Ухвала

від 17.06.2015 по справі 826/12657/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/4014/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М.. за участю секретаря Титенко М.П. за участю представників: позивача:Сітарчук О.О. відповідача:Катамай Г.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року

у справі № 826/12657/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЕКСПРЕСТРЕЙД"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, позовні вимоги задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 року № 0003422201 та № 0003432201.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачем не доведено порушення ним податкового законодавства, а тому, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Готика ЛТД" та ТОВ "Універсалгруптрейд" за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4489907,00 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 4726218,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 30.07.2014 року № 1842/26-53-22-01-21/38497643 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.08.2014 року: № 0003422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5612 384,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4489907,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1122477,00 грн.; № 0003432201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5907775,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4726218,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1181557,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договори поставки з: ТОВ "Готика ЛТД" № 5/04 від 05.04.2013 року та ТОВ "Універсалгруптрейд" від 01.02.2013 року № 01-02/13. На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, накладні на перевезення товару, докази оплати та подальшої реалізації придбаного товару.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абазом першим та другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі відповідач посилається на акт ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 року № 1226/26-55-22-08/38388548 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альянс-Експерт" та ТОВ "Санторг ЮГ" за січень 2013 року та за період з 01.04.2013 року по 31.12.2013 року". Вказаним актом не встановлено реальності здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Готика ЛТД" із відповідними контрагентами. Проте, зазначене не може бути належним та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарських операцій, оскільки відповідний акт лише фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки та не може давати оцінку реальності укладених правочинів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Універсалгруптрейд", в касаційній скарзі відповідач посилається на протокол допиту свідка від 05.06.2014 року в рамках кримінального провадження №3201410000000178. Так, ОСОБА_7, який є батьком ОСОБА_8, директора ТОВ "Універсалгруптрейд", повідомив, що його син не може бути директором ТОВ "Універсалгруптрейд", а тому, на думку податкового органу, укладений позивачем із зазначеним контрагентом правочин не мав реального характеру.

Зазначені доводи колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, по-перше, відсутній вирок суду у даній кримінальній справі, який набрав законної сили, а, по-друге, необізнаність батька директора ТОВ "Універсалгруптрейд" щодо господарської діяльності його сина не може свідчити про відсутність реального здійснення фінансово-господарських операцій.

Водночас, фактичне виконання укладених позивачем з ТОВ "Готика ЛТД" та ТОВ "Універсалгруптрейд" правочинів підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними; транспортування придбаного товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Контрагенти позивача на момент вчинення зазначених правочинів були влкючені до Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладені позивачем з контрагентами правочини є реальними, здійснені в межах його господарської діяльності, підтверджені належним чином складеними первинними документами та фактичними обставинами справи, мали економічну та господарську доцільність, а їх виконання спричинило зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що укладені між позивачем і контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувався виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі № 826/12657/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева 0(підпис) Т.М. Шипуліна