких товарів, оскільки їх можливо напряму віднести (поставити в залежність) до конкретного товару, роботи чи послуги та, відповідно, пов'язати з доходами, отриманими від продажу таких товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання послуг (виконання робіт) позивачу з боку ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) та ТОВ «Універсалгруптрейд» (код ЄДРПОУ 38292332) документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Суд зазначає також, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, що вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За результатом системного аналізу вимог податкового законодавства та встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд критично сприймає твердження відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, висновки яких складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність, майна та інших матеріальних ресурсів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами, що є тільки припущеннями.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання господарських операцій такими, що не мають реального товарного характеру, спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність у магазині за адресою: м. Київ, проспект Московський, 23-А. Приміщення магазину належить позивачу на праві користування, що підтверджується договором суборенди № 18/2 від 01.10.2013 року.

Торгівлю позивач здійснює під брендом «City Com», що підтверджується ліцензійним договором на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг) від 15.01.2013 року.

З метою привернення уваги споживачів до магазину позивач уклав договір про сплату винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та відеограм № Київ/01-02/13 від 01.02.2013 pоку, договір про виплату винагороди (роялті) № Київ/01/06/14 від 01.06.2014 pоку, щоб мати можливість програвати музичні твори.

Крім того, з метою рекламування товару, що продається у магазині, позивачем укладено договір № 23 від 20.02.2013 р. про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, додаткову угоду № 1 від 20.02.2013 p., акт резервування № 1 від 20.02.2013 p., акт резервування № 2 від 20.02.2013 p., додаткову угоду № 2 від 20.03.2013 p., додаткову угоду № 3 від 10.04.2013 p., додаткову угоду № 4 від 30.04.2013 p., додаткову угоду № 5 від 27.06.2013 p.; договір № 01/02-13/7 від 01.02.2013 р. про надання рекламних послуг; договір № 01-14/03/13 від 14.03.2013 p.; договір № 1 від 01.03.2013 р. про надання рекламних послуг.

Окрім того, позивач надав суду належним чином оформленого торгового патенту на право провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, а також в підтвердження подальших дій щодо реалізації поставленого товару позивачем надано штатний розпис працівників, затверджений наказом № 1 від 01.01.2013 pоку, які здійснювали консультацію та продаж товару.

Оскільки позивач здійснює свою діяльність, зокрема, через магазин роздрібної торгівлі, він використовує у своїй господарській діяльності реєстратори розрахункових операцій. В підтвердження зазначеного позивач надав копії відповідних реєстраційних посвідчень на реєстратори розрахункових операцій.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес»АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Отже, порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними, належним чином оформленими первинними документами, суд дійшов висновку, що включення до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених позивачем відповідно до договорів, укладених із ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «Універсалгруптрейд», а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Експрестрейд» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003422201 від 15.08.2014 року, видане Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003432201 від 15.08.2014 року, видане Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Експрестрейд» (код ЄДРПОУ 38497643) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 26.09.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко